PROFILPELAJAR.COM

Іванова Лариса Володимирівна
Іванова Лариса Володимирівна
Народження	23 грудня 1926 (98 років); Безбородькове, Солонянський район, Дніпропетровська округа, Українська СРР, СРСР
Країна	СРСР; Україна
Жанр	портрет і пейзаж
Навчання	Київський державний художній інститут (1956)
Діяльність	художниця
Вчитель	Касіян Василь Ілліч і Плещинський Іларіон Миколайович
Член	Спілка радянських художників України

У Вікіпедії є статті про інших людей з таким прізвищем: див. Іванова.

Лариса Володимирівна Іванова (нар. 23 грудня 1926, Безбородькове) — українська художниця; член Спілки радянських художників України з 1956 року.

Біографії

Народилася 23 грудня 1926 року в селі Безбородьковому (нині Дніпровський район Дніпропетровської області, Україна). Упродовж 1945—1950 років навчалася у Дніпропетровському художньому училищі, яке закінчила з відзнакою. Дипломна робота — «Леся Українка»^[1]. У 1951—1956 роках продовжила навчання у Київському художньому інституті у Василя Касіяна. Дипломна робота — ілюстрації і оформлення повісті «У неділю рано зілля копала» Ольги Кобилянської ((ліногравюра, акварель, гуаш; частина у Чернівецькому літературно-меморіальному музеї Ольги Кобилянської; керівник Іларіон Плещинський).

Оформляла книги для київських видавництв «Молодь», «Веселка», «Радянська школа», «Мистецтво», львівського — «Каменяр». Жила в Києві, в будинку на вулиці Академіка Філатова, № 10а, квартира № 20 та в будинку на провулку Бастіонному, № 9, квартира № 81^[2].

Творчість

Працювала в галузі книжкової і станкової графіки. Серед робіт:

рисунки

«Молодий гуцул» (1955);
«Столітній дідо з Буковини» (1955);
«Вуйко з саквами» (1962);
«Оленка» (1970);
«Старенький циган» (1978);
«Занедбаний храм у Седневі» (1980);
«Ганна Світлична» (1980);
«Паланга. Сосни» (1987);

акварелі

«Гуцулочка Гафійка» (1956);
«Зима» (1957);
«Сибірський пейзаж» (1957);
«Портрет дівчини» (1957);
«Весела Настуся» (1972);
«Дівча з Карпат» (1972);
триптих «Лесині весни» (1995);
«Леся Українка» (1996);
«Ольга Кобилянська» (1996);
«Олена Пчілка» (1996);
«Соломія Крушельницька» (1996);
«Марія Башкирцева» (2003);
«Софія Караффа-Корбут» (2005);
«Олена Теліга» (2007);
«Катерина Білокур» (2008);
«Метелики (Олеся та Іринка)» (2008);

ліногравюри

«Гуцулята» (1961);
«Роман та Парася» (1968);
«Посестри» (1971);
«Одержима» (1980);

літографії

«Леся і Мавка» (1978);
«Княжна» (1989).

Ілюстрації

до повістей «У неділю рано зілля копала» (1957), «Людина» та «Царівна» (обидві — 1978) Ольги Кобилянської;
українських народних казок «Телесик» (1957) і «Кривенька качечка» (1968);
«Леся» Миколи Олійника (1957, 1972);
збірок «Лелія» (1958; 1985; 1991), «Літо краснеє минуло» (1982), «Мамо, іде вже зима» (1982) та «Плине білий човник» (1987) Лесі Українки;
«Одержима» Миколи Олійника (1960);
казки «Снігова королева» Ганса-Крістіана Андерсена (1961);
оповідання «Морозенко» Панаса Мирного (1967);
«Проліски» Наталії Забіли (1968);
«А я у гай ходила» Павла Тичини (1972);
«Добрий ранок!» Ганни Світличної (1972);
«Вишенька» Людмили Савчук (1973);
збірки «Веснянка» [[Франко Іван Якович[|Івана Франка]] (1975);
«Як заговорили квіти» Дмитра Мусієнка (1975);
«Неспокійні друзі» Лариси Письменної (1977);
«Дивна хатка» Олени Пчілки (1982);
«Яринчин віночок» Віктора Женченка (1984);
«Брати місяці» Михайла Коцюбинського (1985);
«Допоможіть Ангелику» Ольги Гаєцької (1995);
«Квітучий міст» Ольги Гаєцької (1998);
збірки «Сонячна пелюстка» (2002).

Бере участь у республіканських виставках з 1960 року, всесоюзних — з 1961 року, зарубіжних — з 1956 року (у Польщі у 1956 році, Великій Британії у 1962 році, Чехословаччині у 1966 році). Персональні виставки відбулися у Києві у 1996, 2009 роках. У 2012 році у Національному музеї літератури України було представлено виставку «Славні жінки України. Акварелі Лариси Іванової»^[1].

Окремі роботи зберігаються у Музеї видатних діячів української культури у Києві, Чернівецькому літературно-меморіальномуй музеї Ольги Кобилянської.