PROFILPELAJAR.COM

Фріц Вітт
Фріц Вітт
Fritz Witt
Народження	27 травня 1908; Гогенлімбург, Провінція Вестфалія, Королівство Пруссія, Німецька імперія
Смерть	14 червня 1944 (36 років); Вено, Нижня Нормандія, Окупована Франція
Поховання	Ер
Країна	Третій Рейх
Вид збройних сил	Ваффен-СС
Рід військ	Танкові війська
Роки служби	1933-44
Партія	Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини
Член	СС
Звання	Бригадефюрер СС,; генерал-майор військ СС
Формування	Панцергренадерська дивізія СС «Лейбштандарт СС Адольф Гітлер»; Дивізія посилення СС
Командування	1-й панцергренадерський полк СС «Лейбштандарт СС Адольф Гітлер»; 12-та танкова дивізія СС «Гітлерюгенд»
Війни / битви	Друга світова війна
Нагороди
	Штурмовий піхотний знак в бронзі
	Фріц Вітт у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Вітт.

Фріц Вітт (нім. Fritz Witt; 27 травня 1908, Гогенлімбург — 14 червня 1944, Вено) — німецький офіцер Ваффен-СС, бригадефюрер СС і генерал-майор Ваффен-СС, кавалер Лицарського хреста Залізного хреста з Дубовим листям.

Ранні роки

Фріц Вітт народився 27 травня 1908 року в місті Гогенлімбург в родині комівояжера і сам, після закінчення реального училища, також обрав для себе цю суто мирну професію. У 1925—1933 рр. Вітт працював комівояжером, представляючи продукцію кількох текстильних фірм. Однак потім його життя круто змінилося. 1 грудня 1931 Фріц Вітт вступив в НСДАП (партійний квиток № 816 769) і в СС (службове посвідчення № 21 518) і був зарахований до лав 1-го штурму 30-го штандарта СС, дислокованого в місті Гаґен.

17 березня 1933 Фріц вступив добровольцем в штабну охорону СС «Берлін», на базі якої у 1934 році було розгорнуто полк особистої охорони фюрера Лейбштандарт СС «Адольф Гітлер», і незабаром був призначений командиром 2-ї роти Лейбштандарту СС. 9 вересня 1934 року Вітт став Оберштурмфюрером СС і 12 січня переведений із Лейбштандарта в штандарт СС «Дойчланд», в рядах якого командував 3-ю ротою.

Друга світова війна

Фріц Вітт відзначився в ході Польської кампанії і в вересні 1939 року удостоївся нагородження Залізним хрестом 2-го, а потім і 1-го класу. 1 жовтня 1939 року він був призначений командиром I батальйону піхотного полку СС «Дойчланд». В ході Французької кампанії 1940 року Вітт, який проявив себе видатним командиром, був високо оцінений Феліксом Штайнером і 4 вересня 1940 був нагороджений Лицарським хрестом Залізного хреста.

16 жовтня 1940 року Фріц Вітт був знову переведений в «Лейбштандарт СС Адольф Гітлер» і 26 березня 1941 призначений командиром I батальйону полку «ЛССАГ». У складі Лейбштандарта він брав участь в кампанії проти Греції, а потім — в боях на німецько-радянському фронті. З 1 липня 1942 Фріц командував 1-м панцергренадерським полком СС «Лейбштандарт СС Адольф Гітлер». 1 березня 1943 за бойові заслуги у ході третьої битви за Харків Вітт був нагороджений Дубовим листям до Лицарського хреста Залізного хреста.

24 червня 1943 Фріц Вітт став першим командиром 12-ї танкової дивізії СС «Гітлерюгенд», сформованої в основному з членів організації гітлерівської молоді. В ході боїв з англо-американськими військами, що висадилися в Нормандії, Бригадефюрер СС Фріц Вітт був убитий 14 червня 1944 року в районі Вено, поблизу міста Кана, артилерійським снарядом, випущеним з корабельної гармати британського флоту.

Звання

Труппфюрер СС (17 березня 1933)
Гаупттруппфюрер СС (3 вересня 1933)
Штурмфюрер СС (1 жовтня 1933)
Оберштурмфюрер СС (9 вересня 1934)
Гауптштурмфюрер СС (1 червня 1935)
Штурмбаннфюрер СС (25 травня 1940)
Оберштурмбаннфюрер СС (27 листопада 1941)
Штандартенфюрер СС (30 січня 1943)
Оберфюрер СС (1 липня 1943)
Бригадефюрер СС і генерал-майор Ваффен-СС (20 квітня 1944)

