PROFILPELAJAR.COM

Щедрін Родіон Костянтинович
Щедрін Родіон Костянтинович
Щедрин Родион Константинович
	Зображення
	З дружиною Майєю Плісецькою, 2009 рік
Основна інформація
Дата народження	16 грудня 1932 (92 роки)
Місце народження	Москва, СРСР
Громадянство	СРСР, Німеччина
Професія	композитор, піаніст, музичний педагог
Освіта	Московська державна консерваторія імені Петра Чайковського (1955) і Центральна музична школа
Вчителі	Шапорін Юрій Олександрович і Флієр Яків Володимирович
Інструменти	фортепіано
Жанр	класична музика, опера, балет
Magnum opus	Q2030888?, Q2213633?, Shchedrin, Rodion Konstantinovich, 1932- Dama s sobachkoĭd і Lolitad
Членство	Спілка композиторів СРСР, СК СРСР, Академія мистецтва НДРd, Берлінська академія мистецтв і Баварська академія витончених мистецтв
Співпраця	ДАБТ, Маріїнський театр
Заклад	Московська державна консерваторія імені Петра Чайковського
Нагороди	; ; ; ; ; ;
У шлюбі з	Плісецька Майя Михайлівна
http://www.shchedrin.de
	Файли у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Щедрін.

Родіо́н Костянти́нович Щедрі́н (рос. Родио́н Константи́нович Щедри́н, 16 грудня 1932) — радянський композитор, народний артист СРСР, лауреат Ленінської і Державної премії СРСР. Чоловік балерини Майї Плісецької.

Життєвий і творчий шлях

Народився в Москві у родині професійних музикантів. У 1941 році був прийнятий у Центральну музичну школу-десятилітку при Московській консерваторії, але з початком війни з родиною був евакуйований до Куйбишева. З поверненням вчиться у Московському хоровому училищі Свєшнікова. В 1947 році був відзначений на училищному конкурсі композиторських робіт, що вже на четвертому курсі дозволило йому стати членом Спілки композиторів.

У 1955 закінчив Московську консерваторію по класах композиції у Ю. Шапоріна і фортепіано у Я. Флієра (1955). У 1958 одружився з Майєю Плісецькою, для якої пізніше написав цілу низку балетів.

Серед ранніх творів, що принесли Щедріну популярність — балет «Горбоконик» (1960), опера «Не тільки любов», «Озорні частушки» для оркестру. В цих твори тональні, барвисто оркестровані і включають фольклорні мотиви.

У 1965–1969 викладав у консерваторії клас композиції. Серед творів цих років — «Кармен-сюїта», ораторія «Ленін у серці народному», фортепіанний цикл 24 прелюдії і фуги.

З 1973 по 1991 роки Щедрін очолював Спілку композиторів РРФСР. Творчість цих років характеризується суміщенням елементів народного мистецтва і «авангардних» технік, зокрема додекафонії і сонористики. Твердим-ударним, конструктивним і віртуозним стилем відзначені його численні фортепіанні твори: п'ять концертів для фортепіано з оркестром, цикл 24 прелюдії й фуги (1970) і інші.

У 1989 році Родіон Щедрін був обраний до Верховної ради СРСР, він увійшов у Міжрегіональну групу народних депутатів «За перебудову». Щедрін брав участь у реабілітації на батьківщині висланих із країни М. Ростроповича й Г. Вишневської. З розпадом Радянського Союзу, Щедрін живе переважно у Мюнхені, зберігаючи, однак, російське громадянство.

Список творів

Балети

«Горбоконик» («Конек-Горбунок» за казкою П. Єршова, 1960)
«Кармен-сюїта» (в основі — опера Ж. Бізе, 1967)
«Анна Кареніна» (за однойменним романом Л. Толстого, 1972)
«Чайка» (за однойменним твором Чехова, 1980)
«Дама з собачкою» (за однойменним твором Чехова, 1986)

Опери

«Не тільки любов» (поставлена в Большому театрі, 1961)
«Мертві душі» (за однойменним романом М. В. Гоголя, власне лібрето, 1977)
«Лоліта» (за однойменним романом В. Набокова, 1993)
«Бояриня Морозова» (в основі лібретто «Житие протопопа Аввакума» и «Житие Боярыни Морозовой»), 2006
«Зачарований мандрівник» (за повістю М. Лєскова)

Ораторії

«Поеторія» (1968)
«Ленін у серці народному» 1969, (Державна премія СРСР в 1972)

Концерти

Для оркестру:

«Пустотливі частівки» (ориг. - "Озорные частушки"), 1963
«Дзвони», 1968

Для фортепіано з оркестром:

№ 1 1954
№ 2 1966
№ 3 «Варіації і тема», 1973
№ 4 «Дієзні тональності», 1991
№ 5 1999
№ 6 2003

