Із середини 1960-х років за свої виступи на оборону репресованих діячів української культури зазнавала утисків, було заборонено друк її творів. Оголошено догану за місцем праці, вчинено обшуки в помешканні. 1970 року підписала звернення до Верховного Суду УРСР із вимогою скасувати вирок Вероніці Морозовій, за що її звільнено з роботи. Постійно перебувала під наглядом КДБ.
У грудні 1991 року у Києві відбувся установчий з'їзд Союзу українок, головою Союзу обрано Атену Пашко. Почесна голова Союзу українок.
Після трагічної загибелі Вячеслава Чорновола 25 березня1999 року в автокатастрофі, слідство за якою досі не завершилося, Атена Пашко продовжила його політичну місію, її навіть називали берегинею Народного Руху України.
Померла 20 березня2012 року у віці 80 років у Києві. Похована 23 березня в одній могилі з В'ячеславом Чорноволом на Байковому кладовищі (центральна алея, ділянка № 1).
Творчість
Атена Пашко — авторка поетичних збірок:
На перехрестях. Том 1. — Нью-Йорк : Сучасність!, 1989. — 168 с. — (Бібліотека «Прологу» і «Сучасности», ч. 182)
На вістрі свічки. — Балтимор-Львів-Торонто : Смолоскип, 1991. — 76 с.
Лезо моєї стежки. — Київ, 2007.
Нагороди
Орден княгині Ольги III ст. (18 серпня 1997) — за визначний особистий внесок у духовне відродження України, вирішення проблем сім'ї, жінок і дітей, професійну і громадську діяльність на благо українського народу[3]
Орден Свободи (18 листопада 2009) — за визначний особистий внесок у відстоювання національної ідеї, становлення і розвиток Української незалежної держави та активну політичну і громадську діяльність[4].