Неоготичний будинок
Будинок із неоготичними вежками
50°26′45″ пн. ш. 30°29′47″ сх. д. / 50.445888888889° пн. ш. 30.496416666667° сх. д. / 50.445888888889; 30.496416666667
Статус	пам'ятка архітектури та містобудування
Статус спадщини	пам'ятка архітектури місцевого значення України
Країна	Україна : ISO3166-1 alpha-3:UKR; ISO3166-1 цифровий:804;
Розташування	Київ
Архітектурний стиль	неоготика
Засновано	1903
Відомі мешканці	Іван Франко, Єлисей Трегубов
Адреса	Бульвар Тараса Шевченка
Шевченка, 31 у Вікісховищі

Неоготи́чний буди́нок із ве́жками — київський прибутковий будинок у стилі неоготики, розташований на бульварі Тараса Шевченка, 31. Зразок використання ха­рактерних для початку ХХ сторіччя форм істориз­му в оформленні пересічної житлової спо­руди^[1]. За рішенням виконавчого комітету Київської міськради народних депутатів № 49 від 21 січня 1986 року будинок поставлений на облік пам'яток архітектури^[2].

Фланги фасаду спотворені сучасними заскленими балконами.

Загальний інтерес формами готики у Києві спричинила архітектура нової Київської фортеці (1831—1861). У ХІХ сторіччі з'являються особняк Івана Терещенка (1874—1875), будинок аптекаря Фроммета (1873—1882). До готики знову звернулися у добу захоплення історичними стилями на зламі XIX—XX століть, коли у Києві спорудили вишуканий зразок неоготики архітектора Владислава Городецького — костел святого Миколая (1899). У цей же час зводять цілу низку прибуткових будинків з неоготичними елементами в оздобленні фасадів: Замок Річарда на Андріївському узвозі, 15 (1902); Будинок з котами на Гоголівській, 23 (1909); будинок Ікскюль-Гільденбанда на вулиці Левашовській, 19 (1901) та інші^[3].

Неоготичний будинок із вежками звели у 1903 році, ймовірно, за проєктом архітектора Мартина Клуга.

На початку XX сторіччя в будинку жив Єлисей Трегубов, український культурний, громадський діяч, історик, етнограф, співробітник журналу «Кіевская старина», член Старої громади і комісії із складання словника української мови Української академії наук. Викладав у Колегії Павла Ґалаґана, а на час проживання — у Фундуклеївській жіночій гімназії^[1].

4—12 квітня 1909 року у квартирі Єлисея Трегубова зупи­нявся письменник Іван Франко (1856—1916). Франко був одружений з Ольгою Хоружинською, сестрою дружини Трегубова. Під час приїзду письменник по­бував на постав­леній за його твором виставі «Украдене щастя» у театрі Миколи Садовського. Завітав до Українського клубу, Україн­ського наукового товариства, ре­дакцій «Літературно-наукового вісника» на Володимирській вулиці, 28 і газети «Рада» на вулиці Ярославів Вал, 6. Відвідав українського композитора Миколи Лисенка на Маріїнсько-Благовіщенській вулиці (вулиці Саксаганського, 95-б) й Олени Пчілки на вулиці Саксаганського, 97^[1].

Будинок оформлений у стилі неоготики. Споруда — п'ятиповерхова, у центрі — шестипо­верхова, цегляна, тинькована, паралелепіпед у плані. Має односекційне, двобічне планування. Парадний вхід і сходова кліть^[de] розміщені на цент­ральній осі. Право­руч — арковий проїзд на подвір'я.

Центральна частина чолового фасаду акцентовано стрілчастим порталом головного входу. Схо­дова кліть під­креслена вертикаля­ми здвоєних віконних прорізів і фланкована тричвертєвими колонами заввишки у два поверхи. Зверху — аттик із трикутним фронтоном, який оздоблюють дві ци­ліндричні вежки зі шпилями.

Стріл­часті ніші у трьох центральних пряслах над вікнами четвертого по­верху при­крашені ліпленим орнаментом, що надає де­коративному оздобленню особливої вишуканості^[1].

Споруда використовується як житловий будинок із торговельними приміщеннями на першому поверсі. У будинку 16 квартир. Загальна площа квартир 1170,01 м². Фундамент стрічковий^[4].

Наприкінці ХХ сторіччя власники квартир спаплюжили фасад будинку заскленими балконами. Первісний вигляд спотворений також добудованим поверхом.

• Дмитрук Світлана, Максимова Галина. Житловий будинок 1903 року, в яко­му зупинявся Іван Франко // Звід пам'яток історії та культури України. Київ: С — Я / П. Тронько та ін. — К., 2011. — Т. 1 (ч. 3). — С. 1976-1977.
• Інформаційний зведений перелік об'єктів культурної спадщини Шевченківського району (PDF). 01.01.2017. Процитовано 1.10.2017.
• Д. Малаков. Прибуткові будинки Києва. — К. : "Кий", 2009. — 5000 прим. — ISBN 978-966-8825-53-8.