Ту-95 (за кодифікацією НАТО: Bear) — стратегічний бомбардувальник-ракетоносець, розроблений та прийнятий на озброєння в СРСР у 1950-х роках. Ту-95 створювали як аналог американського стратегічного бомбардувальника Convair B-36 «Peacemaker». Цей літак, що став одним із символів Холодної війни, призначався для знищення стратегічних об'єктів у тилу ворога, за будь-яких погодних умов та в будь-який час доби.
На початку 1950-х СРСР опинився в досить хиткому політичному становищі: США вже мали стратегічний міжконтинентальний бомбардувальник Convair B-36, який міг досягнути кордонів СРСР, що ставило під загрозу саме існування СРСР та комуністичної ідеології. Враховуючи таку ситуацію, 11 липня1951 вийшла постанова Ради Міністрів СРСР № 2396—1137 і наказ Міністерства авіаційної промисловості № 654, що вимагали якнайшвидше розробити радянський стратегічний бомбардувальник, який міг би досягнути території США та атакувати супротивника ядерною зброєю. Розробити новий літак доручено КБ А. Н. Туполєва.[1]
3 серпня1951 почалося підготовка робочих креслень майбутнього бомбардувальника і будівництво його дерев'яного макету.
31 жовтня1951 комісія ВПС затвердила розроблений проэкт, у грудні того ж року був схвалений і затверджений макет літака. На авіаційному заводі № 156 (Москва) розпочато будівництво двох прототипів літака «95».
Літак Ту-95 є суцільнометалевим монопланом з чотирма турбогвинтовими двигунами НК-12, розташованими в стрілоподібних крилах. На кожному двигуні встановлено по два співвісні металеві чотирилопатеві гвинти. Літак має електричну систему обігріву кінцівок крила, стабілізатора, кіля і повітряних гвинтів. У середній частині фюзеляжу розташований вантажний відсік. Шасі літака має три стійки. Передня стійка має два негальмівні колеса, а основні стійки оснащені чотирма гальмівними колесами. Основні стійки вбираються в крилові гондоли, носова — у нішу фюзеляжу.
Екіпаж розташовується у двох гермокабінах. Катапульт крісел для членів екіпажу в Ту-95МС не передбачено. У разі потреби екстрена евакуація передньої гермокабіни здійснюється через вхідний люк, розташований у ніші носової стійки шасі. При цьому носова стійка випускається, а частина підлоги кабіни, що схожа на транспортерну стрічку, приводиться в рух від гідроакумуляторів, даючи змогу прискорити евакуацію членів екіпажу. Екстрений вихід із задньої гермокабіни забезпечується через вхідний люк задньої гермокабіни. На випадок вимушеної посадки на воду літак обладнаний рятувальними плотами.
Ту-95 обладнаний найпотужнішими у світі турбогвинтовими двигунами НК-12. Турбіна та редуктор цього двигуна мають рекордно високий коефіцієнт корисної дії. На двигуні НК-12 вперше застосовано єдину систему регульованої подачі палива, сконструйованої в єдиному блоці. Чотири високопотужні двигуни НК-12 роблять Ту-95 одним з найгучніших літаків у світі, що негативно впливає на його непомітність. Цей літак можуть помітити навіть гідроакустичні системи підводних човнів, що перебувають на бойовій глибині занурення.
Стратегічні бомбардувальники Ту-95/Ту-95МС експлуатувались у частинах стратегічної авіації СРСР з 1956 року. Основними авіабазами дислокації для Ту-95 в СРСР були :
Росія після розпаду СРСР переживала тяжкі фінансові часи, тому польоти стратегічної авіації в цій країні було призупинено. Лише в 2007 році російське керівництво після 15-тирічної перерви відновило польоти стратегічної авіації[2].
Озброєння
В модернізованій версії ракетоносця Ту-95 у модифікації МСМ було здійснено підвищення його бойових можливостей. Актуальна версія ракетоносця може нести на борту 6 ракет Х-55, Х-555, що знаходяться в барабані. Ще 8 ракет Х-101 бомбардувальник несе на пілонах під крилами, але після модернізації їхня кількість збільшилася до 12. Таким чином, всього, модернізований ракетоносець Ту-95МСМ зможе нести 18 ракет[3].
Вдень 23 квітня 2022 року з другої до третьої години літаками стратегічної авіації ТУ-95 Росії з акваторії Каспійського моря було запущено декілька крилатих ракет (попередньо, Х-555 або Х-101). Дві з них збито підрозділами ППО України. Також збито два російських БПЛА оперативно-тактичного рівня, які імовірно здійснювали корекцію польоту крилатих ракет та ставили активні перешкоди засобам протиповітряної оборони Повітряних сил Збройних сил України[5][6]. Однак кілька ракет збити не вдалось і вони уразили один військовий об'єкт та житловий будинок в Одесі. Відомо про щонайменш п'ятеро загиблих[5][6].
