PROFILPELAJAR.COM

	Шовк
Метод виготовлення	шовкова промисловість
Продукується	silk-secreting glandsd
Виробляється з	B. mori і silkwormd
	Шовк у Вікісховищі

Шовк — натуральна текстильна нитка тваринного походження — продукт виділення залоз гусіні шовкопрядів при звиванні коконів. Довжина шовкової нитки може досягати 800—1000 м. Вона має трикутний переріз і подібно до призми відбиває світло, завдяки чому має гарний блиск.

Найвідомішим застосуванням ниток шовку є виготовлення шовкових тканин.

Вигодовуванням личинок шовкопряда і виготовленням шовку займається шовківництво.

У світовій практиці шовк натуральний має різні позначення на етикетках: silk, Seide, soie^[1].

Етимологія

Походження слова шовк (д.-рус. шьлкъ, біл. шоўк) остаточно не з'ясоване. За однією з версій, воно походить з германських мов: пор. дав.-ісл. silki, давн.в-нім. silecho, давн-англ. sioluc, що через лат. sēricum, sēricus сходять до грец. σηρικός («належний до серів», «шовковий») і Σήρ («Китай»), Σήρες («китайці, сери»). У свою чергу, грец. Σήρ може бути пов'язаний з кит.: 絲, si < *sir («шовк»). Окрім того, існує припущення про запозичення д.-рус. шьлкъ з якоїсь східної мови і про слов'янське походження дав.-ісл. silki та давн-англ. sioluc^[2].

У старовину один з сортів шовкової тканини був відомий як єдва́б^[3]^[4] (від пол. jedwab, запозиченого з якоїсь германської мови, пор. давн.в-нім. gotawebbi — «божа тканина»). У деяких слов'янських мовах співзвучні слова означають просто «шовк» (пол. jedwab, чеськ. hedvábí, словац. hodváb, біл. ядваб, староцерк.-слов. годовабль)^[5].

Історія

Докладніше: Історія шовку

Батьківщиною шовку є стародавній Китай. За легендами, культура шовківництва виникла близько V тис. р. до н. е.. Найбільш розповсюдженим є переказ про Лей Цзу, першу дружину Жовтого імператора, що жив в центральних районах Китаю близько 5000 років тому.

Одружившись, Лей Цзу привезла з собою секрет вирощування шовкопряда. Ця легенда підтверджується і археологічними розкопками в провінціях Хубей і Хунань — там знайдено велику кількість речей, що добре збереглися. Виходячи з цього, шовківництво існувало вже приблизно за дві тисячі років до нової ери (епоха пізнього неоліту), а виробництво шовку 2500—2800 років тому вже було розвинутою галуззю виробництва.

У часи воюючих царств (475 — 221 рр.. до н. е.) шовк та шовкові вироби стали доступними широкому загалу населення. Технології, пов'язані з шовківництвом, вишивкою, забарвленням тканини, одержали повсюдне поширення. У період династії Хань значно підвищилася продуктивність, причому знайдені шовкові предмети дуже високої якості, а уяву вражають яскравість фарб, багатство та досконалість вишивки.

Більше 2000 років тому імператор У Ді направив свого посланця на захід, щоб прокласти дорогу, якою підуть каравани з шовком. Так з'явився Великий Шовковий шлях.

У Китаї було під страхом смертної кари заборонено вивозити гусениць шовкопряда або їх личинки за межі країни. У 555 році двом монахам вдалося вивезти з Персії (за іншими даними — Хотана) кілька личинок шовкопряда до Візантії. Завдяки цим личинкам, а також, знанням про розведення шовкопрядів, набутим ченцями в Китаї, виробництво шовку стало можливим і поза його межами.

У Середньовіччі шовкова справа стає однією з головних галузей промисловості у Венеції (XIII століття), в Генуї та Флоренції (XIV століття) та Мілані (XV століття). До XVIII століття шовкова справа отримала розповсюдження по всій Західній Європі.

Згадується під іменем шовк (ст.-укр. шолкъ) як різновид «татарського товару» у статутній грамоті молдавського воєводи Олександра від 1407 року, що надавала львівським і подільським купцям право вільно торгувати у Молдовському князівстві, зокрема у Сучаві^[6].

Виробництво шовку

Натуральний шовк отримують так: коли гусениці шовковичного шовкопряда приходить час перетворюватися на лялечку, щоб потім стати метеликом, вона випускає з себе тоненьку нитку, прикріплює її до сухої гілочки і сплітає собі з цієї нитки гніздо — кокон.^[7] Ось з цих найтонших ниточок і роблять шовк.

Шовкові коконні нитки складаються з двох шовковинок, склеєних між собою особливою речовиною — серицином.^[7] У коконі нитки укладені в 40-45 шарів, довжина їх досягає 700—800 м.^[7] Якщо дати лялечці перетворитися в метелика і вийти з кокона, в шовкових оболонках з'являться дірочки.^[7] Такі кокони дуже важко розмотувати. Тому лялечку умертвляють, обробляючи кокони гарячим повітрям, а після цього, щоб вони не гнили, сушать.^[7] Оскільки шовкова нитка дуже тонка (середня товщина її 25-30 мк), при розмотуванні з'єднують нитки декількох коконів (від 3 до 10).^[7] При цьому нитки міцно склеюються серицином. Таку нитку називають шовком-сирцем.

Шовкопряд за своє життя дає тільки один кокон — 0,5 г шовкової нитки 700 м довжиною.^[7]

Цікаві факти

Шовк — єдина тканина, в якій не живуть комахи. В умовах тотальної антисанітарії тільки шовковий одяг рятував від докучливих вошей.
Французьке місто Ліон уславилось завдяки виробництву шовку, що його запровадив купець італійського походження Етьєн Тюрке. Місто мало навіть шовкову біржу. Зараз у Ліоні розташований музей тканин, присвячений історії виробництва шовку.
Головний центр виробництва шовку в 20 столітті перемістився в Бразилію, бо там найсприятливіші кліматичні умови для вирощування шовковиці білої (її листя — головна їжа для гусені шовкопряда) та наявності дешевої робочої сили.
Шовк не чутливий до впливу спирту й оцту.