До 1962 року вулиця була у складі селища Великі Кривчиці, мала назву Богдана Хмельницького[8]. У 1962 році, після включення селища до складу Львова, отримала сучасну назву — вулиця Богданівська, на честь Богдана Хмельницького[8][9][10].
1944 року на вулиці, поблизу її перетину із залізничною колією, німецькі війська, які окупували Львів, встановили два великих (2×2×4 м) залізобетонні стовпи. При відступі зі Львова їх мали повалити з метою перегородити радянським танкам шлях до центру міста. Втім, ці плани не були втілені в життя і стовпи стояли на своєму місці принаймні до 1960-х років, від чого найближча автобусна зупинка мала неофіційну назву «Біля двох стовпів»[11].
Забудова
У забудові вулиці Богданівської переважають одно- та двоповерхові садиби 1930-х—1960-х років, є сучасна малоповерхова забудова 1990-х—2000-х років[8]. Наприкінці вулиці, за залізницею, починається район промислової забудови (Північний промвузол)[8].
№ 44 — авторинок «Кривчиці», перенесений сюди у травні 1994 року з вул. Хабарівської (нині — вулиця Калнишевського на Левандівці)[4]. У 2000 році за сприяння міської влади та тодішнього мераВасиля Куйбіди був вперше у Львові закладений фундамент успішної та безпечної діяльності авторинку[13].
Мельник І. В., Загайська Р. Личаківське передмістя та східні околиці Королівського столичного міста Львова. — 2-ге, виправлене та доповнене. — Львів : Центр Європи, 2013. — 352 с. — (Львівські вулиці і кам'яниці) — 400 прим. — ISBN 978-966-464-002-9.
