PROFILPELAJAR.COM

Вулиця Ніжинська
Львів
Вулиця Ніжинська; Львів
	Початок вулиці Ніжинської Початок вулиці Ніжинської
Місцевість	Личаків
Район	Личаківський
Назва на честь	українського міста Ніжин
Колишні назви
	Личаківська вища бічна, На Дебрах (част.), Піскова (част.), Паулінів (част.)
польського періоду (польською)	Łyczakowska wyższa boczna, Na Debrach (cz.), Piaskowa (cz.), Paulinów (cz.)
Загальні відомості
Протяжність	520 м.
поштові індекси	79010, 79014
Транспорт
Рух	двосторонній
Покриття	бруківка, асфальт
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Будівлі	№ 1, 3, 5, 7—10, 10а, 10б, 12, 12а, 12б, 14, 14а, 16, 16а, 17, 19, 21, 27—29, 29а, 29б, 29г, 29д, 31а, 32, 33, 40, 44, 46, 48
Архітектурні пам'ятки	№ 27, 28, 32
Поштові відділення	ВПЗ № 10 (вул. Личаківська, 69), ВПЗ № 14 (вул. Личаківська, 119)
Забудова	віденський класицизм, конструктивізм 1930-х, п'ятиповерхівки 1960-1990-х років, новобудови
Зовнішні посилання
У проєкті OpenStreetMap	пошук у Nominatim
Мапа

У Вікіпедії є статті про інші вулиці з такою назвою: Ніжинська вулиця.

Вулиця Ніжинська — вулиця у Личаківському районі міста Львова, в місцевості Личаків. Прямує від вулиці Личаківської до вулиці Чернеча Гора, утворюючи перехрестя з вулицями Академіка Крип'якевича та Рєпіна. Прилучаються вулиці Острозького, Піскова та Мучна.

Історія

У середині XIX століття ця вулиця називалася Личаківською вищою бічною^[5]. Від 1871 року початок вулиці та її ліве відгалудження (нинішня вулиця Острозьких) мала назву Піскова, а праве відгалудження —На Дебрах^[6], бо вулиця вела до яру (дебри) на схилах Знесінських горбів. 1890 року частину вулиці Піскової перейменували на Паулінів, на згадку про римсько-католицький чернечий орден Отців Паулінів, який до 1785 року мав власний монастир при храмі святого Петра і Павла^[5]. 1933 року до вулиці Паулінів приєднано вулицю На Дебрах. 1945 року вулиця отримала сучасну назву — вулиця Ніжинська, на згадку про українське місто Ніжин^[6].

Забудова

Вулиця Ніжинська забудована переважно двоповерховими будинками в стилі віденського класицизму, конструктивізму 1930-х років, п'ятиповерхівками 1960-1990-х років, новобудови^[4]. Декілька будинків внесено до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення^[3].

№ 7 — двоповерхова чиншова кам'яниця, збудована на межі XIX—XX століть та оздоблена у стилі сецесії. На бічній глухій стіні зберігся рекламний напис міжвоєнного періоду: ательє жіночого одягу С. Бліхарської^[7].

№ 9, 14, 16а — п'ятиповерхові житлові будинки 1990-х років^[4]. В будинку під № 9 міститься сімейний готель «Саквояж».

№ 10 — в будинку на початку XXI століття облаштували магазин спортивного спорядження «Команчеро»^[4], нині — магазин стоматологічних матеріалів.

№ 10а, 10б — триповерховий житловий будинок з мансардою, зданий у 2005 році^[4].

№ 17 — чотириповерховий клубний будинок «Modern Lux» з мансардою та підземним паркінгом, збудований будівельною компанією «Прем'єр Буд» у 2016—2017 роках на місці одноповерхового будинку.

№ 19 — одноповерхова чиншова кам'яниця, збудована у 1908 році та оздоблена у стилі сецесії. В будинку мешкає українська художниця Марта Іваницька^[7].

№ 27 — вілла першої половини XX століття, збудована у стилі віденського класицизму. Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 2726-м^[3].

№ 28 — вілла першої половини XX століття, збудована у стилі віденського класицизму. Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 2727-м^[3].

№ 31а, 33 — типові п'ятиповерхові «хрущовки» початку 1960-х років^[4].

№ 32 — вілла першої половини XX століття, збудована у стилі віденського класицизму. Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 2728-м^[3].

Світлини вуличної забудови
Будинок № 12
Будинок № 27
Будинок № 28
Будинок № 32

Примітки

↑ ^а ^б Знайти поштовий індекс. ukrposhta.ua. Укрпошта. Архів оригіналу за 4 жовтня 2021. Процитовано 4 березня 2023.
↑ Знайти адресу. ukrposhta.ua. Укрпошта. Архів оригіналу за 25 грудня 2022. Процитовано 4 березня 2023.
↑ ^а ^б ^в ^г ^д Список будинків — пам'яток архітектури м. Львова. pomichnyk.org. Архів оригіналу за 17 січня 2021. Процитовано 4 березня 2023.
↑ ^а ^б ^в ^г ^д ^е 1243 вулиці Львова, 2009, с. 175.
↑ ^а ^б Вулиці Львова, 2017, с. 467.
↑ ^а ^б Довідник перейменувань вулиць і площ Львова, 2001, с. 43.
↑ ^а ^б Личаківське передмістя, 2013.

Джерела

Вулиця Ніжинська у сестринських Вікіпроєктах
	Портал «Львів»
	Проєкт «Львів»
	Вулиця Ніжинська у Вікісховищі^?

Ілько Лемко, Михалик В., Бегляров Г. Ніжинська вул. // 1243 вулиці Львова (1939—2009). — Львів : Апріорі, 2009. — С. 175. — ISBN 978-966-2154-24-5.
Мельник Б. В. Покажчик сучасних назв вулиць і площ Львова // Довідник перейменувань вулиць і площ Львова. XIII—XX століть. — Львів : Світ, 2001. — С. 43, 88, 113, 115. — ISBN 966-603-115-9.
Мельник І. В. Вулиці Львова. — Харків : Фоліо, 2017. — С. 465, 467. — ISBN 978-966-03-7863-6.
Мельник І. В., Загайська Р. Й. Личаківське передмістя та східні околиці Королівського столичного міста Львова / Ігор Мельник, Роксоляна Загайська. — Видання друге, змінене і доповнене. — Львів : Центр Європи, 2013. — С. 98, 99. — (Львівські вулиці і кам'яниці; 4/4) — ISBN 978-966-464-002-9.

Посилання

Проєкт «Вулиці Львова»: вулиця Ніжинська. lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Процитовано 4 березня 2023.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
Ілько Лемко (6 квітня 2007). Ніжинська вул. pslava.info. Прадідівська слава. Архів оригіналу за 23 лютого 2023. Процитовано 4 березня 2023.