PROFILPELAJAR.COM

село Петрівка
	Дмитрієвська церква у ПетрівціДмитрієвська церква у Петрівці
Країна	Україна
Область	Одеська область
Район	Білгород-Дністровський район
Тер. громада	Старокозацька сільська громада
Код КАТОТТГ	UA51040230120041646
Основні дані
Засноване	1824
Населення	1031
Площа	4,77 км²
Густота населення	216,14 осіб/км²
Поштовий індекс	67732
Телефонний код	+380 4849
Географічні дані
Географічні координати	46°18′33″ пн. ш. 29°57′15″ сх. д. / 46.30917° пн. ш. 29.95417° сх. д.
Місцева влада
Адреса ради	67730, Одеська область, Білгород-Дністровський район, с. Старокозаче, вул. Соборна, буд. 34
Карта
	Петрівка
	Петрівка
Мапа
	Петрівка у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Петрівка.

Петрі́вка — село Старокозацької сільської громади Білгород-Дністровського району Одеської області в Україні. Населення становить 1031 осіб.

Історія

Село Петрівка було засноване в 1824 році переселенцями з Курської губернії. Їх нараховувалося 32 родини. За 8-ю ревізією (1835 р.) у селі виявилося 56 родин і 47 бурлаків (неодружених), або 122 чоловіка і 92 жінки. З'ясувалося, що серед них мешкало 28 родин і 25 бурлаків, які не належали до переселенців.

У зв'язку з розширенням Дунайського війська 5 серпня 1836 року уряд передав Петрівку до його складу.^[1]

Населення

Згідно з переписом 1989 року населення села, яке тоді входило до складу Старокозацької сільської ради, становило 1081 особа, з яких 484 чоловіки та 597 жінок.^[2]

За переписом населення 2001 року в селі мешкало 1028 осіб.^[3]

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:^[4]

Мова	Відсоток
українська	91,95 %
російська	3,88 %
молдовська	3,78 %
білоруська	0,1 %
болгарська	0,1 %
гагаузька	0,1 %

Відомі мешканці

Народились

Звягінцев Борис Григорович — виконувач обов'язків голови Одеської обласної державної адміністрації (2006 р.)
[[Кройтор Володимир Андрійович - професор кафедри цивільного права та процесу Харківського національного університету внутрішніх справ, доктор юридичних наук, професор ]]

Примітки

↑ Бачинська О. А. Дунайське козацьке військо 1828-1868 рр (1998) (Б 32). irbis-nbuv.gov.ua. Процитовано 14 липня 2019.
↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 26 вересня 2019.
↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 26 вересня 2019.
↑ Розподіл населення за рідною мовою, Одеська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 26 вересня 2019.

Це незавершена стаття з географії Одеської області.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] Бачинська О. А. Дунайське козацьке військо 1828-1868 рр (1998) (Б 32). irbis-nbuv.gov.ua. Процитовано 14 липня 2019.

[населення_1989-2] Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 26 вересня 2019.

[населення_2001-3] Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 26 вересня 2019.

[населення_2001_мова-4] Розподіл населення за рідною мовою, Одеська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 26 вересня 2019.

[1]

[2]

[3]