PROFILPELAJAR.COM

Харитонов Євген Вікторович
Харитонов Євген Вікторович
Народився	9 грудня 1969 (55 років) ; Желєзнодорожний, Московська область, СРСР
Країна	СРСР; Росія
Діяльність	поет, музикант, літературний критик, критик
Alma mater	Московський педагогічний державний університет
Знання мов	російська
Нагороди	Міжнародна відмітина імені Давида Бурлюкаd Премія імені Віталія Бугроваd (1999)
Сайт	academia-f.narod.ru
	; ; ;

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Харитонов.

Євген Вікторович Харитонов (Євген В. Харитоновъ; EugeneKha; англ. Evgenij V. Kharitonov; нар. 9 грудня 1969, Желєзнодорожний) — російський поет, історик літератури і кіно, перекладач болгарської поезії і фантастики, критик, музикант.

Біографія

Народився в місті Желєзнодорожний Московської області. Після служби в лавах Радянської армії закінчив філологічний факультет та аспірантуру МПДУ (кол. МДПІ ім. Леніна).

Друкуватися почав ще в шкільні роки. Перша публікація — фантастичне оповідання «Сонячні люди» (1984). У 1984—1987 рр. був диск-жокеєм і танцюристом в одному з перших у Москві диско-театрів «Колумб» (м. Желєзнодорожний). У 1980-1990-х грав і співав у рок-групах «Мы», «Русские сказители», «Храм снов» та ін. У різні роки працював журналістом у газетах, вчителем-словесником у школі, редактором у видавництві, 12 років очолював відділ критики і публіцистики журналу фантастики «Если», був співредатором журналу «Знание — сила: Фантастика» (додатку до науково-популярного журналу «Знание - сила^[ru]»). З 2014 року — керівник літературних проектів РДБМ^[ru], шеф-редактор інтернет-газети про молодь і для молоді «Територія L». У 2006—2008 рр. видавав альманах ортодоксально-маргінального мистецтва «Barkovs Magazine». З 2007 р. — видавець і редактор альманаху літературного і мистецького авангарду «Другое полушарие».

Координатор літературної премії Премія Читача^[ru]; куратор фестивалю літературного і мистецького авангарду «Лапа Азора», музичних фестивалів «Наші в космосі», «Музика для снів», «Green Travel Fest». Власник лейблу електронної музики «45 Echoes Sounds».Член редколегій літературних журналів «Діти Ра^[ru]» (Москва), «Футурум АРТ» (Москва), «Ваяния» (Софія, Болгарія), «Окно» (Дублін, Ірландія), альманаху «Словесность». Член Спілки літераторів РФ (1997); Спілки письменників Росії (2001), Спілки журналістів Росії (2003), Російського ПЕН-клубу (2007), Інтернаціонального Союзу письменників (2015), Міжнародної Академії Зауму, Вищої творчої ради Спілки письменників XXI століття.

Живе в Москві.

Творчість

Друкується з 1984 р. Опублікувавши кілька оповідань у періодичній пресі (журнали «Техника-молодежи», «Смена») і в антологіях («Наші в космосі»), вже до 1991 року вектор творчих інтересів змістився від прози до літературної і кінокритики та поезії. Автор понад 500 публікацій в Росії і за кордоном, присвячених різним аспектам наукової фантастики в літературі і мистецтві: від історико-літературних нарисів і біографій до статей з актуальних питань жанрової літератури, кіно та коміксу, бібліографічних покажчиків, статей і рецензій про сучасну поезію, нарисів з історії рок-музики. Область інтересів як критика: історія російської літератури, забуті імена російської літератури, болгарська фантастична словесність, жанровий кінематограф, бібліографія, сучасна поезія, літературний і мистецький авангард.

У 2004 році за книгу-енциклопедію «Болгарія фантастична» (Софія: Аргус, 2013. ISBN 954-570-114-5) став єдиним іноземним лауреатом болгарської премії в галузі фантастики «Гравітон» з формулюванням «За внесок у болгарську фантастику».

