Баварський географ

Баварський географ, Баварський анонім (лат. Geographus Bavarus) — назва, яку дав Ян Потоцький у 1796[1] автору анонімного середньовічного документу другої половини IX століття лат. Descriptio civitatum et regionum ad septentrionalem plagam Danubii («Опис міст і земель на північ від Дунаю»). Документ також називають «Східнофранкська таблиця племен».

Опис документу

Документ на двох аркушах було знайдено в 1722 року в баварській державній бібліотеці (Мюнхен), де він зберігається і в наш час. Це приписка в кінці рукопису, який містить трактат про геометрію Боеція. Баварський герцог придбав його 1571 року разом з архівом антиквара Германа Шеделя (1410—1485). У науковий обіг його ввів французький посол у Мюнхені граф дю Бюа, який опублікував у середині XVIII ст. переклад пам'ятки французькою мовою. Назву «Баварський географ» дав документу польський письменник та вчений Ян Потоцький 1796 року. Ця назва пов'язана з місцем знахідки; за своїм походженням пам'ятка скоріш за все пов'язана не з Баварією, а зі Швабією. В російській історіографії «Баварський географ» був уперше використаний М. М. Карамзіним (у перекладі дю Бюа).

У цьому середньовічному джерелі наведено свідчення про поселення, області розселення та державні утворення вздовж Балтійського моря (від гирла Ельби до Східної Пруссії), а далі за торговельними шляхами по річках до Чорного моря. Точне проходження цих шляхів є предметом наукових суперечок. Другий шлях «Баварського географа» проходить від гирла Вісли через Сян до Дністра, а по Дністру до Дунаю і Чорного моря. «Баварський географ» являє собою список народностей і племен переважно слов'янського походження що населяло у IX ст. землі на схід від Франкської держави, а також населення міст та поселень вздовж торговельних шляхів від Східної Пруссії до Хозарії і від гирла Вісли через Дністер до Дунаю. В списку також зазначається кількість «міст» (поселень, civitates) багатьох племен (зазвичай ці цифри розцінюються як реальні для першої частини списку, та перебільшені — для другої).

Список складений латинською мовою й називається «Descriptio civitatum et regionum ad septentrionalem plagam Danubii», що означає «Опис міст та земель на північ від Дунаю». Назва відноситься до першої частини списка (№ 1-13), де перераховуютьяя слов'янські племена IX ст. на східному кордоні Франкської імперії; як правило, ці назви надійно ідентифікуються. В другій частині списку «Баварського географа» називаються племена (поліноніми) за межами східних сусідів франків (західних слов'ян), і саме тут (на теренах східних слов'ян та фінно-угорських племен) ототожнення більшості назв для дослідників становило найбільшу проблему. Історичне значення списка в тому, що він дозволяє оцінити географічне положення європейських народів і власне їх існування у першій половині IX століття.

