Чемпіонат Європи з легкої атлетики в приміщенні — міжнародне легкоатлетичне змагання в приміщенні, що проводиться раз на два роки Європейською легкоатлетичною асоціацією. Традиційно проходить на початку березня. До участі допускаються спортсмени, які виконали встановлені кваліфікаційні нормативи.
Зимові змагання легкоатлетів під дахом палаців спорту та манежів з незмінним успіхом проводяться в Європі з середини XX століття. Спочатку умови проведення цих змагань відрізнялися, і часом вельми помітно, один від одного. Вони залежали від специфіки та розмірів арен, на яких проходили. Бігові доріжки, наприклад, були різної довжини та конфігурації, в одних залах вони були дерев'яними, в інших — гаревими, а з 60-х років — синтетичними.
Чіткішими правила зимових змагань стали з початком проведення офіційних стартів. У середині 60-х років Європейський комітет ІААФ ухвалив рішення про проведення чемпіонатів континенту в приміщенні та, перестрахувавшись на випадок невдалого дебюту, назвав нові змагання Європейськими іграми в приміщенні (англ.European Indoor Games). Незважаючи на явний успіх перших Ігор, що у 1966 зібрали 185 атлетів з 22 країн, які змагалися в 18 видах програми (11 чоловічих і 7 жіночих), в ІААФ продовжували бути обережними ще три роки, і тільки починаючи з 1970, ці змагання отримали офіційний статус чемпіонату континенту в приміщенні.
Після цього Ігри 1966—1969 опинилися в неоднозначному стані. З часом їх прирівняли до чемпіонатів континенту, у всякому разі, підрахунок медалей і очок, завойованих атлетами європейських країн, ведеться сукупно, починаючи з 1966. Однак перші чотири старти так і увійшли в історію під попередньою назвою «Європейські ігри».
Протягом чверті століття чемпіонати проводились щорічно, але, починаючи з 1992, їх перевели на дворічний цикл. Це було викликано появою чемпіонатів світу в приміщенні, які також стали проходити раз на два роки. Нарешті, останнє коригування відбулось вже в новому тисячолітті. У зв'язку з тим, що в ІААФ вирішили «розвести» літні та зимові чемпіонати світу по різних роках, чемпіонат в приміщенні пересунули на парні роки, змістивши його європейського «побратима» на непарні роки[1].
Від однієї країни в кожному індивідуальному виді можуть вийти на старт до 3 спортсменів, які виконали в установлений період відповідний кваліфікаційний норматив.
Країна може заявити по одній команді до естафетної дисципліни[2].
За десятиліття проведення чемпіонатів Європи в приміщенні їх програма змінювалася неодноразово — з 18 видів у 1966 до 26-28 наприкінці XX сторіччя. У 2000 вона стабілізувалася в наступному вигляді: біг на 60, 200, 400, 800, 1500 та 3000 метрів, на 60 метрів з бар'єрами, естафета 4×400 метрів, стрибки у висоту, з жердиною, в довжину та потрійним, штовхання ядра та багатоборства — семиборство у чоловіків (проводиться протягом двох днів) і п'ятиборство у жінок (один день).
Останньою зміною було виведення з програми змагань бігу на 200 метрів. Причина цієї «дискримінації» полягає в тому, що при довжині бігової доріжки по колу у 200 метрів учасники забігу через зміщений старт по доріжках опинялися в нерівних умовах.
↑Чемпионат Европы в помещении : стаття // Легкая атлетика: Энциклопедия. В 2-х т. : [рос.] / В. Б. Зеличенок, В. Н. Спичков, В. Л. Штейнбах ; общ. ред. В. В. Балахничев. — М : Человек, 2012. — Т. 2. — С. 537-538. — ISBN 978-5-904885-81-6.
Чемпионат Европы в помещении : стаття // Легкая атлетика: Энциклопедия. В 2-х т. : [рос.] / В. Б. Зеличенок, В. Н. Спичков, В. Л. Штейнбах ; общ. ред. В. В. Балахничев. — М : Человек, 2012. — Т. 2. — С. 537-577. — ISBN 978-5-904885-81-6.