Ульяновська область розташована на південному сході Європейської частини Росії, в середньому Поволжї. За територією вона посідає 62 місце в Росії і останнє серед 8 регіонів Поволжя.
Річка Волга ділить територію області на піднесене Правобережжя і низовинне Лівобережжя.
Провідне положення в структурі мінерально-сировинних ресурсів області займають нафта (запаси становлять 42 млн т), скляна, цементна, крем'яниста (запаси 50 млн т, великі родовища — Інзенське, Забалуйське) і карбонатна сировина (запаси 12 млн т), а також сировина для грубої кераміки. Також у області виявлено і розвідано 493 родовища торфу з запасами 33,2 млн т.
Історія
Заселення Середнього Поволжя людьми за даними археологічної науки відбулося понад 100 тисяч років тому. Про присутність людей в Ульяновському Поволжі в епоху палеоліту свідчать окремі стоянки і місцезнаходження знарядь з каменя і кістки, виявлені в гирлі р. Черемшан на півострові Тунгуз, на узбережжі Волги в районі Ундоровського курорту.
У VIII — IX століттях Ульяновське Поволжя увійшло до складу Волзької Булгарії, що була союзом кочових тюркських і осілих угро-фінських племен.
Наприкінці XIV — початку XV століття після спустошливого набігу середньоазійського правителя Тамерлана почалося запустіння території края. З кінця 30-х років XV століття край увійшов до складу Казанського ханства.
Наприкінці 40-х років XVII століття під загальним керівництвом стольника Богдана Хитрово почалося будівництво Карсунсько-Симбірської засічної межі (1647–1654 pp).
Через 22 роки після заснування Симбірську йому довелося витримати сильну боротьбу в захисті держави, але не проти зовнішніх ворогів, а проти розбійної козацької вольниці, керованої отаманом Степаном Разіним.
У XVIII столітті у зв'язку з розширенням території російської держави, зокрема, в південному напрямі, інтенсивно стали освоюватися і заселятися південні райони нинішньої території Ульяновської області, а сам Симбірськ поступово став втрачати своє військово-стратегічне значення.
Радянська влада в Симбірській губернії була встановлена через місяць з невеликим після Жовтневої революції — 10 грудня 1917 року. У 1918 році губернія опинилася в епіцентрі громадянської війни. Після захоплення Червоною Армією Симбірську у вересні 1918 року, місто стало важливою тиловою базою Радянської влади. Тут якийсь час розташовувався штаб і Реввійськрада Східного фронту. Важливе значення в забезпеченні Червоної Армії боєприпасами відігравав Симбірський патронний завод.
За населенням (1322 тис. осіб (2007)) область посідає 37 місце в Росії і 6 серед регіонів Поволжжя. За щільністю населення (35, 4 осіб/км²) — 29 місце в Росії і 3 серед регіонів Поволжя, поступаючись лише Самарської області і Республіці Татарстан, а за питомою вагою міського населення (рівню урбанізації) — 72,8 % — 35 місце в Росії і 5 серед регіонів Поволжя.
Згідно зі Всеросійським переписом населення 2002 року, національний склад области був наступним:
Основною галуззю спеціалізації є машинобудування, яке становить 56 % обсягу промислового виробництва. Представлене авіабудуванням, приладобудуванням, верстатобудуванням, автомобілебудуванням. Важливе місце в галузі займає група заводів автомобільної промисловості, які проводять близько 60 % російських автобусів і небагато чим більше 10 % вантажних автомобілів. Ульяновський автозавод виник в 1941 р. на базі евакуйованого московського ЗІЛа. Тут створена серія автомобілів УАЗ високої прохідності вантажопідйомністю 0,8 т. Майже 30 % продукції заводу йде на експорт. У області проводять також літаки, верстати, устаткування для хімічної промисловості і сільського господарства.
У Ульяновськi знаходиться один з найбільших в Європі авіаційних заводів — «Авіастар-СП». Підприємство здатне випускати більше 50 літаків на рік. Воно проводить вантажопідйомні літаки — Ан-124 «Руслан», що стали гордістю російської авіації, а також середньомагістральні пасажирські літаки Ту-204. Область займає перше місце в Росії з виробництва цивільних літаків і п'яте — з виробництва автомобілів. Коефіцієнт спеціалізації (душового виробництва) з випуску легкових автомобілів — 4,2.
На другому місці за часткою промислового виробництва області знаходиться харчова промисловість — 13,7 %. Значний розвиток отримало виробництво цукру, яке зосереджене на єдиному підприємстві — ВАТ «Ульяновськсахар». Обсяг виробництва цукру становить близько 190 % обласній потребі, таким чином майже половина вироблюваної продукції може бути реалізована за межі області. Коефіцієнт спциалізациі (душового виробництва) з виробництва цукру — 2,7. Також виділяють традиційні, такі, що отримали розвиток ще в дореволюційний час і галузі, що значно зросли з тих пір: борошномельна, крохмалопаточна, маслосироробна, спиртогорільчана.
Значний розвиток отримала електроенергетика — 12,5 %. Потужність електростанцій становить 955,6 тис. кВт. Кількість підприємств в галузі збільшилася за останні 5 років в 3 рази і становить 18.
На базі власних ресурсів отримало розвиток виробництво будівельних матеріалів (6 % від загального обсягу промислового виробництва). ВАТ «Ульяновськцемент» має виробничі потужності для випуску портланд-цементу мазкі «400» в кількості 1800 тис. тонн. Підготовлено для експлуатації Широковське-II родовище мела із запасами 20,8 млн тонн. У перспективі освоєння найбільшого в Поволжі родовища крейди «Солдатська Ташла» з промисловими запасами високоякісної сировини 273,5 млн тонн. На базі Інзенського родовища ООО «Діатоміт-інвест» випускає різні теплоізоляційні матеріали (діатомовий порошок і керамічні вироби з нього — цеглина, шкаралупи, сегменти). Проектна потужність підприємства — 400 тис. м³ на рік. Коефіцієнт душового виробництва з цементу — 2,9, з випуску цеглини — 1,8. Ташлинське родовище є найбільшою в країні централізованою сировинною базою скляної промисловості. Високоякісні скляні піски Ташлинського гірничозбагачувального комбінату (нині ВАТ «Кварц») поставляються найбільшим скляним заводам Росії. З 1985 року діє збагачувальна фабрика проектною потужністю 300 тисяч тонн збагачених пісків на рік.
Сільське господарство
Розводять велику рогату худобу молочно-м'ясного напряму. Займаються птахівництвом, свинарством Провідне місце в рослинництві належить виробництву технічних культур і картоплі, зернових культур.
.svg)
.svg)
