Харківський повіт
Губернія	Харківська губернія
Центр	Харків
Створений	1780
Площа	2905,1 верст²
Населення	348 488 (1897) осіб
Найбільші міста	Золочів

Харківський повіт — адміністративно-територіальна одиниця Харківського намісництва (1780—1797), Слобідсько-Української губернії (1796—1835), а також Харківської губернії (1835—1917) Російської імперії. До 1923 року адміністративно-територіальна одиниця Харківської губернії УСРР. Адміністративний центр — місто Харків.

• Утворений 1780 року за указом імператриці Катерини II від 25 квітня у складі новоствореної Харківської губернії.
• 1796 року за указом імператора Павла I від 12 грудня увійшов до складу поновленої Слобідсько-Української губернії.
• 1835 назву губернії змінено на Харківську.
• 1923 року за адміністративною реформою повіт ліквідовано.

Цей розділ потребує доповнення. (вересень 2011)

У 1862 році кількість мешканців повіту була 106 123 душ (в тому числі 1456 спадкових дворян, 184 особистих дворян, 103 619 іншого стану)^[1].

У 1866 році кількість мешканців повіту була 112 329 душ, без урахування мешканців міста Харкова (яких на той час нараховувалося 52 016 душ)^[2]. Середня густота населення повіту була 53,62 особи на квадратну версту.

У 1885 році у повіті було 125 482 мешканця.

За даними перепису 1897 року кількість мешканців зросла до 348 488 (179 251 чоловік та 169 237 жінок)^[3].

У 1897 році кількість мешканців повіту була 112 329 душ^[4].

У 1914 році у Харківському повіті населення налічувало 516 822 душі (з них 237 691 мешканці міста Харків)^[5][6].

У 1915 році населення налічувало 560 683 душі (з них 249 698 мешканці міста Харків)^[7].

На початок 1917 року кількість мешканців дорівнювало 285 000 осіб^[8].

У 1862 році у Харківському повіті налічувалося один цукровий завод у Дворічному Куті (з 1839 року) належавший Абазу, пізніше Ковалевському. Тип виробництва був «вогневим»)^[9].

У 1889 році у Харківському повіті було 90 фабрик та заводів, на яких працювало 3013 робітників^[10].

У 1912 році фабрик та заводів у повіті налічувало вже 154. На них працювало 14 501 робітник.^[11]. Серед них: 9 парових млинів, 11 водяних млинів, 1 цукровий завод (Товариство Харківський Рафінадний завод, с. Мала Данилівка); також 7 винокурних заводів, 5 броварень, 2 механічних та ливарних заводу, 50 цегельних заводів, 3 шкіряних, 3 миловарних, вовномийний, 2 ситценабивних, пенько — канатний завод, столярна, паперова, 2 скляні фабрики, 2 заводу фруктових вод, макаронна фабрика, фаянсовий завод, білильна фабрика, силікатний завод. Також у Харківському повіті (с. Мала Данилівка) була електрична станція.

До 1915 року, кількість винокурень збільшилося до 8, цегельних заводів до 51. Білильних фабрик стало три, а силікатних заводів два. Інші підприємства (вказані на 1912 рік) зосталися у попередній кількості). Також продовжувала працювати Мало-Данилівська електростанція^[12].

У 1864 році у Харківському повіті долічувалося голів: коней 41 286, рогатого скоту 65 401, овець (47 960 простих та 4940 тонкорунних), свиней 53 590 та160 кіз^[13].

У 1885 році у Харківському повіті долічувалося голів: коней 22 484, рогатого скоту 37 503, овець (22 832 простих та 1879 тонкорунних), свиней 18 951 та109 кіз^[14].

У 1912 році у Харківському повіті долічувалося голів: коней 33 124, рогатого скоту 43 351, овець (21 022 простих та 73 тонкорунних), свиней 37 374 та 353 кози^[15].

У 1864 році полями було зайнято 1754 квадратних верст (кв.в), під луги 236 кв.в.^[16].

На 1864 рік, у Харківському повіті (не враховуючі місто Харків) було 68 православних храмів та соборів (32 кам'яних та 36 дерев'яних), 9 монастирів (7 кам'яних та 2 дерев'яних), 2 каплички та один молитовний будинок. Всього 81 культове місце.^[17].

Крім православної церкви у Харківському повіті були також присутні розкольники, на 1885 рік у повіті було 690 душ (361 чоловік та 329 жінок) старообрядців^[18].

На 1914 рік кількість старообрядців повіту зросла, та налічувала 1539 осіб. Окрім старообрядців, також у повіті були присутні штундо-баптисти кількістю 442 особи. Крім цього були присутні представники таємної секти хлистів, кількість яких встановити не встановлено на той час. Тільки є дані, що вони були присутні у населених пунктах Харківського повіту, таких як: Островерхівка^[19], Озерянці, Пісочин, Велика Рогозянка^[15].

З 1862 року поліційні функції у повіті виконував повітовий справник. Йому підпорядковувалися станові пристави. Сам повіт поділявся на стани. У 1862 році Харківський повіт поділявся на два поліційні стани (центр I-го стану у слободі Мерефі, II-го у слободі Липцях)^[20].

У 1866 році Харківський повіт так же поділявся на два поліційні стани. Але центр I-го стану було переміщено з слободі Мерефі, до слободи Вільшани. Центр II-го стану як і раніше був у слободі Липці^[21].

