Чугуївський повіт — адміністративно-територіальна одиниця Бєлгородської губернії та Харківського намісництва (1780—1797) Російської імперії. Адміністративним центром було місто Чугуїв.

Чугуївський повіт межував з Харківським, Вовчанським та Ізюмськими повітами Харківського намісництва. Також на півдні межує з Катеринославським намісництвом. А на сході з Воронізьким намісництвом.

Найбільшою річкою у повіті є Сіверський Донець, який бере початок у Бєлгородському повіті Курського намісництва, протікає по Катеринославському намісництву та впадає в річку Дон. В Сіверський Донець впадають, з лівої сторони річки: Бабка, Уда, Мжа; з правої сторони: Хотімля, Бурлук, Гнилиця.

У 1639 році зі складу Белгороского повіту був виділений Чугуївський повіт з центром в Чугуєві. З півночі повіт межував з Бєлгородським повітом а з півдня з Малою Ногайської Ордою.^[1]

При створенні Харківського намісництва до його складу ввійшов Чугуївський повіт (разом з Бєлгородським, Корочанським, Салтівським, Хотмижським, Вільнівським, Суджанським та Путивльським повітами) розформованої Бєлгородської губернії.

У 1797 році повіт було розформовано, зокрема місто Чугуїв стало позаштатним містом новоутвореного Зміївського повіту.

Станом на 1787 рік у повіті налічувалося 94 поселень. Мешканців було 28 366 душ, чоловічої статі, та 28 379 жінок. Всього у Чугуєві, та повіті кількість мешканців налічувало 59 758 душ.

• Описи Харківського намісництва. — К., 1991.
• Топографичний опис Харківського намісництва, 1787
• Багалей, Дмитрий Иванович. Очерки из истории колонизации степной окраины Московского государства / исслед. Д. И. Багалея. – Москва: Изд. Имп. О-ва Истории и Древностей Рос. при Моск. Ун-те, 1887. – II, XVI, 614 c.

Це незавершена стаття з історії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.