Літературно-критичні статті і нариси друкувалися в журналах і тижневиках «Если», «Библиография^[ru]», «Детская литература^[ru]», «Фантакрим-МЕГА^[ru]», «Иностранная литература», «Дети Ра», «Футурум АРТ», «Ваяния» (Болгарія), «Тера Фантастика» (Болгарія), «Уральский следопыт», «Российский колокол», «Science Fiction Studies» (США), «Альтаир», «Четвертое измерение», «Сверхновая американская фантастика», «Знание – сила», «Книжное обозрение^[ru]», «НГ Ex Libris» та ін; у збірниках «Фантастика-2002» (М: АСТ, 2002), «Фантастика-2003» (М: АСТ, 2003), «Російський Сфінкс» (М., 2004), «Shayol Jahrbuch zur Science Fiction 2004» (Німеччина), «Світи „Якщо“» (М., 2005) та ін.

Автор біографічних статей в «Енциклопедії фантастики: Хто є хто» (За ред. Вл. Гакова; Мінськ, 1995), у довіднику «Російська фантастика XX століття в іменах і осіб» (М.: Мегатрон, 1998), біографічному словнику С. В. Чуприніна «Нова Росія: Світ літератури» (М., 2003).

Упорядник і коментатор першого Повного зібрання творів класика радянської наукової фантастики Олександра Романовича Бєляєва (видавництво «Ексмо», 2009—2010).

Перші поетичні публікації відбулися наприкінці 1980-х рр. у самвидаві. Перша друкована поетична книга — «Непроза» (2002). У поезії рясно використовує прийоми фонетичної, звукової і візуальної поезії, літературної комбінаторики (паліндром, анаграма і т. д.). Автор кількох поетичних книг і альбомів візуальної поезії. Вірші перекладені на болгарську, сербську, англійську, японську і французьку мови, публікувалися в журналах «Дети Ра», «Новый мир», «Футурум АРТ», «Иностранная литература», «Черновик^[ru]», «Дружба народов» та ін., включені в російські і зарубіжні антології «Orizont Testamentar: Miniatura Poetica Rusa» (Румунія, 2006), «Верлибр нового тысячелетия» (Твер, 2007), «Болгария в русской поэзии» (Москва, 2008), «Небесная механика» (Рига, 2008), «arTronic Sound Anthology 1» (2009), ‘1 Minute Autohypnosis…’ (Іспанія, 2012), «Жанры и строфы современной русской поэзии: В 3 т. Е. В. Степанов» (Москва, 2013), «Свобода ограничения» (М., 2014), «НАШКРЫМ» (NY, 2014), «Антология ПО. Том 2» (Москва, 2015), «Крымские страницы русской поэзии» (СПб, 2015), «Raza de acțiune: Poeti Rusi Contemporani & Poeti Israelieni Contemporani» (Editura SAGA — Ізраїль, 2017) та ін.

«Харитонов риє яму ямбу, намагається піти від традиції, органічно вливаючись в традицію авангарду. Але і від неї, від спіральних цеглинок Кручених і Бурлюка, він теж іде. Куди? В наш вік. Зі всією його жорстокістю і прозою, з політикою, яка поспішає сама подбати про тебе, якщо ти будеш продовжувати її безтурботно ігнорувати: „Схід-справа тонка / Схід справа гучна / Схід-справа димна / Схід-справа вибухова…“ . Цей поет дивиться на світ з відчаєм і наївністю дитини. Але одночасно примудряється задіяти і „жало мудрыя змеи“ („…коли-небудь // старість втому відріже // мій їдкий сміхотливий // зміїний язик“ — так інтерпретує тему сам Харитонов). На формальному рівні він весь час шукає якісь нові грані поетичної мови. Його ego, його сокровенне, його „най-най“ перетинається, інтерферує з побутом і буттям, вбудовується в культурну парадигму, неминуче змінюючи її. На рівні змістовному у цього поета виходять дуже пронизливі, людяні, і — так, так, не побоюся цього слова — дуже гуманістичні вірші, незважаючи на всю їх йоршистість і фронду.» (Тетяна Логачова. Журн. «Дети Ра» 2008. № 7).

«Очевидно, що в основі однорядкового „зауму“ Євгена Ст. Харитонова лежать фольклорні зразки російських народних приспівів. Ми бачимо елементи одивнення поетичної мови, її ускладненість. В основі однорядкових віршів Євгена Ст. Харитонова — не тільки приспіви, але і скоромовки, які ущільнюють віршову конструкцію, роблять її максимально концентрованою і несхожою на структуру прози.» (Євген Степанов. Современный русский моностих и однострочная поэзия).

