1925 року вийшов з лав УВО,[1] 1926 року заарештований польською владою. Був генеральним секретарем Українського національно-демократичного об'єднання (УНДО, 1925—1928, 1932—1937), послом до польського Сейму (1935—1939), заступником голови Українського посольського клубу.
1932—1935 — головний редактор тижневика «Свобода».
1939 року заарештований радянськими каральними органами, які активно намагалися схилити Целевича на свій бік.
Творчість
Автор праць культурно-просвітнього та політико-правового характеру «Віднова життя і відбудова майна просвітніх товариств» (1918), «Про нові польські шкільні закони» (1925), «Виборчий регулямін до сільських громадських рад у Галичині: практичний порадник» (1935), численних статей.
Низка політичних публікацій та статей у «Ділі» й «Свободі»; серед інших «Нарід, нація, держава» (1934), стаття про виборчу ординацію та самоуправне й муніципальне законодавство в Польщі тощо.
Примітки
↑ абвЛуговий Б., Пиндус Б., Щербак Л. Целевич Володимир… — С. 675.
Качкан В. Характеру незламного. Штрихи до життєпису Володимира Целевича // Володимир Целевич. Нація, нарід, держава. — Вінниця : СМК «Наш час», 1993; 2-е видання (наклад 500 прим.). — С. 3-28 (вступна стаття).
Качкан В. Целевич Володимир // Українська журналістика в іменах. — Випуск 2. — Львів, 1995. — С. 256—261.
Качкан В. А., Качкан О. В. Alteri vivas opartet, si tibi vis vivare — кредо науковця-публіциста Володимира Целевича // Нев'януча галузка калини: Українські літератори, вчені, громадські діячі -в діаспорі. — К., 2011. — С. 138—161.
Українська діаспора: літературні постаті, твори, біобібліографічні відомості / Упорядк. В. А. Просалової. — Донецьк : Східний видавничий дім, 2012. — 516 с.