PROFILPELAJAR.COM

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: чебачок.

?

Чебачок амурський

Pseudorasbora parva

Охоронний статус

Найменший ризик (МСОП 3.1)^[1]

Біологічна класифікація

Домен:	Ядерні (Eukaryota)
Царство:	Тварини (Animalia)
Підцарство:	Справжні багатоклітинні (Eumetazoa)
Тип:	Хордові (Chordata)
Підтип:	Черепні (Craniata)
Надклас:	Щелепні (Gnathostomata)
Клас:	Променепері (Actinopterygii)
Підклас:	Новопері (Neopterygii)
Інфраклас:	Костисті риби (Teleostei)
Надряд:	Остаріофізи (Ostariophysi)
Ряд:	Коропоподібні (Cypriniformes)
Родина:	Пічкурові (Gobionidae)
Рід:	Pseudorasbora
Вид:	Чебачок амурський

Біноміальна назва

Pseudorasbora parva
Temminck & Schlegel, 1846

Посилання

Вікісховище:	Pseudorasbora parva
Віківиди:	Pseudorasbora parva
EOL:	209182
ITIS:	689761
МСОП:	166136
NCBI:	51549

Чебачок амурський (Pseudorasbora parva) — риба родини пічкурових (Gobionidae).

Розповсюдження

Природний ареал виду охоплює Японію, східну частину Азії, від басейну Амура на півночі, Китай, Корея, до островів Тайвань і Хайнань на півдні^[2]; непідтверджені дані з північного В'єтнаму^[3]. У ХХ сторіччі був випадково завезений разом із молоддю рослиноїдних риб до водойм України, де успішно акліматизувався та почав розширювати свій ареал. Зараз зустрічається у водосховищах дніпровського каскаду (починаючи з Кременчуцького та нижче за течією), також у Дністрі та Дунаї.

Будова

Дрібна риба довжиною до 10 см, зазвичай до 8 см. Самці більші за самиць. Тіло витягнуте, голова невелика. Ротовий отвір невеликий, подовжений, верхній. Нижня щелепа довша за верхню. Глоткові зуби однорядні, 5-5. Зяброві тичинки зачаткові, їх 12-14 на першій зябровій дузі. Луска порівняно велика. У бічній лінії 35-40 лусок. Забарвлення сріблясто-жовтувате, молоді особини мають вздовж тіла темну смугу, у дорослих особин по краях лусок розташовані темні плями у вигляді півмісяця. Плавці прозорі.

Спосіб життя та розмноження

Вид має дуже високу екологічну пластичність, здатний пристосовуватись до несприятливих умов існування. Типовий бентофаг. Живиться детритом, ікрою риб, водними рослинами. Нерест у кілька етапів, з квітня по липень, при температурі води 18-26 °C. Ікра донна, відкладається на тверді предмети (каміння, затонулі гілки тощо). Плодючість 300—3000 ікринок. Самець охороняє кладку. Молодь, що з'явилася, живиться планктоном.

Значення

Промислового значення не має. У водоймах України є шкідливою рибою через те, що швидко збільшує свою чисельність у водоймах, активно знищує ікру інших видів риб та конкурує з молоддю промислових видів риб за кормову базу. Рибалки називають чебачка «синькою» і не люблять за миттєве об'їдання майже будь-якої м'якої наживки. Рибалки також використовують чебачка як живця для лову хижих видів риб. Крім того, чебачок є об'єктом розведення у акваріумістів.

У Європейському Союзі включено до списку чужорідних інвазійних видів^[4].

Примітки

↑ Huckstorf, V. (2012) Pseudorasbora parva: інформація на сайті МСОП (версія 2012.1) (англ.) 08 серпня 2010
↑ Kottelat, M. and J. Freyhof, 2007. Handbook of European freshwater fishes. Publications Kottelat, Cornol, Switzerland. 646 p.
↑ Мовчан Ю. В. Риби України. — Київ, 2011. — 420 с.
↑ Invasive Alien Species of Union concern (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 6 грудня 2017. Процитовано 25 лютого 2018.