Список племен

Точно фіксоване і ймовірне розташування ліній комунікацій і прикордонних племен, на якому будує свій опис Баварський Географ[2]: а, б, в, г — торговельні шляхи; д — дубльовані назви племен; е — локалізація кількох племен; ж — західний кордон Хазарії і східна межа Франкської держави; з — бурговую округу; і — локалізація окремих племен. Група 1 — племена, прикордонні з Франкською імперією: 1 — Nortabtrezi; 2 — Vuilci; 3 — Linaa; 4 — Bethenici; 5 — Smeldingon; 6 — Morizani; 7 — Hehfeldi; 8 — Surbi; 9 — Talaminzi; 10 — Beheimare; 11 — Marharii; 12 — Vulgari; 13 — Merehani. Група II — племена, розташовані на торговому шляху Бардовік — гирло Одеру: 14 — Osterabtrezi. Група III — племена, розташовані на торговому шляху Магдебург — Ребус — Познань- Київ; 15 — Міохі; 16 — Phesnuzi; 17 — Thadesi; 18 — Glopeani; 19 — Zuireani; 20 — Busani; 21- Sittici; 22 — Stadici; 23 — Sebbirozi; 24 — Unlizi; 25 — Neriuani. Група IV — племена, розташовані уздовж торгового шляху гирлі Дунаю — Дністер — Вісла — Балтика; 26 — Attorizi; 27 — Eptaradici; 28 — Vuillerozi; 29 — Zabrozi; 30 — Zuetalici; 31 — Aturezani; 32 — Chozirozi; 33 — Lendizi; 34 — Thafnezi; 35 — Zeriuani; 36 — Prissani; 37 — Velunzani; 38 — Bruzi; 39 — Vuizumbeire. Група V — племена, розташовані вздовж шляху Саркел — Київ — Візантія: 40 — Caziri; 41- Ruzzi; 42 — Forsderen Liudi; 43 — Fresiti; 44 — Serauici; 45 — Licolane; 46 — Ungare. Група VI- племена, розташовані уздовж торгового шляху Краків — Бауцен — Ерфурт — Прага — Краків: 47 — Vuislane; 48 — Sleenzane; 49 — Lunsizi; 50 — Dadosesani; 51 — Milzane; 52 — Besunzane; 53 — Verizane; 54 — Fraganeo; 55 — Lupiglaa; 56 — Opoloni; 57 — Golensizi
  1. Nortabtrezi — північні ободрити
  2. Osterabtrezi — східні ободрити
  3. Uilci — лютичі, вільці
  4. Linaa — глиняни
  5. Bethenici — бутинці
  6. Smeidingon — смельдинги, смолинці
  7. Morizani — моричани
  8. Sorbi — серби
  9. Talaminzi — далемінці
  10. Beheimare — богемці (чехи)
  11. Marharii — моравці
  12. Uulgarii — болгари
  13. Merehanos — мерехани, існують версії щодо походження назви від мораван або від річки Морави на заході Балкан
  14. Hehfeldi — гавеляни
  15. Miloxi — мільчани
  16. Phesnuzi — напевне, плем'я у Лужицькій землі
  17. Thadesi — дискусії щодо проходження назви тривають, однак переважна більшість дослідників ввадає, що це плем'я дошан на річці Доша, притоці Гавели
  18. Glopeani — ґопляни
  19. Zuireani — черв'яни — населення Червенської землі (однак існують версії про походження назви від Шверіна та сіверян)
  20. Busani — бужани
  21. Sittici — місцезнаходження не визначене, існують версії про знаходження племені в районі пізнішого Звенигородського князівства, а також про походження назви племені від річки Житави, притоки Нітри
  22. Stadici — місцезнаходження не визначене, існує декілька версій знаходження племені, в тому числі й на території Теребовельського князівства
  23. Sebbirozi — місцезнаходження не визначене, існує версія знаходження на півночі Поділля
  24. Unlizi — уличі
  25. Neriuani — місцезнаходження не визначене, існує безліч версій місцезнаходження племені, зокрема, у гирлі Дністра
  26. Attorozi — частина науковців трактує назву як «тиверці»
  27. Eptaradici — існує версія, що це південнослов'янський союз племен «Сім родів»
  28. Uuillerozi — місцезнаходження не визначене
  29. Zabrozi — місцезнаходження не визначене, існує версія знаходження племені по Збручу
  30. Znetalici — місцезнаходження не визначене
  31. Aturezani — ймовірно, це тиверці
  32. Chozirozi — місцезнаходження не визначене, деякі дослідники пов'язують назву із хозарами, інші — з галицькими хорватами
  33. Lendizi — ледзяни
  34. Thafnezi — існують версії щодо знаходження цих племен у верхів'ях річки Заале, а також на річці Танві, притоці Сяну.
  35. Zeriuani — існують версії походження племені: черв'яни (жителі Червенської землі), або ж лужицькі серби
  36. Prissani — існують версії походження племені від пуржичан (пол. Pyrzyczanie), прусів або ж як похідна від річки Сян (присяни)
  37. Uelunzani — воліняни, існує версія походження від польського міста Волін
  38. Bruzi — пруси
  39. Uuizunbeire — місцезнаходження не визначене
  40. Caziri — хозари
  41. Ruzzi — руси
  42. Forsderen — деревляни (однак ісеують версії знаходження їх по Дніпру або ж у Криму)
  43. Liudi — місцезнаходження не визначене
  44. Fresiti — ймовірно, це верзити
  45. Serauici — існує декілька версій походження племені, зокрема, як сіверяни
  46. Lucolane — місцезнаходження не визначене, існують версії щодо знаходження племені у середній та верхній течії Дніпра
  47. Ungare — угорці
  48. Viuslane — вісляни
  49. Sleenzane — слєнзани
  50. Lunsizi — серболужичани
  51. Dadosesani — дядошани на Одрі
  52. Milzane — мільчани
  53. Bezuncane — бежунчани
  54. Uerizane — місцезнаходження племені не визначене, дискусія триває
  55. Fraganeo — можливо, назва походить від спотвореного «Прага»
  56. Lupiglaa — лупігляни, існують версії про походження племені з басейну Одри у Верхній Сілезії, або на північний схід від Праги
  57. Opolini — Поляни (західні), ополяни
  58. Golensizi — голенсичі поряд із витоками Одри

Дата створення списку

За палеографічними даними рукопис «Баварського географа» впевнено відносять до IX ст. За історичними даними, пов'язаними з описами племен, згаданих у списку, дослідники датують список періодом часу від 817 р. до 840-х рр. Список приблизно 850 р. було включено до складу ширшого рукопису, який належав монастирю Рейзенау на Боденському озері, що підтверджує дату написання рукопису як перша половина IX ст.

