Більшу частину кар'єри провів у «Барселоні», ставши дворазовим володарем Кубка кубків УЄФА, а також виступав за збірну Іспанії, у складі якої був учасником чемпіонату світу, Європи та Олімпійських ігор.
Народився 18 січня1954 року в місті Сабадель. Вихованець юнацьких команд футбольних клубів «Сабадель» та «Барселона». З 1971 року виступав за резервну команду «Барселона Б», в якій провів п'ять сезонів у другому та третьому іспанському дивізіон, а також протягом сезону 1972/73 років захищав кольори аматорського клубу «Калелья»[ca].
Дебютував за основну команду «Барси» у Прімері 5 вересня 1976 року в домашній грі проти «Лас-Пальмаса» (4:0). Відразу ж захисник закріпився в основі, провівши 32 матчі в тому чемпіонаті. Антоніо утворив сильну зв'язку захисників з Мігелі і до 1982 року був важливим для команди гравцем. Роль Ольмо зменшилася з приходом іншого захисника, Алешанко. В останніх двох сезонах Антоніо майже не грав, і після чемпіонату 1983/84, у віці 30 років, він завершив кар'єру. За 8 сезонів в «Барселоні» Ольмо зіграв 188 матчів в Прімері і забив 4 голи. За цей час Ольмо три рази ставав володарем Кубка Іспанії і ще по одному разу Суперкубка та Кубка ліги. Крім того, він зміг двічі виграти з «Барсою» Кубок володарів кубків у 1979 та 1982 роках.
Виступи за збірні
1976 року Ольмо у складі олімпійської збірної Іспанії поїхав у Монреаль на XXI літні Олімпійські ігри, де зіграв у двох матчах, а іспанці програли обидві гри і не подолали груповий етап. Також виступав за юнацьку та молодіжну збірні.
8 лютого 1977 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Іспанії в товариській грі проти Ірландії (1:0)[1].
,_Bestanddeelnr_929-6484.jpg)
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
