PROFILPELAJAR.COM

Станція Царське Село Вітебський напрямок; Октябрська залізниця; Санкт-Петербург
	59°43′22″ пн. ш. 30°25′46″ сх. д. / 59.72278° пн. ш. 30.42944° сх. д.
Рік відкриття	1837 (188 років)
Попередня назва	Детське Село (1918—2013)
Тип	пасажирська
Платформ	2
Тип платформ(и)	1 берегова, 1 острівна
Форма платформи	пряма
Вулиця	Привокзальна площа
Тарифна зона	3
Код станції	032707 ?
Код «Експрес-3»	2004182 ?
Царське Село на Вікісховищі

Царське Село — залізнична станція Жовтневої залізниці в місті Пушкін.

Історія

Станція Царське Село була відкрита в складі першої в Росії Царськосільської залізниці, до 22 травня 1838 року була кінцевою станцією.

Перша будівля станції була побудована на межі міста в 1837 році за проєктом архітектора Гаспаре Фоссаті^[it] в стилі англійської готики. Вона мала вигляд двоповерхової цегляної будівлі з чотирикутною вежею-шпіцом і двома бічними одноповерховими дерев'яними крилами. До одноповерхових корпусів були прибудовані навіси, які спираються на чавунні стовпи і ковані фігурні кронштейни.

В 1902 — 1904 роках на місці старої будівлі була побудована нова за проєктом групи архітекторів під орудою С. А. Бржозовського. Симетрична в плані будівля була споруджена в формах західноєвропейської середньовічної архітектури, характерних для періоду пізньої еклектики. Ліворуч від вокзалу розташовувався Великокняжий павільйон. Обидві будівлі були зруйновані за часів Другої Світової.

Після революції станція була перейменована разом з містом в Дитяче Село і зберегла цю назву після того, як місто в 1937 році отримало назву Пушкін.

Сучасна будівля

Сучасну будівлю залізничного вокзалу побудовано в 1946 — 1950 роках за проєктом ленінградського архітектора Є. А. Левінсона та інженера А. О. Грушке. Проєкт був відзначений Сталінською премією третього ступеня. Комплекс вокзалу включає головний двоповерховий корпус і поставлені з ним в одну лінію три павільйони. Всі споруди пов'язані широкими арками — проходами на перон і двориком з фонтаном та пропілеями. У павільйонах знаходяться спуски в тунелі — переходи під залізничними коліями. Загальна композиція плану — строгі класичні форми типові для Царського Села. Автори прагнули надати будівлі вокзалу риси, близькі до споруд палацово-паркових ансамблів, створеним в другій половині XVIII століття. В оформленні фасадів та інтер'єрів підкреслено зв'язок міста з О. С. Пушкіним. Фасад головного корпусу декорований медальйонами і барельєфними портретами вчителів і друзів поета Г. Р. Державіна, М. М. Карамзіна, В. А. Жуковського, А. А. Дельвіга, П. Я. Чаадаєва, В. К. Кюхельбекера. У залі очікування, розділеному двома рядами колон на три нави, в кінці середнього з них, в ніші, встановлена бронзова статуя О. С. Пушкіна роботи скульптора М. Г. Манізера. Плафон залу декорований скульптурними панно, що зображують споруди царськосільських парків. Касовий зал перекритий лучковим склепінням з розписом у вигляді дерев з широко розкинутими гілками. У бубнах на торцевих стінах поміщені барельєфи з профільним портретом О. С. Пушкіна. Скульптурні десюдепорти і люстри з кованого заліза, білого матового і синього скла доповнюють оздоблення залу.

В 1953 році була здійснена електрифікація станції постійним струмом, напругою 1500 в. в складі ділянки Ленінград-Вітебський — Павловська. В 1962 році контактна мережа була переведена на напругу 3,3 кВ постійного струму.

30 жовтня 2007 року на станції розпочала роботу автоматизована система контролю оплати проїзду.

Гаерея

Вихід до міста (турнікети)
Вид з першої платформи
Вид на станцію з півночі
Привокзальна площа
Південна частина будівлі вокзалу
Панорама

Література

Ласточкин С. Я., Рубежанский Ю. Ф. Царское Село — резиденция российских монархов: Архит. и воен.-ист. очерк. — 2-е изд., доп. и перераб. — СПб. : Тип. "Правда", 2000. — С. 340. — ISBN 5-85991-043-6.