PROFILPELAJAR.COM

Юліан-Урсин Нємцевич
*Julian Ursyn Niemcewicz*
Юліан-Урсин Нємцевич; Julian Ursyn Niemcewicz
пол. Julian Ursyn Niemcewicz
	Юліан-Урсин Нємцевич
Народився	16 лютого 1758; Скоки, Річ Посполита
Помер	21 травня 1841 (83 роки); Париж
Поховання	Кладовище Шампо в Монморансі
Громадянство	Річ Посполита
Діяльність	дипломат, перекладач, поет, письменник, публіцист, історик, політичний активіст
Відомий завдяки	польський політик, письменник
Alma mater	Берестейський єзуїтський колегіумd і Кадетський корпус[d]
Знання мов	польська
Членство	Варшавське товариство друзів науки, Краківське наукове товариствоd, Société historique et littéraire polonaised і масонство
Посада	посол Сейму Речі Посполитої[d]
Рід	House of Niemcewiczd
Батько	Marceli Niemcewiczd
Мати	Jadwiga z Suchodolskichd
Родичі	Karol Ursyn Niemcewiczd
Автограф
Нагороди
	Герб;
	; ; Медіафайли у Вікісховищі;

Юліан-Урсин Нємцевич гербу Равич (пол. Julian Ursyn Niemcewicz; 16 лютого 1758 в Скоках Берестейського повіту — 21 травня 1841, Париж) — польський драматург, повістяр, поет, мемуарист, громадський та політичний діяч, масон.

Життєпис

Походив з середнього достатку шляхетської родини з-під Берестя (згодом із однієї з найзаможніших поліських родин). Закінчив варшавський Кадетський корпус. Виконував обов'язки ад'ютанта Адама Казимира Чорторийського. Подорожував до Франції, Англії та Угорщини. Інфлянтський посол Великого Сейму, активний учасник Патріотичного сторонництва, співавтор (з Гуґо Коллонтаєм) проекту Конституції 3 травня. У 1791 році був одним з співзасновників Об'єднання прихильників Урядової конституції. Після поразки Торговицької конфедерації на еміграції в Німеччині. Секретар Тадеуша Костюшка в часі повстання 1794 року. Після битви під Мацєйовицами потрапив у полон, ув'язнений в Петропавлівській фортеці в Петербурзі.

У 1796 р. звільнений російським царем Павлом І, разом з Костюшком емігрував до США, де оселився, узяв шлюб з американкою Сюзанною Лівінґстон Кін. У 1802–1804 роках відвідав Польщу, у 1807 році повернувся на батьківщину. У 1809 році нагороджений орденом Святого Станіслава. Від 1822 року мешкав в своїх володіннях в підваршавському Урсинуві (які мав замір наректи Америка), запровадив там сучасні методи ведення сільського господарства і цілком віддався літературній творчості. Був секретарем Варшавського герцогства і Конгресового королівства.

Подорожував країною як шкільний інспектор. Член Товариства приятелів наук від 1802 року, а з 1826 його очільник. Противник конспірації, а прихильник легалізму. Після вибуху Листопадового повстання у 1830 році виїхав з дипломатичною місією до Лондона. 5 грудня 1830 року під його керівництвом засідав Дослідницький комітет в справі російської аґентури. Від 1833 року в Парижі пов'язаний з крилом Адама Єжи Чорторийського. Член керівництва Організації національної єдності. Був очільником Історичного літературного товариства в Парижі.

Похований на цвинтарі в Монморансі.

Вшанування

Теперішню вулицю Голубовича у Львові раніше називали вулицею Нємцевича.^[4]
Теперішню вулицю Котляревського в Тернополі раніше називали вулицею Нємцевича.^[5]^[6]

Основні твори

Владислав під Варною — трагедія 1788
Казимир Великий — трагедія 1792
Повернення посла — політична комедія 1791
Фрагмент Тарґовицької біблії — політичний пасквіль
На тарґовицьких провідників — політичний пасквіль
Юліана Урсина Нємцевича, історичні подорожі землями польськими між 1811 і 1828 роками відбуті
Пулави — поема в чотирьох піснях 1802—1804 (вид. 1855)
Співи історичні — одна з найпопулярніших польських книжок 19 ст. на якій виховувалися покоління молоді
Чотири пори життя людини — поема
Історія панування Жиґмунта ІІІ, короля польського, великого князя литовського, руського, пруського, […] спадкового короля шведів, ґотів і вандалів
Рік 3333 або незбагненний сон — антиутопія опублікована 1858 року

Примітки

↑ http://www.britannica.com/EBchecked/topic/414616/Julian-Ursyn-Niemcewicz
↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
d:Track:Q19938912 d:Track:Q54837 d:Track:Q193563
↑ http://tnk.krakow.pl/czlonkowie/niemcewicz-julian-ursyn/
↑ Orłowicz M. Ilustrowany przewodnik po Lwowie // Wydanie drugie. — Lwów-Warszawa : Ksiąźnica Atlas, 1925. — 102 il. z planem miasta. (пол.)
↑ Бойцун Л., Левенець Л. Державна механічна гімназія // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 480. — ISBN 966-528-197-6.
↑ Поданий варіант Німцевича.

Джерела та література

І. Т. Лісевич. Нємцевич Юліан-Урсин [Архівовано 9 жовтня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2010. — Т. 7 : Мл — О. — С. 383. — ISBN 978-966-00-1061-1.

Література

Marek Żukow-Karczewski, Niemcewicz mniej znany, «Życie Literackie», 9 VII 1989 r., nr 27 (1946). (пол.)
Julian Ursyn Niemcewicz, «Dzienniki 1835—1836», Warszawa, Wydawnictwa Uniwersytetu Warszawskiego, 2005. (пол.)