село Косівка
Вид на Косівку з коси
Країна	Україна
Область	Одеська область
Район	Білгород-Дністровський район
Тер. громада	Сергіївська селищна громада
Код КАТОТТГ	UA51040210030012381
Облікова картка	картка
Основні дані
Засноване	XV вік після Р.Х.
Населення	258
Площа	0,61 км²
Густота населення	422,95 осіб/км²
Поштовий індекс	67792
Телефонний код	+380 4849
Географічні дані
Географічні координати	45°59′54″ пн. ш. 30°19′17″ сх. д. / 45.99833° пн. ш. 30.32139° сх. д. / 45.99833; 30.32139
Водойми	Будацький лиман
Місцева влада
Адреса ради	67780, Одеська область, Білгород-Дністровський район, смт Сергіївка, вул. Гагаріна, 3
Карта
Косівка
Косівка
Мапа
Косівка у Вікісховищі

Косі́вка — село Сергіївської селищної громади Білгород-Дністровського району Одеської області в Україні. Населення становить 258 осіб. В селі є школа (Косівська загальноосвітня школа I ступеня), медпункт, бібліотека, Церква євангельських християн-баптистів (прибл. 25 членів) та магазин.

Косівка є типовим бессарабським селищем, розташованим у тій частині Бессарабії, де етнічна більшість населення становлять українці. Тому більшість населення села — українці. До другої світової війни в Косівці мешкало 80 % українців і 20 % росіян. Після війни до села приїхало багато молдаван, у зв'язку з будівництвом санаторіїв Сергіївки Молдавською РСР.

Деякі мешканці Косівки продають свої овочі, фрукти, молоко, сир та бринзу на базарі в Сергіївці. Раніше в селі було багато корів, але зараз їх дуже мало. Багато людей держать кози. Майже кожен двір має свій виноградник. Більшість виноградників — це винні сорти і тільки деякі виноградники мають столові (європейські) сорти.

Більшість хат у селі збудовано перед другою світовою війною. Будувалися вони з «чамура» (глина з соломою) або «пац» (великі цеглини з «чамура»). Дахи були покриті черепицею. За останні 50 років в селі збудовано тільки декілька сучасних двоповерхових домів з використанням сучасних будівельних матеріалів. В селі є водопровід від власної 100-метрової свердловини, вода з якої має лікувальні властивості.

Будацький лиман, на березі якого розташована Косівка колись мав з'єднання з морем і можна було човном вийти з лиману в море. У ранні радянські часи в Косівці існував рибколгосп який мав свої моторні човни «магуни», на яких рибалки виходили в море і ловили рибу. Після того, як у зв'язку з будівельними роботами в Сергіївці зникло з'єднання лиману з морем, рибколгосп припинив вилов риби.

Косівка має дуже вигідне географічне положення. Розташована вона на березі Буджацького лиману. Грязі цього лиману лікують від багатьох хвороб і використовуються в санаторіях Сергіївки. Лиманська вода — солона і також має лікувальні властивості. З Косівки до моря можна дістатися моторним човном через лиман або наземним транспортом через Сергіївку або Курортне. Асфальтова дорога (траса) обходить Косівку на відстані понад одного кілометра. В селі немає ніяких розважальних закладів, а в єдиному магазині не продаються алкогольні напої. Завдяки всьому цьому, Косівка є спокійним курортним селищем, нетиповим для зони відпочинку.

Згідно з переписом 1989 року населення села становило 267 осіб, з яких 113 чоловіків та 154 жінки.^[1]

За переписом населення 2001 року в селі мешкало 258 осіб.^[2]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:^[3]

Корінні жителі Косівки розмовляють бессарабським діалектом української мови. Цей діалект має багато слів румунського і російського походження, тому що це була територія Румунії, а пізніше — СРСР. Наприклад, кукурудзу називають румунською «папушоя». Слово «ставити» чи «поставити» використовується замість слів «зробити», «класти» і «покласти». Наприклад, замість «зробити укол», селяни кажуть «поставити укол». Замість «покласти цукор у чай», кажуть «поставити цукор в чай». Замість «Косівка», кажуть «Косовка». «Соша» на місцевій мові — це асфальтова дорога чи траса. Селяни, які жили в Косівці до 1940 року, ходили до румунської школи і знали румунську мову. Їхні діти й онуки вже не знають румунську мову, але використовують багато румунських слів. Унаслідок впливу СРСР багато селян розмовляє українською мовою, але вміє писати й читати тільки російською. У часи СРСР до села приїхало багато молдаван і росіян, які розмовляють переважно молдовською і російською мовами.

Косівка має своїх поетів та художників.

