Хавкін Володимир Аронович
англ. Waldemar Haffkine рос. Владимир Аронович Хавкин
Народився	15 березня 1860(1860-03-15) Бердянськ, Бердянський повіт, Таврійська губернія, Російська імперія[1]
Помер	25 жовтня 1930(1930-10-25)[2][3] (74 роки)  Лозанна, Швейцарія
Країна	Російська імперія[4]  Франція
Національність	єврей
Діяльність	імунолог, лікар, ботанік, бактеріолог, мікробіолог
Alma mater	ОНУ ім. І. І. Мечникова
Галузь	мікробіологія, біохімія, бактеріологія[1], протозоологія[1] і тропічна медицина[1]
Заклад	Лозанський університет Інститут Пастера
Науковий керівник	Мечников Ілля Ілліч
Вчителі	Moritz Schiffd і Мечников Ілля Ілліч
Нагороди	Cameron Prize of the University of Edinburghd
Хавкін Володимир Аронович у Вікісховищі

Ха́вкін Володи́мир Аро́нович (автентичне ім'я Валдемар Мордехай Волф Хавкін; 15 березня 1860, Одеса — 26 жовтня 1930, Лозанна) — український, французький, швейцарський та індійський бактеріолог єврейського походження. Творець перших вакцин проти чуми та холери.^[5]

Навчався в Одеському університеті (нині — Одеський національний університет імені І. І. Мечникова), звідки був відрахований за участь у політичній організації «Народна воля».

Працював у лабораторії Іллі Мечникова спочатку в Одесі, а пізніше в Парижі. У Франції винайшов протихолерну вакцину. Уряд царської Росії відмовився застосовувати винахід політичного противника російської імперії. Після відмови використовувати протихолерну вакцинацію в низці країн Європи, Володимир Хавкін з 1896 року працював в Індії, де створив першу в історії вакцину проти чуми. Зусилля науковця знайшли підтримку в уряду Великої Британії. Досліди з винайденими вакцинами Хавкін найчастіше проводив на власному організмі. В Індії було вакциновано понад 4 мільйонів людей. Хавкін був призначений головним бактеріологом країни та директором Бомбейської протичумної лабораторії (Мумбаї). Пізніше ця лабораторія була перетворена на інститут Хафкіна (Haffkine Institute^[en]).

Володимир Хавкін обраний почесним членом багатьох наукових товариств та академій країн Європи й Азії. За рік до смерті він заповів власні кошти (500 тисяч доларів США) на створення фонду заохочення молодих наукових талантів, який існує й досі.

В Ізраїлі комітет пам'яті Хавкіна організував урочисту посадку 1000 дерев у відомому лісі миру імені Кеннеді, де нині розташований меморіальний гай Володимира Хавкіна.

На честь Володимира Хавкіна названі вулиці в Одесі та Бердянську (у 2016 році вулиця Фрунзе в цьому місті перейменована на вулицю Володимира Хавкіна).^{[джерело?]}

• Медаль Мері Кінгслі від Ліверпульської школи тропічної медицини^[en] (1907)^[6].

• Віталій Абліцов «Галактика Україна». Українська діаспора: видатні постаті" — К.: КИТ, 2007. — 436 с.
• «Імена твої, Україно» [Архівовано 25 квітня 2012 у Wayback Machine.] — Іван Корсак, Луцьк: ПВД «Твердиня», 2007 ст. 94-102
• Joël Hanhart. ["Haffkine, une esquisse: biographie intellectuelle et analytique de Waldemar Mordekhaï Haffkine"], [Thèse de médecine] (2 vol.), 2013, Université de Lausanne. (фр.)
• Joël Hanhart, Waldemar Mordekhaï Haffkine (1860—1930). Biographie intellectuelle, Paris, Honoré Champion, 2016 (фр.)

• «Холера його знає». Забутий в Україні вчений знаменитий за її межами [Архівовано 8 травня 2017 у Wayback Machine.]