PROFILPELAJAR.COM

село Бакалове
Країна	Україна
Область	Одеська область
Район	Роздільнянський район
Тер. громада	Роздільнянська міська громада
Код КАТОТТГ	UA51140130040025753
Облікова картка	Бакалове
Основні дані
Засноване	1856
Перша згадка	1856 (168 років)
Населення	▼ 128 (01.01.2018)
Площа	0,498 км²
Густота населення	279,57 осіб/км²
Поштовий індекс	67401
Телефонний код	+380 4853
Географічні дані
Географічні координати	46°52′55″ пн. ш. 30°7′4″ сх. д. / 46.88194° пн. ш. 30.11778° сх. д.
Середня висота; над рівнем моря	101 м
Місцева влада
Адреса ради	67400, Одеська обл., Роздільнянський район, м. Роздільна, вул. Муніципальна, 17
Карта
	Бакалове
	Бакалове
Мапа
	Бакалове у Вікісховищі

Бакалове́ — село в Україні, у Роздільнянській міській громаді Роздільнянського району Одеської області. Населення становить 128 осіб. Належить до Чобручанського старостинського округу.

Повз Бакалове проходить автошлях обласного значення О161930 (Роздільна - с. Понятівка - с. Кошари - с. Знам'янка).

Історія

У 1856 році на Бакаловому хуторі колоністів колонії Катаржиної було 16 дворів^[3].

В 1859 році на власницькому хуторі Бокалов 1-го стану (станова квартира — містечко Понятівка) Тираспольського повіту Херсонської губернії на балці Карпової долини, було 35 дворів, у яких мешкало 51 чоловік і 57 жінок^[4].

У 1887 році на хуторі Бакалов Понятівської волості Тираспольського повіту Херсонської губернії мешкало 143 чоловіка та 122 жінки^[5].

Станом на 20 серпня 1892 року при хуторі Бакалов 2-го стану були польові землеволодіння (250 десятин) Іванової Улити Петрівни (вдова селянина с. Тернівка Парканської волості)^[6]; (90 десятин) Міхова Дмитра Афанасійовича (поселенець с. Катаржено); (90 десятин) Міхова Лук'яна Афанасійовича (поселенець); (37 десятин, 1200 сажнів) Міхова Афанасія Леонтійовича (поселенець); (37 десятин, 1200 сажнів) Міхова Микити Леонтійовича (поселенець); (12 десятин, 1200 сажнів) Міхова Федора Івановича (поселенець); (32 десятини, 1200 сажнів) Міхова Романа Леонтійовича (поселенець); (75 десятин) Міхова Філіппа Каленніков (поселенець); (62 десятини, 1200 сажнів) Міхова Георгія Волевича (поселенець); (62 десятини, 1200 сажнів) Міхова Афанасія Волевича (поселенець)^[7].

У 1896 році на хуторі Бакалов Понятівської волості Тираспольського повіту Херсонської губернії при балці Карпова, було 38 дворів, у яких мешкало 314 людей (176 чоловік і 138 жінок). В населеному пункті було 2 корчми та лавка^[8].

На 1 січня 1906 року на хуторі Бакалов(е) Понятівської волості Тираспольського повіту Херсонської губернії, яке розташоване по обидва боки балки Карпова Долина, було товариство болгар; сільський староста; церковно-парафіяльна школа; існували колодязі; 10 дворів, в яких проживало 50 людей (26 чоловіків і 24 жінки)^[9].

В 1916 році на хуторі Бакалов Понятівської волості Тираспольського повіту Херсонської губернії, мешкало 300 людей (140 чоловік і 160 жінок)^[10].

Станом на 28 серпня 1920 р. в селищі Бакалове Понятівської волості Тираспольського повіту Одеської губернії, було 62 домогосподарства. Для 46 домогосподарів рідною мовою була болгарська, 14 — російська, 1 — німецька, 1 — не вказали. В селищі 327 людей наявного населення (158 чоловіків і 169 жінок). Родина домогосподаря: 156 чоловіків та 164 жінки (родичів 2 і 5 відповідно). Тимчасово відсутні — 3 чоловіків (солдати Червоної Армії)^[11].