Автор: Ірина Костик

Розповім я вам казку: слухайте усі, будь ласка!

За царя Панька, як земля була тонка, А може за царя Гороха, чи, навіть, за казкового Оха.

Жив на світі чоловік. Одного разу він взув чоботи, та й надумав важку роботу: Побудував собі та п'яти синам хати, міцні, гарні та багаті.

Потім возив він рибу з морської коси — не багато, не мало, а повні вози.

Через те назвали хати-обновки просто — Косовка.

Сини теж працювали і тому усе мали.

Один в лимані із сітками лазив, батьківські вози ті рибою мазав.

І була у нього чимала сім'я — Лазукіни зветься династія та.

Другий син був рибалкою простим: із вудкою на березі сидів собі просто.

Була і в цього велика сім'я, Берегові і Рибальченки — їх ім'я.

Третій син ростив багато хліба, паляниці щедро різав на скиби.

Знаєте, як роду його ім'я? Та це ж Скибенків династія.

Син четвертий мав гарну вроду і погану вдачу: де він — там бійка, буза, там крик із плачем.

Та нащадки його не такі: Бурзаковські працьовиті, веселі та спокійні.

П'ятий син мав жінку — ткачиху, возив щонеділі товар на базар собі тихо.

Знаєте яке їм дав народ ім'я? Це майстрів Ткаченко династія.

Потім до хат Косовки прийшли нові люди, з далеких країв і зблизька — відусюди.

Були там селяни, солдати, козаки… Прізвища їх: Кочмарі, Комісаренки, Халаки, Андрющенки, Дармограї, Мудряки, Моги, Добрянські та Поліненки…

Люд усе прибував, прибував, нових собі хаток набудував.

Тут усім гарно жилось, всім везло — отак і виникло наше село.

Це один з ранніх віршів Ірини Костик. Але саме цей вірш вона вирішила опублікувати, оскільки він стосується Косівки. Вірш не відображає правдиву історію заснування Косівки, а скоріше є вигадкою. Тому Ірина назвала цей вірш казкою. Але прізвища, що згадуються у вірші — правдиві.

Інші мешканці Косівки, які не побажали назвати свої ім'я, друкувалися в наступних виданнях:

• Журнал «Знаменосец» Міністерства оборони СРСР;
• Газета «Балтиец», Балтійськ, СРСР;
• Журнал «Piękne miejsca», Варшава, Польща;
• Журнал «Budownictwo okrętowe i gospodarka morska», Гданськ, Польща.

 Османська імперія (Татарський період, XV—XIX в. після Р. Х.)

Село було засноване татарами у XV віці після Р. Х. У цей час воно входило до Буджацької орди із центром в Ак-Кермані (Білій Фортеці). На косівському цвинтарі є татарські пам'ятники, які свідчать про це. Недалеко від Косівки був розташований військовий кордон, який мав попереджувати Ак-Керман про загрозу з моря. Від кордону до Ак-Керману йшла майже пряма дорога, щоб гінці могли дістатися до Ак-Керману якомога швидше. Кордон був розташований на самому високому місці над лиманом і морем. Сьогодні на цьому місці розташована прикордонна застава і село Кордон (сучасна назва — Курортне). Від Косівки до Ак-Керману також йде майже пряма дорога, яка з'єднується з дорогою Кордон — Ак-Керман перед селищем Софієнталь (сучасна назва — Софіївка). У ті часи Будацький лиман мав з'єднання з морем і правдоподібно, що татарське село на місці Косівки мало свою пристань, яка була захищена косою від штормів на Чорному морі. Це була ідеальна гавань. У ті часи головним видом вантажного транспорту були човни та кораблі. Тому Косівка відігравала істотну роль в інфраструктурі Буджацької орди.

Російська імперія (Період Російської імперії, 1812—1918 рр.)

За Бухарестським трактатом 1812 року всі землі, що лежали між Дністром і Дунаєм, остаточно перейшли до Російської імперії. Буджацьких і ногайських татар було виселено до Таврійської губернії. Косівка відійшла до Аккерманського повіту Бессарабської губернії, яка активно заселювалася колоністами з багатьох країн. 1917 року в Косівці була збудована школа, яка існує по сьогодні.

 Румунія (Румунський період, 1918—1940 рр.)

В середині січня 1918, за домовленістю з командувачем Румунського фронту генералом Д. Щербачовим, румунські війська зайняли територію Бессарабії. В умовах румунської окупації бессарабський парламент «Сфатул Церій» («Рада Країни») проголосив 25 листопада 1918 приєднання Бессарабії до Румунії. Косівка входила до складу Румунії до 1940 року. Румунська назва Косівки — Codăeşti (Кадаєшти).

