Бу́цина, бу́кцина (лат.buccina, bucina, від bucca — «щока»; класична вимова «букіна») — мідний духовий інструмент, що використовувався в армії Стародавнього Риму. Музиканта, який грав на буцині, називали буцинатором (лат.bucinātor)[ком. 1]
Буцина являла собою вузьку мідну циліндричну трубу, приблизно 3,5 метри завдовжки з мундштуком у формі чашки, зігнуту у вигляді широкої літери «C», яка мала горизонтальний розтруб, за який музикант утримував інструмент під час гри.
