PROFILPELAJAR.COM

Чжан Їмоу
Чжан Їмоу
Народився	14 листопада 1951 (72 роки); Сіань
Країна	КНР
Національність	КНР
Діяльність	режисер
Alma mater	Пекінська кіноакадеміяd
Знання мов	китайська
Напрямок	Китайське кіно п’ятого поколінняd
Magnum opus	Червоний гаолян, Raise the Red Lanternd, Будинок літаючих кинджалів, 2008 Summer Olympics opening ceremonyd, Ju Doud, The Story of Qiu Jud, To Lived, Not One Lessd, The Road Homed і Happy Timesd
Посада	член комітету Народної політичної консультативної ради КНРd
Нагороди	Азійська кінопремія за життєві досягненняd (22 березня 2010) Golden Rooster Award for Best Directord (1999) Golden Rooster Award for Best Directord (2000) Golden Rooster Award for Best Directord (2003) Golden Rooster Award for Best Actord (1988) Азійська премія культури Фукуока (2002) Ґран-прі Каннського кінофестивалю (1994) Срібний ведмідь — Гран-прі журі (2000) Срібний лев (1991) премія БАФТА за найкращий неангломовний фільм (1993) премія БАФТА за найкращий неангломовний фільм (1995) honorary doctor of the Yale Universityd (23 травня 2010)
IMDb	ID 0955443
	; ; Медіафайли у Вікісховищі;

Чжан Їмоу (张艺谋, 14 листопада 1951) — один з найвідоміших китайських режисерів.

Життєпис

Народився 14 листопада 1951 року в м. Сіань (провінція Шеньсі). Походив з родини прихильників Ґоміньдану. За те, що його старший брат служив в армії Чан Кайши, під час культурної революції Їмоу було виключено зі школи і відправлений «на перековування» до сільськогосподарської комуни. З 1968 до 1971 року він працював у сільському господарстві, з 1971 по 1978 рік — на текстильній фабриці.

У цей період Чжан Їмоу захоплювався малюванням і аматорської фотографією. У 18 років він став донором і 5 місяців здавав кров, щоб накопичити грошей і придбати свою першу камеру.

Коли у 1978 році відкрилася Пекінська кінокакадемія Чжан Їмоу було вже 27 років. Для здійснення своєї мрії йому довелося особисто звернутися до Міністерства культури КНР з проханням зробити виняток для людини, «яка втратлав 10 років через культурну революцію». Заяву, до якого був прикладений цілий портфель особистих фотографій, задовольнили, в результаті чого Чжан Їмоу став студентом і успішно закінчив академію у 1982 році.

У першому фільмі «Червоний ґаолян» за романом нобелівського лауреата Мо Яня, який мав успіх не тільки в Китаї, але й став одним з перших китайських фільмів, що отримав приз «Золотий ведмідь» на Берлінському кінофестивалі, Чжан Їмоу показав себе як видатний режисер. У Європі стрічки Чжана Їмоу завжди зустрічали із захопленням, так як в них він піднімав серйозні соціальні проблеми і вважався з цієї причини «дисидентом».

З тих пір у Чжана Їмоу з'явилося дуже багато різних нагород, але визнання широкої публіки йому принесли монументальні фільми-протиставлення на історичну тему «Герой» і «Дім літаючих кинджалів», що зібрали відповідно близько 177 й 90 млн доларів касових зборів по всьому світу. У цих фільмах режисер сповна продемонстрував неабияке вміння грати колірними відтінками, перетворюючи кожну сцену на витвір мистецтва. При цьому зовнішня естетика несе серйозну внутрішню, філософську або чуттєву, навантаження. А його останній фільм «Прокляття золотої квітки» зовсім потряс буйством фарб і встановив новий рекорд по внутрікітайскій зборів.

Саме Чжан Їмоу дав путівку у великий кінематограф двом найвідомішим китайським актрисам Ґун Лі і Чжан Цзиї — обидві вперше знялися в його стрічках, будучи студентками другого курсу Пекінської кіноакадемії.

У період підготовки до Олімпіади в Пекіні Чжан Їмоу був головним постановником церемоній відкриття і закриття Ігор, у зв'язку з чим тимчасово відклав роботу в кіно.

Фільмографія

1987 — Червоний гаолян
1989 — Операція «Пума»
1990 — Цзюй Доу
1991 — Піднімаючи червоний ліхтар
1992 — Історія Цу Цзю
1994 — Жити
1995 — Шанхайська тріада
1995 — Люм'єр і компанія
1997 — Зберігаючи незворушність
1999 — Дорога додому
1999 — Жодним менше
2000 — Щастя на годину
2002 — Герой
2004 — Будинок літаючих кинджалів
2005 — Шлях у тисячу миль
2006 — Прокляття золотої квітки
2007 — У кожного своє кіно — епізод «Вечір в кіно»
2009 — Жінка, гармата і локшина
2011 — Квіти війни
2014 — Повернення додому
2016 — Велика стіна
2019 — Одна секунда (Yi miao zhong)

Примітки

↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
d:Track:Q19938912 d:Track:Q54837 d:Track:Q193563
↑ CONOR.Sl
d:Track:Q16744133
↑ https://www.biografiasyvidas.com/biografia/z/zhang_yimou.htm

Джерела

Fabrizio Colamartino, Marco Dalla Gassa: Il cinema di Zhang Yimou, Le Mani, Recco (Ge), 2003 ISBN 978-88-8012-244-9
Gateward, Frances (editor): Zhang Yimou: Interviews (Conversations With Filmmakers) University Press of Mississippi, 2001. ISBN 1578062624.