Народився в Леоні і розпочав свою кар'єру в клубі «Реал Вальядолід» з Сегунди. Незважаючи на те, що клуб вилетів в нижчу лігу в кінці сезону 1969/70, Антоніо з наступного сезону опинився в Ла Лізі, ставши гравцем «Гранади». Дебютував у вищому дивізіоні 13 вересня 1970 року в матчі проти «Ельче» (1:1)[3].
На початку березня 1972 року де ла Крус був куплений «Барселоною» за шість мільйонів песет, куди приєднався в липні того ж року[4]. Зіграв за клуб у більш ніж 230 офіційних матчах під час свого перебування на «Камп Ноу», забивши свій перший гол 7 січня 1973 року у ворота «Сарагоси» (2:0)[5]; 16 травня 1979 року 32-річний захисник вийшов на заміну в фіналі Кубка Кубків і допоміг команді виграти євротрофей. Незабаром Антоніо завершив кар'єру гравця[6].
Виступи за збірну
Дебютував 12 квітня 1972 року в офіційних матчах у складі національної збірної Іспанії в товариській грі проти Греції[4]. У формі головної команди країни зіграв 6 матчів і був учасником чемпіонату світу 1978 року, на якому взяв участь в матчі групового етапу проти Австрії[7], а збірна не вийшла в плей-оф.
Тренерська кар'єра
Після виходу на пенсію де ла Крус працював тренером. Спочатку Антоніо очолив «Сабадель», також в Каталонії, але вилетів з командою з Ла Ліги за підсумками сезону 1987/88 років[8]. Згодом працював з третьою командою «Барселони» та з японським клубом «Йокогама Ф. Марінос»[9].
У січні 2003 року, після звільнення Луї ван Гала і до призначення Радомира Антича, де ла Крус був призначений тимчасовим тренером першої команди «Барселони»[10]. Він очолював команду в одному матчі Ла Ліги, в якому його клуб був розгромлений «Атлетіко» (Мадрид) з рахунком 0:3[11].
.svg){kind=small}