На початку 1924 року Бакалове відносилось до Роздільненської сільради Тарасо-Шевченківського району Одеської округи Одеської губернії. Більшість населення Бакалового становили болгари (395 осіб). Вони мали 91 господарство^[12].

Станом на 1 вересня 1946 року село входило до складу Велізарівської сільської ради^[13].

У результаті адміністративно-територіальної реформи село ввійшло до складу Роздільнянської міської територіальної громади та після місцевих виборів у жовтні 2020 року було підпорядковане Роздільнянській міській раді. До того село входило до складу ліквідованої Старостинської сільради.

22 вересня 2022 року Роздільнянська міська рада в рамках дерусифікації перейменувала у селі вулицю Лермонтова на Верхню, а вулицю Пушкінську на Центральну^[14].

Населення

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 155 осіб, з яких 71 чоловік та 84 жінки.^[15]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 156 осіб.^[16]

2010 — 157 осіб;

2011 — 160 осіб^[17].

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:^[18]

Мова	Відсоток
українська	80,13 %
молдовська	15,38 %
болгарська	2,56 %
російська	1,92 %

Примітки

↑ Паспорт Старостинської сільської ради (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 17 січня 2019. Процитовано 16 січня 2019.
↑ Публічна кадастрова карта України. map.land.gov.ua. Архів оригіналу за 14 грудня 2020. Процитовано 15 грудня 2020.
↑ Пивовар А. В. Поселення Херсонської губернії за повітовими алфавітами 1856 року. – Київ: Академперіодика, 2009. – С. 55.
↑ XLVII. Херсонская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1859 года. — СанктПетербургъ: Типографія Карла Вульфа, 1868. — С. 146.(рос.)
↑ Список населенныхъ мѣст Херсонской губерніи. По свѣдѣніямъ 1887 года. — Херсонъ: Типографія Херсонскаго Губернскаго Правленія, 1888. — С. 14.(рос.)
↑ Списокъ землевладѣний Тираспольскаго уѣзда. Составленъ к 20 августа 1892 года. — Тирасполь: Тип. С. П. Тимченко, Покровская улица, 1892. — С. 45
↑ Списокъ землевладѣний Тираспольскаго уѣзда. Составленъ к 20 августа 1892 года. — Тирасполь: Тип. С. П. Тимченко, Покровская улица, 1892. — С. 53.(рос.)
↑ Список населенныхъ мѣст Херсонской губерніи. Статистическія данныя о каждомъ поселеніи. — Херсонъ: Типографія Губернскаго Правленія, 1896. — С. 381.(рос.)
↑ Список населенныхъ пунктовъ и нѣкоторыя справочныя данныя по Тираспольському уѣзду Херсонской губерніи. — Одесса: "Славянская" тип. Е. Хрисогелосъ, 1907. — С. 144.(рос.)
↑ Список населенныхъ мѣст Херсонской губерніи. (По даннымъ Всероссійской сел.-хоз. переписи 1916 г.). — Александрія: Типографія Ф. Х. Райхельсона, 1917. — С. 319.(рос.)
↑ Список населенных пунктов и численность населения Одесской губ. (По данным Всероссийской профессионально-демографической переписи 28 авг. 1920 г.). — Выпуск V. Тираспольский уезд. — Одесса: Издание Одесского губстатбюро, 1922. — С. 30-31.(рос.)
↑ Національні меншості на Україні (реєстр селищ) — Харків: Друкарня Кооперативного Видавництва "Пролетарій", 1925. — С. 52.
↑ Українська РСР. Адміністративно-територіальний поділ на 1 вересня 1946 року. — К.: Українське видавництво політичної літератури, 1947. — С. 387.
↑ Про перейменування вулиць та провулків в населених пунктах Роздільнянської міської територіальної громади - Роздільнянська міська територіальна громада. rozdilna.toolkit.in.ua. Процитовано 7 листопада 2022.
↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 жовтня 2019.
↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 жовтня 2019.
↑ Роздільнянська районна рада — Паспорт Старостино. rozdilna-rada.odessa.gov.ua. Архів оригіналу за 18 квітня 2015. Процитовано 7 січня 2021.
↑ Розподіл населення за рідною мовою, Одеська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 жовтня 2019.