Після закінчення Другої світової війни Патек розпочав тренерську діяльність в Австрійському футбольному союзі. Національну команду очолював Едуард Бауер, а Патек відповідав за молодіжну збірну[5]. В сезоні 1946/47 очолив клуб «Берн»[6][7]. В 1949 році «Берн» став другим у Челендж-лізі, другій за рангом у Швейцарії.
У сезоні 1953/1954 став головним тренером «Карлсруе» і працював до 1956 року. Клуб виступав в Оберлізі Південь, а в останньому сезоні Патека — у чемпіонаті Південної Німеччини. В 1955 році виграв Кубок Німеччини завдяки перемозі у фіналі з рахунком 3:2 над «Шальке 04»[6] В наступному році брав участь у плей-аф чемпіонату Німеччини. «Карлсруе» виграв групу, в якій грали з «Шальке 04», «Кайзерслаутерн» і «Ганновер-96». У фінал 24 червня 1956 року на Берлінському Олімпійському стадіоні клуб Патека поступився з рахунком 2:4 дортмундській «Борусії»[11].
У 1956 році був призначений головним тренером «Айнтрахта»[6][3][12]. Виграв з командою в 1957 році так званий Flutlichtpokal[13], кубковий турнір, який фактично був альтернативою Кубка Німеччини, але не прижився і був розформований після двох розіграшів. З 1958 по 1961 був головним тренером «Баварії»[6][3]. Потім повернувся до Швейцарії, де недовго тренував «Янг Феллоуз Ювентус»[6], а потім очолив віленський «Вінер-Нойштадт»[6], з яким в 1963 році завоював Кубок Австрії.
↑Adolf Patek Bundestrainer des ÖFB. In: Arbeiter-Zeitung. Wien 2. März 1957, S. 10 (Hinweis: Die Website der Arbeiterzeitung ist nicht mehr aktiv. Die ursprünglich verlinkten Seiten des Online-Archivs sind daher nicht erreichbar.).
.svg){kind=small}
