Чехо́вич Костянти́н (21 травня 1896(18960521), Хиринка — 6 лютого 1987, Тчев, Польща) — український мислитель ,доктор філософії, філолог-славіст.
Життєпис
Названий на честь свого родича по батьковій лінії єпископа К. Чеховича. 1915—1918 роки — богословські студії у Львівському університеті. У 1918—1920 роках — хорунжий УГА.
Після закінчення Празького університету та Українського Вільного Університету (УВУ) у 1926—1929 роках працював в Українському Науковому Інституті в Берліні, з 1931 року доцент УВУ у Празі, того ж року професор Богословської Академії у Львові, редактор журналу слов'янської філології «Слово».
Дійсний член НТШ, дійсний член та секретар Українського богословського наукового товариства. Секретар «Товариства Прихильників Освіти» (опікувалось матеріальною підтримкою українських студентів).
Студії про О. Потебню[2], «Йосиф Добровський і українська мова» (1930), «Іван Могильницький та Йосиф Добровський» (1931), про М. Смотрицького як граматика, О. Огоновського як історика літератури; досліджував чеські впливи на поеми І. Франка («Іван Вишенський» і «Мойсей»); пропагував християнський націоналізм; критично оцінював Драгоманова; статті і рецензії також у чеських, німецьких і польських журналах.
У повоєнний час: 1945 року заарештований радянською владою та 1946 року засланий до Сибіру, після повернення 1956 року виїхав до ПНР, працював директором Публічної бібліотеки у Тчеві (нині Польща).
Праці
- Чехович К. Моє життя і мої мрії // Світильник Істини. Джерела до історії Богословської Академії у Львові. — т. 3. — 1983. — С. 480—504.
- Чехович К. Християнський націоналізм / Збірник творів. — Львів, 2019. — 556 с.
Примітки
Література
Посилання