Період Другої світової війни (1940—1944 рр.)

У 1940 році внаслідок Молотова — Ріббентропа Бессарабія була окупована СРСР. Аккерманський повіт разом з Косівкою приєднали до України. 7 серпня 1940 року Косівка увійшла до Аккерманської області. 7 грудня 1940 року Косівка перейшла до Ізмаїльської області. З 19.07.1941 до 25.08.1944 територія Ізмаїльської області була захоплена румунськими та німецькими військами. Із серпня 1941 до серпня 1944 Косівка входила до складу Румунії.

 СРСР (Радянський період, 1944—1991 рр.)

В серпні 1944 року Косівку захопила радянська армія. 15.02.1954 Косівка увійшла до складу Одеської області. У радянські часи в селі діяли рибколгосп і ферма.

 Україна (Український період, від 1991 р.)

Після проголошення незалежності України у 1991 році, Косівка стала частиною незалежної України. В Бессарабії проживали українці, росіяни, молдовани, гагаузи і болгари. Косівка входила до етнічної зони, де більшість населення становили українці. Але українська історія села починається тільки з 1940 року і до того часу Косівка ніколи не була частиною України.

У 1931 р. в селі збудована Церква євангельських християн-баптистів. До цього віряни ходили на зібрання до села Вільне (давня назва — Каторга), де була церква баптистів. Землю для будівництва церкви подарували віруючі селяни. Будівництво велось руками самих віруючих. Після приходу радянської влади, будинок церкви забрали і зробили з нього конюшню, а пізніше — клуб. Після розпаду СРСР й утворення незалежної України, будинок церкви було повернено релігійній громаді за наказом Президента України. Церква євангельських християн-баптистів села Косівка є членом Всеукраїнського союзу церков євангельських християн-баптистів. Баптисти вірять в Святу Трійцю: Бога-Отця, Бога-Сина і Бога-Духа Святого. Вони вважають, що Біблія — є єдине Слово Боже. Кожен, хто кається у своїх гріхах і вірить, що Господь Ісус відкупив його від гріхів Своєю Кров'ю — буде жити вічно на Небі з Богом. А всі інші — потраплять до пекла за свої гріхи, де знаходитимуться до суду. Після суду ті, хто не був записаний у Книзі Життя, потраплять до озера вогню, де вічно мучитимуться. Баптисти не вірять у «чистилище», оскільки Біблія не говорить про це. Кожна людина під час свого життя на Землі приймає найважливіше рішення — де вона буде після смерті. А після смерті вже не можна покаятися і перейти з пекла до раю. У зв'язку з цим баптисти закликають людей покаятися і прийти до Бога, поки вони ще живуть на Землі.

В селі також є незалежна християнська церква. Церква не належить до жодної деномінації чи релігійного союзу і не є харизматичною церквою. Вчення церкви будується тільки на Біблії. Незалежна християнська церква не має державної реєстрації і не має будинку церкви. Віряни збираються в своїх домах. Церква не збирає десятини та пожертвування. Віряни нічого нікому не платять. Господь сам покриває потреби церкви.

На базі Церкви євангельських християн-баптистів в селі був створений клуб для молоді «Майбутнє України». Завдяки цьому клубові, діти не п'ють та курять, а збираються разом для вивчення Біблії, співу, гри на піаніно та гітарі, кулінарії, гри в футбол й інших цікавих речей.

У 90-і роки багато людей кинулось у бізнес та й забуло про своїх дітей. Цих дітей виховувало телебачення, де без жодного контролю їм показували насилля, секс та різні розбещення. Сучасні часи не кращі тому, що в багатьох хатах тепер є супутникові антени і дорослі не контролюють те, що дивляться діти. Життя багатьох людей обмежується пияцтвом та супутниковим телебаченням. У наслідок цього появилося покоління, яке не має жодних моральних обмежень.

Тому метою клубу «Майбутнє України» є виховання морально здорових дітей з християнськими цінностями. Серед лідерів клубу є психолог.

Клуб «Майбутнє України» не отримує жодної матеріальної допомоги від держави. Усі витрати клубу покриваються Церквою євангельських християн-баптистів та окремими віруючими. Лідери клубу не отримують жодного матеріального винагородження за свою працю в клубі.

]

Косівська загальноосвітня школа I ступеня розташована на центральній вулиці (вул. Жовтнева, 1) у будинку, який був збудований 1917 року. Попри вік будівлі, технічний стан будинку є дуже добрий.