Інші:

Концерт для труби з оркестром
Концерт для віолончелі з оркестром. Sotto voce concerto. У чотирьох частинах (1994)
Parabola Concertante. Для віолончелі соло, струнного оркестру та литавр (2001)
Концерт для скрипки та струнного оркестру. Concerto cantabile. У трьох частинах (1997)
Концерт для альта та струнного оркестру з арфою. Concerto dolce (1997)]
Концерт для скрипки, труби та струнного оркестру. Concerto parlando (2004)
Концерт для гобоя з оркестром (2009)
Подвійний концерт «Романтичне приношення» (Romantic offering). Для фортепіано, віолончелі та оркестру [2010]

Для фортепіано

п'єси

«Поема» (1954)
«Токкатіна» (1954)
«Гумореска» (1957)
«В наслідування Альбеніса» (1959)
«Трійка» (1959)

2 поліфонічні п'єси: Basso ostinato і двоголосна інвенція (1961)
2 сонати (1962, 1996)
24 прелюдії і фуги (1964 — 1970)
Поліфонічна зошит (25 прелюдій) (1972)
зошит для юнацтва (1981)
«Частушки». Концерт для фортепіано соло (2001)
«Щоденник». 7 п'єс для фортепіано (2002)
«Питання». 11 п'єс для фортепіано (2003)
Sonatine Concertante для фортепіано (2005)
Alla Pizzicato для фортепіано (2005)
Hommage a Chopin. Для чотирьох фортепіано (2005)
«Романтичні дуети». Сім п'єс для фортепіано в чотири руки (2007)
«Прості сторінки». Сім експромтів для фортепіано (2009)
«Концертний етюд» («Чайковський-етюд») для фортепіано (2010)

Інше

пісні, в тому числі «Весёлый марш монтажников-высотников»,
кантата «Бюрократіада»
«Стихира на тисячоліття хрещення Русі» (1987)
«Запечатленный ангел» (для мішаного хора за мотивами однойменної повісті Лєскова)
мюзикл «Ніна і 12 місяців» (поставлений у Японії, 1988)

Музика до кінофільмів

«Півник — Золотий гребінець» (мультфільм), режисери: П. Носов, Д. Анпилов (1955)
«Колобок» (мультфільм), режисер Р. Давидов (1956)
«Висота». Режисер Олександр Зархі (1957)
«Комуніст». Режисер Ю. Райзман (1958)
«Люди на мосту». Режисер Олександр Зархі (1959)
«Нормандія — Неман». Режисер Ж. Древіль (1960)
«А якщо це кохання?». Режисер Ю. Райзман (1961)
«Баня» (мультфільм), Режисер С. Юткевіч (1962)
«Анна Кареніна». Режисер Олександр Зархі (1967)
«Сюжет для невеликого оповідання». Режисер С. Юткевич (1969)

Книги Р. Щедрина

Монологи разных лет, сост. Я. Платек — М.: «Композитор», 2002. — 192 с., ил.
Автобиографические записи. — М.: АСТ, 2008. — 288 с., ил., ISBN 978-5-17-050466-4, 978-5-9713-9494-5

Бібліографія

Комиссинский В. О драматургических принципах творчества Р. Щедрина. — М.: «Советский композитор», 1978. — 192 с.
Тараканов М. Е. Творчество Родиона Щедрина. — М.: «Советский Композитор», 1980. — 328 с.
Паисов Ю. Хор в творчестве Родиона Щедрина: Исследование. — М.: «Сов. Композитор», 1992. — 240 с., ил.
Холопова В. Н. Путь по центру. Композитор Родион Щедрин. — М.: «Композитор», 2000. — 310 с., ил.
Прохорова И. Родион Щедрин. Начало пути. — М., 1989.
Родион Щедрин Материалы к творческой биографии Ред.-сост. Е. С. Власова М.:Композитор, 2007, 488 с.
Родион Константинович Щедрин. Жизнь и творчество. Альбом фортепианных переложений с комментариями и иллюстрациями. Составитель Е. С. Власова. MPI. Челябинск, 2006, 140 с.
Синельникова О. В. Принцип монтажа в инструментальной музыке Родиона Щедрина. — Кемерово: Кемеровский гос.ун-т культуры и искусств, 2007. — 291 с., ил.
Лихачева И. Музыкальный театр Родиона Щедрина. М.,1977.
Gerlach H. Zum Schaffen von Rodion Schtschedrin. Berlin, 1982.
Михайлова Е. Н. Многослойность художественного пространства балетного театра Р. Щедрина. Дис. на соискание ученой степени кандидата искусствоведения. Саратов, 2009.
Аверьянова О. И. Русская музыка второй половины ХХ века: Родион Щедрин, Эдисон Денисов, Альфред Шнитке. Биографии. М., 2004.