В урочищі на схилі плато Карабі-яйла за великим каменем розміщене джерело Карасу-Баши[2] (крим.Qarasuv Başı)) — найбільше карстове джерело води Криму продуктивністю 200л/с до 1,39 м³/хв. Це джерело не пересихає і не замерзає, при температурі води впродовж року від +9 до +11 °C. Потік води зменшився з будівництвом насосної станції, що подає воду в Білогірський район. Джерело вперше описував 1786француз Жильбер Ромі, а 1794 тут побував академікПетер-Симон Паллас. Звідси розпочинається річка Біюк-Карасу, що є правою притокою Салгиру.
Вода потрапляє до джерела з усіх карстів плато печерою Су-Учхан-Коба (Печера падаючої води), чия довжина становить 20 м при глибині 26 м. Весною в період водопілля витрата води доходить до 39,2 м³/сек. Тоді вода пробивається навколо каменя на висоті до 3 метрів. Вище за течією весною при швидкому таненні снігу ненадовго оживає двокаскадний водограй «Дівочі сльози»[3] заввишки 20 метрів. Воно живиться з прісноводногобезстічногоозера Великий Когей[4] біля північного краю плато Карабі-яйла. Великий Когей є одним з п'яти прісноводних озер Криму і найбільшим і найглибшим з чотирьох яйлових озер. Весною його площа сягає 0,11 км² при глибині 1,5 м, а влітку воно зазвичай пересихає[5].
З двох сторін круті схили урочища вкриті уламками каміння, валунами і густо зарослі дубово-грабового лісу з корчами дерну (Cornus mas L.), кизилу, ліщини (Corylus avellana L.), ожини (Eubatus).