Може видаватися, що рівень знань у сільських дітей нижчий, ніж у дітей в місті. Але завдяки високому професіоналізму директора і вчителя Косівської школи, а також завдяки малій кількості учнів, рівень знань учнів цієї школи набагато перевищує рівень знань міських шкіл. Цю школу можна порівняти з ексклюзивною приватною школою, де мало дітей в класі, а вчитель має високу кваліфікацію.

У будинку школи також знаходяться медпункт, бібліотека та клуб. Медпункт має все необхідне не тільки для першої допомоги, але й для амбулаторного лікування хворих.

Косівка має автобусне сполучення з містом Білгород-Дністровським та селищами (автобус «Попаздра — Б-Дністровський»):

• Шабо,
• Біленьке,
• Сергіївка,
• Чабанське.

До Косівки можна доїхати з Одеси — мікроавтобусом «Одеса — Сергіївка» (відходить від Одеського залізничного вокзалу), потім із Сергіївки до Косівки автобусом або таксі; з Б-Дністровського — автобусом «Б-Дністровський — Попаздра» (їде через Косівку).

У селі збудовано невеликий дерев'яний причал, який використовується для швартування моторних човнів, а також для купання в лимані.

Вулиці Косівки не мають асфальтованого покриття. Але стан доріг цих вулиць є набагато кращим, ніж стан асфальтованої дороги (траси), яка оминає Косівку.

Колись море відігравало найважливішу роль у житті селян. Чоловіки працювали рибалками, а жінки працювали в санаторіях та будинках відпочинку Сергіївки. Море годувало людей у прямому й переносному розумінні. Сьогодні ловити рибу в морі — дуже дорого. Дозвіл на вилов риби коштує так багато, що дешевше купити рибу в магазині. Через це рідко можна зустріти місцеву рибу в магазині. Переважна більшість риби в магазинах — це імпорт із-за кордону.

Для тих, хто хоче приїхати на море ловити рибу, треба попередньо довідатися чи діє заборона на рибальство і якщо діє, то на які види риб. Регулювальним органом є Державний комітет рибного господарства України. Документом, який регулює рибальство, є «Наказ про затвердження Правил любительського і спортивного рибальства…», який можна знайти на сторінці «Законодавство України» сайту Верховної Ради України.

Цей «Наказ» створили фахівці рибного господарства України, але не зовсім зрозуміло, чому мідії, які є під загрозою зникнення, можна ловити по 5 кг на особу за одну добу, а рапана, який є інтрузом, шкідником і загрозою Чорного моря, можна ловити тільки 10 штук на особу. Рапана знищує мідії і їх треба виловлювати якомога більше. На жаль фахівці рибного господарства цього не розуміють.

Дозволяється одній особі вилов за одну добу таких видів у таких кількостях:

• Риба — 3 кг;
• Мідії — 5 кг;
• Рапана — 10 шт;
• Креветки — 1 кг.

Забороняється любительське виловлювання таких видів риб:

• Камбали-калкан;
• Всіх видів крабів;
• Устриць.

Забороняється риболовля у такі строки:

• У Буджацькому лимані — з 1 травня по 15 червня;
• Кефалі в морі і лимані — з 20 серпня по 10 вересня;
• Бичка в Чорному морі — з 1 травня по 15 червня;
• Глоси в морі і лимані — з 14 лютого до 1 травня;
• Креветок — з 1 червня по 31 серпня;
• Мідії — з 1 червня по 30 серпня.

Інспектори Державної прикордонної служби постійно контролюють море і лиман. Вони виконують обов'язки органів рибоохорони. Прикордонна застава у Курортному має вишку з потужним біноклем, завдяки чому здійснюється контроль. У разі виявлення правопорушення, прикордонна застава висилає патруль, який з'являється дуже швидко. Інспектори рибоохорони незалежно від прикордонників також контролюють море та лиман. Інколи органи рибоохорони проводять спільні акції з Державною прикордонною службою.

Оскільки Косівка знаходиться в прикордонній зоні, інспектори Державної прикордонної служби мають право перевіряти паспорти. Тому іноземцям потрібно мати з собою паспорти та імміграційні картки.

• Османська імперія
• Білгородська орда (Буджацька орда)
• Бессарабська губернія
• Аккерманський повіт
• Буджак
• Одеська Радянська Республіка

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Косівка (Білгород-Дністровський район)

• Косівка на сайті Верховної Ради України [Архівовано 1 вересня 2011 у Wayback Machine.]
• Берг Л. С. Бессарабия: страна, люди, хозяйство. Кишинев, 1993(рос.)
• Геополитика Буджака(рос.)
• Эвлия Челеби, Книга путешествий. Сейахатнаме. Земли Молдавии и Украины, том V [Архівовано 15 січня 2020 у Wayback Machine.](рос.)