«Метод Харитонова можна назвати помірним поставангардом; схильність до деформації віршованого полотна не заважає поетові існувати в традиційному ліричному модусі… Серед джерел Харитонова — і ранній Маяковський, і Ксенія Некрасова, і класики вітчизняного верлібру — Володимир Бурич, Арво Метс, В'ячеслав Купріянов, — але і фольклор, і повсякденна мова.» (Данило Давидов. Книжковий огляд. 2007. № 6).

Інше

Паралельно з літературною роботою активно виступає на музичній сцені як композитор-електронник (проекти EugeneKha, Yoko Absorbing, Nameless Dancers, Microbit project, Spacebirds та ін.).

Нагороди та премії

1995 — премія журналу "Библиография" за серію статей з історії російської літератури;
1997 — премія «Інтерпрескон^[ru]» (СПб) за есе «В мирах Бездны Голодных Глаз»;
1997 — премія «Фанкон» (Одеса) як кращий критик в галузі фантастики останніх двох років;
1998 — диплом журналу «Если» за активну співпрацю;
1998 — «Мраморный Фавн» (разом з Вл. Гаковим і В. Гопманом) — за цикл статей з історії європейської фантастики в журналі «Если»;
1999 — Меморіальна премія імені Віталія Бугрова^[ru] (Єкатеринбург) за внесок до фантастикознавства;
2001 — «Сигма-Ф» за підсумками читацького голосування за статтю «Біг по колу»;
2001 — премія «Интерпресскон» за оповідання в надмалій формі «Чорна сотня тисяч» — у співавторстві з Євгеном Лукіним (під спільним псевдонімом Євген Лукін-Харитонов);
2002 — «Сигма-Ф» за підсумками читацького голосування за серію нарисів «Російське поле утопій»;
2002 — «Срібний кадукей» (Харків) в номінації «Критика, публіцистика, літературознавство» — за книгу «Наука про фантастичне»;
2003 — «Булгакон» (Болгарія) — «За встановлення зоряного мосту між російською і болгарською фантастикою»;
2004 — «Гравітон» (Болгарія) — за книгу «Болгарія фантастична» і внесок у болгарську культуру;
2004 — «Бронзовый Роскон» — за книгу «На екрані — чудо»;
2006 — Премія журналу «Дети Ра» — за переклади болгарських поетів;
2006 — «Словесность» (Премія Союзу літераторів РФ) — за книгу віршів «Позакласне читання»;
2009 — Міжнародна відмітка імені батька російського футуризму Давида Бурлюка^[ru] (премія Міжнародної Академії Зауму);
2013 — медаль "Н.В. Гоголь" (За розвиток загальнослов'янських культурних традицій і внесок в розвиток сучасної російської літератури);
2014 — Премія "Хлёсткий критик";
2016 — Премія імені Олександра Ройфе — за книгу "Фантастичний друкований самвидав. 1966—2006 ";
2017 — 2 Срібло Євразійського літературного фестивалю фестивалів «ЛіФФт»^[ru] (2017)^[1].

Бібліографія (вибірково)

Роботи з історії літератури, кіно і коміксів (фантастика, славістика, поезія)

Фантастика на страницах периодики: Опыт библиографии. Вып. 1: 1990/1991 гг. — М.: Стожары, 1992. — 82 с.
Женский цех фантастики: Писательницы, критики, переводчицы: Крат. био-библиографический справочник. — М.: Гном, 1995. — 48 с.
Фантастический самиздат. 1967—1999. Периодика, сборники: Аннотированный каталог-указатель. — Липецк, 1999. — 16 с.
Наука о фантастическом: Био-библиографический справочник. — М.: Мануфактура, 2001. — 244 с. — ISBN 5-93084-020-2.
Харитонов Евгений, Щербак-Жуков Андрій^[ru]. На экране — чудо: Отечественная кинофантастика и киносказка. 1909—2002 /НИИ Киноискусства Министерства культуры РФ; Журнал фантастики «Если». — М.: В.Секачев, 2003. — 320 с.- ISBN 5-86676-009-6.
Болгария фантастическая: Обозрение болгарской фантастической прозы и критики. — София (Болгария): Аргус, 2003. — 192 с. — (Сер. «Нова българска фантастика»). — ISBN 954-570-114-5.
Фантастический печатный самиздат 1966—2006 гг. СССР. СНГ. Россия: Библиогр. [аннот.] справочник. — М.: Рос. гос. б-ка для молодежи, 2015. — 54 с.: илл.