Нагороди

Цивільний знак СС (№9 667)
Почесний кут старих бійців
Йольський свічник (16 грудня 1935)
Кільце «Мертва голова» (1 грудня 1937)
Почесна шпага рейхсфюрера СС (1 грудня 1937)
Німецька імперська відзнака за фізичну підготовку в бронзі
Спортивний знак СА в бронзі
Медаль «У пам'ять 13 березня 1938 року» (1 березня 1939)
Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938» (22 травня 1939)
Медаль «За вислугу років у НСДАП» в бронзі (10 років)
Залізний хрест (1939)
- 2-го класу (19 вересня 1939)
- 1-го класу (25 вересня 1939)
Лицарський хрест Залізного хреста з Дубовим листям
- Лицарський хрест (№ 199; 4 вересня 1940) як штурмбаннфюрер СС і командир I батальйону піхотного полку СС «Дойчланд»
- Дубове листя (№ 200; 1 березня 1943) як штандартенфюрер СС і командир 1-го панцергренадерського полку СС «Лейбштандарт СС Адольф Гітлер»
Медаль «За вислугу років у СС» 4-го і 3-го ступеня (8 років; 23 червня 1941) — отримав обидві медалі одночасно
Німецький хрест в золоті (8 лютого 1942) як оберштурмбаннфюрер СС і командир I батальйону полку СС «Лейбштандарт СС Адольф Гітлер»
Штурмовий піхотний знак в бронзі (23 лютого 1942)
Орден «За хоробрість» 4-го ступеня, 1-й клас (Болгарія; 10 липня 1942)
Офіцер ордена Зірки Румунії на стрічці «За хоробрість» з мечами (16 липня 1942)
Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42» (4 вересня 1942)

Примітки

↑ ^а ^б Dienstaltersliste der Schutzstaffel der NSDAP, Stand vom 1. Dezember 1936 — 1936.
d:Track:Q63098423

Джерела

MOONEY, PETER, Waffen-SS Knights and their Battles, Schiffer Publishing, Ltd, 2010.
MOONEY, PETER, Waffen-SS Knights and their Battles, Schiffer Pub Ltd, 2008.
Royal Decree No. 2020/16 July 1942, Romania
Kwasny A., Kwasny G., Die Eichenlaubträger 1940-1945 (CD), Deutsches Wehrkundearchiv, Lage-Waddenhausen, 2001
Butler R., SS-Hitlerjugend, Historia 12, Dywizji Pancernej SS, Oskar, Warszawa 2003

Fellgiebel, Walther-Peer (2000) [1986]. Die Träger des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939–1945 — Die Inhaber der höchsten Auszeichnung des Zweiten Weltkrieges aller Wehrmachtteile [The Bearers of the Knight's Cross of the Iron Cross 1939–1945 — The Owners of the Highest Award of the Second World War of all Wehrmacht Branches] (German) . Friedberg, Germany: Podzun-Pallas. ISBN 978-3-7909-0284-6.
Patzwall, Klaus D.; Scherzer, Veit (2001). Das Deutsche Kreuz 1941 – 1945 Geschichte und Inhaber Band II [The German Cross 1941 – 1945 History and Recipients Volume 2] (German) . Norderstedt, Germany: Verlag Klaus D. Patzwall. ISBN 978-3-931533-45-8.
Scherzer, Veit (2007). Die Ritterkreuzträger 1939–1945 Die Inhaber des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939 von Heer, Luftwaffe, Kriegsmarine, Waffen-SS, Volkssturm sowie mit Deutschland verbündeter Streitkräfte nach den Unterlagen des Bundesarchives [The Knight's Cross Bearers 1939–1945 The Holders of the Knight's Cross of the Iron Cross 1939 by Army, Air Force, Navy, Waffen-SS, Volkssturm and Allied Forces with Germany According to the Documents of the Federal Archives] (German) . Jena, Germany: Scherzers Miltaer-Verlag. ISBN 978-3-938845-17-2.
Schulz, Andreas, Wegmann Günter, Zinke, Dieter: Die Generale der Waffen-SS und Polizei: Lammerding-Plesch, Biblio-Verlag, 2003, ISBN 978-3-7648-2375-7.
Thomas, Franz (1998). Die Eichenlaubträger 1939–1945 Band 2: L–Z [The Oak Leaves Bearers 1939–1945 Volume 2: L–Z] (German) . Osnabrück, Germany: Biblio-Verlag. ISBN 978-3-7648-2300-9.
Yerger, Mark C. (2005). German Cross in Gold Holders of the SS and Police, Volume 2, "Das Reich: " Karl-Heinz Lorenz to Herbert Zimmermann. San Jose, CA: R. James Bender Publishing. ISBN 0-912138-99-8
Die Wehrmachtberichte 1939–1945 Band 3, 1. Januar 1944 bis 9. Mai 1945 [The Wehrmacht Reports 1939–1945 Volume 3, 1 January 1944 to 9 May 1945] (German) . München, Germany: Deutscher Taschenbuch Verlag GmbH & Co. KG. 1985. ISBN 978-3-423-05944-2.

Військові посади
Попередник: сформована	Командир 12-ї танкової дивізії СС «Гітлерюгенд» 31 липня 1943 — 14 червня 1944	Наступник: Бригадефюрер СС і Генерал-майор Ваффен-СС Курт Мейер