На території села виявлені поселення епохи пізньої бронзи (початок II тисячоліття до н. е.) та перших віків нашої ери. До 1807 року на місці села існувало поселення напівкочових ногайських татар Байрамча (ймовірно від назви мусульманського свята Курбан-байрам).
Після війни з Османською імперією 1806—1812 рр. Байрамча потрапило до складу Російської імперії. За даними 1824 року землі Байрамчі належали колезькому раднику Миколі Криницькому, спадкоємці якого в 1848 році продали їх поміщику К. X. Зіро.
Переважну масу населення Байрамчі становили селяни-втікачі з України, Молдавії й Росії. Більшість з них була напівзалежними селянами, які відбували натуральні й сплачували грошові повинності на користь власника землі на основі місцевих звичаїв або відповідного контракту. Юридично вони вважалися вільними. Таких селян, яких ще називали царанами, тут у 1855 році налічувалось 344 ревізькі душі. Дещо в кращому становищі були десятинники, які орендували землю в поміщика за дежму, тобто десяту частину врожаю або худоби. Проте їх було небагато. В 1853 р. юдейська громада (76 чоловіків і 60 жінок) уклали угоду з поміщиком К. Зіро про проживання на території містечка Байрамчі строком 25 років [2]. Становище основної маси населення Байрамчі було тяжким. Вони не раз скаржилися на утиски поміщика, а в 1855 році відмовилися виконувати натуральні повинності [3].
В червні 1856 року Дунайське козацьке військо придбало містечко Байрамчі у поміщика К.Зіро за 115 тисяч карбованців сріблом. [2]. В тому ж році Дунайське козацьке військо було перейменоване на Новоросійське козацьке військо. Після цього, 16 грудня 1856 року, населений пункт був перейменований на станицю Миколаївку-Новоросійську. В 1859 році військове правління на чолі з наказним отаманом Дунайського козацького війська було переміщене з міста Аккерман до станиці Миколаївки-Новоросійської [4]. За даними 1859 року у козачій станиці Аккерманського повітуБессарабської області мешкало 857 осіб (466 чоловічої статі та 391 — жіночої), налічувалось 146 дворових господарств, існували православна церква, молитовна єврейська школа та поштова станція, відбувались базари щонеділі[5].
Станом на 1886 рік у колишньому державному (колишньому козачому) селі, центрі Миколаївсько-Новоросійської волості, мешкало 1044 особи, налічувалось 281 дворове господарство, існували православна церква, єврейський молитовний будинок, поштова станція, 18 лавок, 3 постоялих двори, відбувались базари щонеділі[6]. За 9 верст — православна церква.
За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 1365 осіб (700 чоловічої статі та 665 — жіночої), з яких 1359 — православної віри[7].
↑Бессарабская область. Список населенных мест по сведениям 1859 года. Санкт-Петербург, 1861 (рос.), (код 264)
↑Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
