Шимкове

село Шимкове
Країна Україна Україна
Область Одеська область
Район Подільський район (Одеська область) Подільський район
Тер. громада Ананьївська міська громада
Код КАТОТТГ UA51120010300085080 Редагувати інформацію у Вікіданих
Облікова картка Шимкове 
Основні дані
Засноване 1770-ті
Населення 484
Площа 1,61 км²
Густота населення 300,62 осіб/км²
Поштовий індекс 66432
Телефонний код +380 4863
Географічні дані
Географічні координати 47°35′29″ пн. ш. 30°4′40″ сх. д. / 47.59139° пн. ш. 30.07778° сх. д. / 47.59139; 30.07778
Середня висота
над рівнем моря 		82 м[1]
Водойми р. Журавка
Відстань до
районного центру 		16 км
Найближча залізнична станція Жеребкове
Відстань до
залізничної станції 		30 км
Місцева влада
Адреса ради 66400, Одеська область, Подільський район, м. Ананьїв, вул. Незалежності, 20
Сільський голова Середа Віктор Федорович
Карта
Шимкове. Карта розташування: Україна
Шимкове
Шимкове
Шимкове. Карта розташування: Одеська область
Шимкове
Шимкове
Мапа
Мапа

Ши́мкове — село Ананьївської міської громади Подільського району Одеської області, Україна. Розташоване на березі річки Журавки за 16 км на південний схід від центру громади — міста Ананьєва і за 30 км від залізничної станції Жеребкове. Населення — 484 особи (станом на 2001 рік).

Історія

Село засноване в 1770-х роках на торговому шляху Вінниця—Балта—Одеса.

За даними на 1859 рік у власницькому селі Шимкова (Шимківщина, Журівка, Мала Кохівка) Ананьївського повіту Херсонської губернії мешкало 343 особи (123 чоловічої статі та 120 — жіночої), налічувалось 49 дворових господарств[2].

Станом на 1886 рік у колишньому власницькому селі, центрі Шимківської волості, мешкало 338 осіб, налічувалось 66 дворів[3].

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 750 осіб (380 чоловічої статі та 370 — жіночої), з яких 729 — православної віри[4].

У 1905 році селяни розгромили поміщицьку економію, активні учасники виступу були кинуті до в'язниці.

Після Лютневої революції 1917 року шимківці вели боротьбу за розподіл поміщицької землі. У січні 1918 року в селі розпочалась радянська окупація.

На фронтах радянсько-німецької війни воював проти ворога 261 житель села, 92 — відзначені урядовими нагородами, 155 чоловік загинули. В центрі села встановлено пам'ятник загиблим односельчанам.

Наприкінці 1960-х років в селі налічувалось 273 двори, мешкало 726 осіб. На території села була розташована центральна садиба колгоспу імені Щорса, за яким було закріплено 4,3 тисячі га сільськогосподарських угідь, в тому числі 3,6 тисяч га орної землі. У господарстві вирощували зернові культури, виробляли молоко і м'ясо. Було дві ремонтні майстерні. На той час за трудові успіхи 20 колгоспників були нагороджені орденами і медалями СРСР. У сільській восьмирічній школі 10 вчителів навчали 150 дітей. Діяв клуб з залом на 250 місць, бібліотека з книжковим фондом 11,9 тисяч примірників. Працювали фельдшерсько-акушерський пункт, дитячі ясла, кафе «Дружба», три магазини, відділення зв'язку, ощадна каса. В колгоспній партійній організації перебувало 37 комуністів, у двох комсомольських — 55 членів ВЛКСМ[5].

Населення

Згідно з переписом 1989 року населення села становило 566 осіб, з яких 232 чоловіки та 334 жінки.[6]

За переписом населення 2001 року в селі мешкали 484 особи.[7]

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[8]

Мова Відсоток
українська 90,29 %
російська 4,96 %
румунська 4,55 %

Примітки

  1. ↑ weather.in.ua. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 17 лютого 2012.
  2. ↑ рос. дореф. XLVII. Херсонская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по сведеніям 1859 года. Изданъ Центральнымъ Статистическимъ комитетомъ Министерства Внутреннихъ делъ. СанктПетербургъ. Въ типографіи Карла Вульфа. 1868. LXXX + 191 стор., (код 1119)
  3. ↑ Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
  4. ↑ Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-260. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)
  5. ↑ Історія міст і сіл Української РСР. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР. — 15 000 прим.
  6. ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 22 вересня 2019. [Архівовано 2014-07-31 у Wayback Machine.]
  7. ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 22 вересня 2019. [Архівовано 2014-07-31 у Wayback Machine.]
  8. ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Одеська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 22 вересня 2019. [Архівовано 2014-07-31 у Wayback Machine.]


Одеська область Це незавершена стаття з географії Одеської області.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.