Хамасасп IV Маміконян

Хамасасп IV Маміконян
Народився7 століття Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер661[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьсуверен Редагувати інформацію у Вікіданих
Титулгахерец ішханd[2][1] Редагувати інформацію у Вікіданих
РідМаміконянd Редагувати інформацію у Вікіданих
БатькоDavid Mamikoniand[3][4] Редагувати інформацію у Вікіданих
Брати, сестриMushegh III Mamikoniand і Григор I Маміконян Редагувати інформацію у Вікіданих
У шлюбі зunnamed Rechtounid[3][5] Редагувати інформацію у Вікіданих
ДітиMushegh V Mamikoniand[6][7] і Artavazd Mamikoniand[7][6] Редагувати інформацію у Вікіданих

Хамасасп (Амазасп) IV Маміконян (вірм. Համազասպ Դ Մամիկոնյան; д/н —662) — 3-й гахерец ішхан (головуючий князь) Вірменії в 655—662 роках.

Життєпис

Ймовірно, правнук Мушела II, марзпана Вірменії і онук Ваана II на прізвисько Вовк. Старший син нахарара Давида Маміконяна. 655 року після Мушела IV призначається новим головуючим князем. Але 657 року перейшов на бік Візантії, отримавши титул куропалата. У відповідь низку вірменських нахарарів, які були заручниками в Дамаску, стратили.

Домігся повернення на кафедру каталикоса Нерсеса. Помер Хамасасп IV Маміконян 661 року. Перед тим знову визнавши зверхність Дамаського халіфату. Новим гахерец ішханом став його брат Григор I Маміконян.

Родина

Дружина — донька Теодора Рштуні, гахерец ішхана Вірменії.

Діти:

  • Мушел V (д/н—бл. 709), спарапет
  • Грахат
  • Артавазд, родоночальник візантійських Маміконянів

Примітки

  1. ↑ а б в Settipani C. Continuité des élites à Byzance durant les siècles obscurs: Les princes caucasiens et l'Empire du VIe au IXe siècle — Paris: 2006. — P. 143. — ISBN 978-2-7018-0226-8
  2. ↑ Toumanoff C. Les dynasties de la Caucasie chrétienne de l'Antiquité jusqu'au xixe siècle: Tables généalogiques et chronologiques — Rome: 1990. — P. 507.
  3. ↑ а б Toumanoff C. Les dynasties de la Caucasie chrétienne de l'Antiquité jusqu'au xixe siècle: Tables généalogiques et chronologiques — Rome: 1990. — P. 332.
  4. ↑ Settipani C. Continuité des élites à Byzance durant les siècles obscurs: Les princes caucasiens et l'Empire du VIe au IXe siècle — Paris: 2006. — P. 138–142. — ISBN 978-2-7018-0226-8
  5. ↑ Settipani C. Continuité des élites à Byzance durant les siècles obscurs: Les princes caucasiens et l'Empire du VIe au IXe siècle — Paris: 2006. — P. 138 et 141. — ISBN 978-2-7018-0226-8
  6. ↑ а б Settipani C. Continuité des élites à Byzance durant les siècles obscurs: Les princes caucasiens et l'Empire du VIe au IXe siècle — Paris: 2006. — P. 142. — ISBN 978-2-7018-0226-8
  7. ↑ а б Toumanoff C. Les dynasties de la Caucasie chrétienne de l'Antiquité jusqu'au xixe siècle: Tables généalogiques et chronologiques — Rome: 1990. — P. 332–333.

Джерела

  • René Grousset: Histoire de l'Arménie des origines à 1071. Paris, Payot 1947. (Nachdrucke 1973, 1984, 1995, 2008) S. 305.
  • Christian Settipani: Continuité des élites à Byzance durant les siècles obscurs. Les princes caucasiens et l'Empire du VIe au IXe siècle. Paris, de Boccard 2006: 142. ISBN 978-2-7018-0226-8