5 грудня 2022 року російські військові збирались здійснити черговий масовий обстріл української інфраструктури. Та рано-вранці на авіабази стратегічної авіації «Енгельс» і «Дягілєво» прилетіли й вибухнули невстановлені БПЛА. Внаслідок ударів на землі залишились кілька стратегічних ракетоносців, у випадку Дягілєво — Ту-22М3 споряджений ракетою Х-22[7], а в «Енгельс» лишився стояти на землі один Ту-95МС. На оприлюднених наступного дня супутникових знімках він стояв над розлитою пожежною піною. Таким чином було вперше пошкоджено (або знищено) літак цього типу в бойових умовах[8].
Коли в 1991 році Радянський Союз розпався, Україна отримала у спадок стратегічні бомбардувальники Ту-95МС та Ту-142. На озброєнні 1006-го ВБАП перебували Ту-95МС. У 1998 році Україна розпочала знищення успадкованих стратегічних бомбардувальників на виділені США за програмою Нанна-Лугара кошти, але після переговорів Україна передала Росії вісім Ту-160 і три Ту-95MC (і партію крилатих ракет) в обмін на списання частини боргу за газ[12]. Три літаки Ту-95МС, один з яких зараз виконує роль музейного експонату у Полтавському музеї дальньої авіації, залишилися в Україні, решту — утилізовано.
Ту-95 (видавництво «В»,Bear-A за класифікацією НАТО) — серійна модифікація стратегічного бомбардувальника з бомбовим озброєнням, побудована на базі другого дослідного літака " 95 / 1 "(1955);
Ту-95 замовлення 244 — серійний Ту-95М зі збільшеним запасом палива;
Ту-95A (Bear-A) — стратегічний бомбардувальник — носій ядерної зброї зі спеціальною забарвленням, системою обігріву та термоізоляцією бомбового відсіку, світлозахисними шторками для екіпажу (1956);
Ту-95К (виріб «ВК»,Bear-B) — бомбардувальник-носій надзвукових крилатих ракет Х-20, що входять в комплекс К-20 (1956);
Радянський бомбардувальник Ту-95У на аеродромі Узин.
Ту-95У — (виріб «ВУ») навчальна модифікація літака Ту-95 і Ту-95М;
Ту-95КУ — (виріб «СКУ») навчальна модифікація літака Ту-95К, що використовувалась для навчання екіпажів застосування комплексу К-20 з крилатими ракетами Х-20 (1956);
Ту-96 — дослідний зразок висотного стратегічного бомбардувальника; модифікація Ту-95 з додатковими висотними турбогвинтовими двигунами ТВ-16 і збільшеною площею крила. Заводські випробування літака проводилися з невисотних двигунами ТВ-12 в 1955—1956.
Ту-95Н — (замовлення 236) літак-носій стратегічного бомбардувальника підвісної РС розробки КБ П. В. Цибін (1956);
Ту-116 — серійний бомбардувальник Ту-95, переобладнаний в дальній пасажирський літак, що використовувався для літерних рейсів (1956);
Ту-95М — (виріб «ВМ») серійна модифікація стратегічного бомбардувальника з двигунами НК-12М, побудовано 19 машин (1957);
Ту-95МС (виріб «ВП-021»,Ту-95МС6,Ту-95МС16), за класифікацією НАТО Bear-H- літаки-носії крилатих ракет Х-55 (1979 і пізніше). Створений на базі Ту-142 МК;
Ту-95МА — дослідний зразок для випробування перспективних ракет на базі Ту-95МС;
Ту-95М-55 — перероблений з Ту-95М-5 в літаюча лабораторію з доведення комплексу Ту-95МС з ракетами Х-55.
Ту-95ЛАЛ (замовлення 247) — перероблений з Ту-95М в літаючу лабораторію за програмою створення літака з ядерною силовою установкою. На літаку відпрацьовувалася біологічний захист екіпажу від радіації;
Ту-119 (проєкт) — літаюча лабораторія, літак з двома експериментальними ядерними силовими установками НК-14А і двома штатними НК-12М, в рамках створення протичовнового літака з ЯСУ (1974). Див також: Атомоліт;
Один літак Ту-95КМ був перероблений в носій експериментального прототипу МіГ-105 проєкту авіаційно-космічної системи «Спіраль».
В результаті глибокої модернізації бомбардувальника Ту-95 були створені наступні літаки:
.jpg)
_on_25_May_1974.jpg)
