Вулиця виникла на початку XX століття, у 1929 році отримала офіційну назву Копальна бічна[9]. За проєктом вулиця мала стати частиною новопрокладеної прогулянкової алеї, що сполучала б Кайзервальд з горою Лева та Високим замком[10][11], тому у 1933 році вулицю перейменували на Верхнє Корсо[5][9]. Втім, вже 1936 року вулиця отримала нову назву — Нусбаум-Гіляровича, на честь засновника львівської зоологічної школи Юзефа Нусбаум-Гіляровича[5][9]. Сучасну назву вулиця має з 1946 року, на честь Петра Ніщинського, українського композитора, публіциста та поета-перекладача[5][9][12].
Забудова вулиці почалася у 1930-х роках, коли у цій місцевості, у тому числі і на вулиці Ніщинського, звели за проєктом архітекторів Тадеуша Врубеля, Леопольда Мартина Карасінського та Максиміліана Кочура низку переважно двоповерхових житлових будинків у стилі конструктивізму, які утворили житловий район під назвою Професорська колонія[13]. Також на вулиці є двоповерхові будинки барачного типу 1950-х років, триповерхівки початку 1960-х років, житлові будинки 2000-х років[5]. Декілька будинків внесено до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення[4].
Забудова
№ 2 — будівля колишнього дерматологічного відділення Львівської клінічної лікарні на залізничному транспорті філії ЦОЗ АТ «Укрзалізниця»[14].
№ 14 — триповерховий будинок. У цьому будинку після багаторічного ув'язнення у мордовських таборах з 1985 по 1988 роки мешкав В'ячеслав Чорновіл та його дружина Атена Пашко. Саме тут було відновлено випуск самвидавного журналу «Український вісник», тут зароджувалася Українська Гельсінська спілка[15]. На фасаді будинку у травні 2014 року встановлено меморіальну таблицю (скульптор — Володимир Цісарик) в пам'ять про В'ячеслава Чорновола та його дружину Атену Пашко[16].
№ 27 — одноповерховий будинок, в якому міститься бібліотека-філія № 38 ЦБС для дорослих м. Львова[17]. На фасаді при вході в будинок встановлено інформаційну таблицю, яка сповіщає, що вулицю названо на честь українського композитора Петра Ніщинського.
№ 35 — корпуси колишнього заводу «Мікроприлад»[ru][18]. 11 грудня 2020 року виконавчий комітет Львівської міської ради погодив містобудівні умови і обмеження ТзОВ «Будівельна компанія „Нове місто“» на реконструкцію колишнього заводу «Мікроприлад» під офіси, торгові приміщення та заклади харчування[19].
Світлини
Світлини вуличної забудови
Житловий будинок на два власники (вул. Ніщинського, 4, 4а)
Мельник І. В. Львівські вулиці і кам'яниці, мури, закамарки, передмістя та інші особливості королівського столичного міста Галичини. — Львів : Центр Європи, 2008. — С. 337. — 2000 прим. — ISBN 978-966-7022-79-2.
Мельник І. В., Загайська Р. Глинянський тракт // Личаківське передмістя та східні околиці Королівського столичного міста Львова. — 2-ге, виправлене та доповнене. — Львів : Центр Європи, 2013. — 352 с. — (Львівські вулиці і кам'яниці) — 400 прим. — ISBN 978-966-464-002-9.