Поезія / Візуальна поезія

Во-Ум!: Книга стихов /Предисл. Джулии Фоулз. — London: DP, 1999. — 70 с.
НЕПрОЗА, или Картинки за выставкой: (Стишьевая книга). — М.: МОЛ СЛ РФ; В. Секачев; «ХХХ», 2003. — 80 с. — ISBN 5-86676-009-6.
Внеклассное чтение: Четвертая книга стихов и верлибров. — Рязань: Поверенный, 2005. — 72 с. — ISBN 5-93550-090-6.
Ямуямбурою: Стихи этого века (2006—2002). — М.: Вест-Консалтинг, 2007. — 130 с. — (Б-ка журнала «Футурум АРТ»). — ISBN 5-85-677-112-X.
Легко: Автографы рубежа (1981—2001) / Художеств.-производств. Артель сестер Хрулёвыхъ представляет. — М.: Вест-Консалтинг, 2007. — 50 с. — (Б-ка журн. «Футурум АРТ»). 50 нумер. экз. — [Сборник с элементами бук-арта. Все стихи написаны и оформлены от руки]. — ISBN 978-5-903321-04-9.
МИ НА МИ РА: Заумные, звучарные и комбинаторные стихи / Обложка: Татьяна Бонч-Осмоловская^[ru]. — М.: Вест-Консалтинг, 2008. — 104 с. — ISBN 978-5-903321-26-1.
Последният ден на ягодовата поля / Последний день Земляничной поляны: Стихове: (Книга-билингва) / Превод от руски Хр. Пощаков; Пред. Ник. Светлев; Ил. Калин Николов. — София: Аргус, 2010 (фактически 2011). — 64 с. — ISBN 978-954-570-177-1. — На болг. и рус. яз.
This Is Visual Poetry: [Сб. визуальных стихов]. — Kingston (US): Chapbook, 2010. — 18 p.
Die Roboter: [стихи 2007—2012 ] / авт. Предисл. Сергей Бирюков^[ru]. — Madrid: Ediciones del Hebreo Errante. 2012. — 80 с.
Как этот дым: Некоторые освобожденные стихи 2001—2013 гг. / авт. предисл. Д. Ю. Цесельчук; Союз Литераторов России. — М. : Вест-Консалтинг, 2013. — 40 с. — (Серия «Визитная карточка» ; Библиотека альманаха «Словесность»). — ISBN 5-86676-022-3.
Панин Игорь, Харитоновъ Евгений В. Книга о… : поэмы / авт. предисл. Авигдор Эскин. — М.: У Никитских Ворот, 2013. — 20 с. — ISBN 978-5-91366-788-5.
Наталия Черных, Вилли Мельников, Александр Курбатов, Евгений Харитонов. Золушка кормит себя: Стихи / гравюры и коллажи Виктора Гоппе. — М. : Виктор Гоппе, 2016.

Редактор-упорядник

Слепая Свобода («С гимном смеха и плача…»): Поэзия андеграунда /Сост. и издатели [Евг. Харитонов, И.Кузнецова]. — М.: МНЛО «Раритет», 1991. — 38 с.
Фантастика и приключения: В 2 т. /Сост., авт. предисл. и коммент. В. И. Пищенко и Е. В. Харитонов. — М.: Дрофа; Вече, 2002. — (Библиотека отечественной классической художественной литературы в 100 т.).
А. Р. Беляев. Полное Собраний Сочинений: В 7 тт. / Сост., авт. предисл. Евгений Харитонов и Дмитрий Байкалов; Коммент. Евгения Харитонова. — М.: Эксмо, 2009—2010. — (Серия "Отцы-основатели. Русскрое пространство). 5100 экз.