У 1887 році Харківський повіт так же поділявся на два поліційні стани (центр I-го стану у слободі Мерефі, II-го у слободі Золочів)^[22]. Такий же поділ був й у 1889 році^[23].

У 1914 році у Харківському повіті вже вказано п'ять станів. Пристави розташовувалися у населених пунктах: Основі, Дергачі, Золочів, Липці, Мерефа^[24][25].

На початок 1917 року, повітова поліція вже налічувала шість станів, VI-й стан розміщувався у слободі Іванівці. Також у Золочіві були поліцейські надзирателі^[26].

• Синельников Валерій Миколайович (на 1889 рік) — Харківський повітовий справник
  • Сизов Іван Федорович (на 1889 рік) — пристав I-го стану
  • Ястремський Михайло Васильович (на 1889 рік) — пристав II-го стану
  • Аксененко Іван Андрійович (на 1889 рік) — Золочівський поліцейський надзиратель
• Статський радник Попов Микола Андрійович (на 1914 рік) — Харківський повітовий справник^[24]
  • Титаренко Павло Опанасович (на 1914 рік) — пристав I-го стану (без класного чину)
  • Губернський секретар Влезков Іван Михайлович (на 1914 рік) — пристав II-го стану
  • Колезький асесор Абушин Костянтин Федорович (на 1914 рік) — пристав III-го стану
  • Губернський секретар Пантелєєв Микола Федорович (на 1914 рік) — пристав IV-го стану
  • Колезький асесор Турбін Дмитро Васильович (на 1914 рік) — пристав V-го стану
• Статський радник Попов Микола Андрійович (на 1915 рік) — Харківський повітовий справник^[27]
  • Колезький реєстратор Титаренко Павло Опанасович (на 1915 рік) — пристав I-го стану
  • Колезький реєстратор Бакулевський Антон Родіонович (на 1915 рік) — пристав II-го стану
  • Колезький асесор Абушин Костянтин Федорович (на 1915 рік) — пристав III-го стану
  • Губернський секретар Пантелєєв Микола Федорович (на 1915 рік) — пристав IV-го стану
  • Колезький асесор Турбін Дмитро Васильович (на 1915 рік) — пристав V-го стану
• Колезький радник Борисов (на початок 1917 року) — Харківський повітовий справник^[26]
  • Колезький реєстратор Титаренко Павло Опанасович (на 1917 рік) — пристав I-го стану
  • Колезький асесор Грановський Іван Григорович (на 1917 рік) — пристав II-го стану
  • Губернський секретар Фохт Олексій Віан. (на 1917 рік) — пристав III-го стану
  • Колезький секретар Пантелєєв Микола Федорович (на 1917 рік) — пристав IV-го стану
  • Колезький реєстратор Тимошенко Данило Васильович (на 1917 рік) — пристав V-го стану
  • Колезький асесор Бєляєв Петро Іполитович (на 1917 рік) — пристав VI-го стану
  • Черкасов, Толочинський (на 1917 рік) — Золочівські поліцейські надзирателі

У 1862 році за відомством державного майна повіт поділявся на 10 волостей^[20]: Харківську, Ольшанську, Пересічанську, Мереф'янску, Безлюдівську, Липецьку, Циркунівську, Деркачівську, Удянську, Золочівську.

Станом на 1913 рік у повіті було 24 волості^[28]:

• Энциклопедический словарь : в 86 т. (82 т. и 4 доп.). — СПб. : Ф. А. Брокгауз, И. А. Ефрон, 1890—1907. (рос.)
• Харківський календар на 1892. Видання харківського губернського статистичного комітету (рос.)
• Харьковскій календарь на 1914 годѣ. Изданіе Харьковскаго Губернскаго Статистическаго Комитета. Харьковъ. Типографія Губернскаго Правленія. 1914. VI+86+84+86+26+116+140+44 с.(рос. дореф.)
• Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
• Харьковская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1864 года, томъ XLVI. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1869 — XCVI + 209 с.(рос. дореф.)
• Пам'ятна книжка Харківської губернії. Складена секретаріатом Харківського Губернського Статистичного комітету, під кер. Якова Голяховського — Харків: Університетська типографія, 1862—233с.
• Пам'ятна книжка Харківської губернії на 1866 рік, з додатком мапи міста. Складена секретаріатом Харківського Губернського Статистичного комітету, під кер. секретаря Якова Голяховського — Харків: Університетська типографія, 1866
• Харківський календар на 1887 рік (рік п'ятнадцятий), у двох книгах. Видання Харківського Губернського Статистичного комітету, під редакцією дійсного члену — секретаря І. С. Єфименка. Типографія Губернського правління.
• Харківський календар на 1891 рік (рік XIX), у двох книгах. Видання Харківського Губернського Статистичного комітету. Типографія Губернського правління.
• Харківський календар на 1914 рік (рік XLII). Видання Харківського Губернського Статистичного комітету. Типографія Губернського правління.-140с, додатки
• Харківський календар на 1915 рік (рік XLIII). Видання Харківського Губернського Статистичного комітету. Типографія Губернського правління.-140с, додатки
• Харківський календар на 1917 рік (рік XLV). Видання Харківського Губернського Статистичного комітету. Типографія Губернського правління.-148 с., додатки

Це незавершена стаття з історії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.