Виноски

  1. ↑ J. Potocki. Fragments historiques et geographiques sur la Scythie, Sarmatie, et les Slaves. Brunsvic, 1796.
  2. ↑ И. ХЕРРМАН, "Древности восточных славян". Архів оригіналу за 19 лютого 2020. Процитовано 8 жовтня 2014.
Баварський географ
у сестринських Вікіпроєктах
s: Теми у Вікіджерелах?
CMNS: Баварський географ у Вікісховищі?

Література

  • Le comte du Buat, Histoire ancienne des peuples de l'Europe, T. 11. Paris 1772
  • J. Potocki, Fragments historiques et geographiques sur la Scythie, Sarmatie, et les Slaves, Brunsvic 1796
  • V. von Keltsch, Der bairische Geograph, Alpreussische Monatsschr., 23 (1886), s. 507 n.
  • A. Králiček, Der s.g. bairische Geograph und Mahren, Zeitschr d. Vereins f. die Geschichte Mahrens u. Schlesiens II (1898), s. 216—235, 340—360
  • S. Zakrzewski, Opis grodów i terytoriów z północnej strony Dunaju czyli tzw. Geograf bawarski, Lwów 1917
  • E. Kucharski, Polska w zapisce karolińskiej zwanej niewłaściwie «Geografem bawarskim», [w:] Pamiętnik IV powszechnego Zjazdu historyków polskich, t. I, Lwów 1925, sekcja II, s. 111;
  • E. Kucharski, Zapiska karolińska zwana niewłaściwie «Geografem bawarskim», Sprawozdania Tow. Nauk. we Lwowie, t. V (1925), s. 81-86
  • W. Fritze, Die Datierung des Geographus Bavarus, Zschr f. Slavische Philologie, 21, Heft 2 (1952), s. 326—242
  • Henryk Łowmiański, O pochodzeniu Geografa bawarskiego, Roczniki Historyczne, R. 20, 1955, s. 9-58; reed: w: Studia nad dziejami Słowiańszczyzny, Polski i Rusi w wiekach średnich, Wydawnictwo Naukowe Uniwersytetu im. Dama Mickiewicza, Poznań 1986, s. 104—150, ISSN 0554-8217
  • Henryk Łowmiański, O identyfikacji nazw Geografa bawarskiego, Studia Źródłoznawcze, t. III: 1958, s. 1-22; reed: w: Studia nad dziejami Słowiańszczyzny, Polski i Rusi w wiekach średnich, Wydawnictwo Naukowe Uniwersytetu im. Dama Mickiewicza, Poznań 1986, s. 151—181, ISSN 0554-8217
  • Gerhard Billig, Zur Rekonstruktion der ältesten slawischen Burgbezirke im obersächsisch-meißnischen Raum auf der Grundlage des Bayerischen Geographen, Neues Archiv für sächsische Geschichte 66 (1995), s. 27-67
  • Jerzy Nalepa, O nowszym ujęciu problematyki plemion słowiańskich u «Geografa Bawarskiego». Uwagi krytyczne, Slavia Occidentalis, T. 60 (2003), s. 9-6
  • Назаренко А. В.Немецкие латиноязычные источники IX—XI веков: Тексты, перевод, комментарий. М., 1993;
  • Горский А. А. Баварский географ и этнополитическая структура восточного славянства. В кн.: Древнейшие государства на территории Восточной Европы. 1995 год. М., 1997.
  • Онопенко О. Д. Свідчення «Баварського географа». Газета «Чорноморські новини», № 1-2, 2011 р.
  • Войтович Л. «Баварський географ»: спроба етнолокалізації населення Центрально-Східної Європи IX ст.//Український історичний журнал. — К.: «Дієз продукт», 2009. — Вип. 5, (№ 488). — 241 с.
  • Bayerischer Geograph, In: A. V. Nazarenko: Nemeckie latinojazyčnye istočniki IX—XI vekov., Moskau 1993, S. 7-51.
  • Sébastien Rossignol: Überlegungen zur Datierung des Traktates des sog. Bayerischen Geographen. in: Felix Biermann, Thomas Kersting und Anne Klammt (Hrsg.): Der Wandel um 1000. Beier & Beran, Langenweissbach 2011, ISBN 978-3-941171-45-9, S. 305—316.
  • Annales regni Francorum «…nationum legati Abodritorum videlicet ac Bornae ducis Guduscanorum et Timocianorum (…)» «Abgesandte des Stammes der Abodriten nämlich und von Borna, dem Herzog der Guduschanen und Timotschanen»

Посилання