Ту-154 вважався одним з символів радянської цивільної авіації. Він вміщує до 180 пасажирів (залежно від модифікації салону); максимальна швидкість дорівнює 975 км/год — один з найвищих показників для цивільних літаків цього класу. Це перший у світі триджет великого класу, а також найчисленніший триджет великого класу (всього збудовано 1026 літаків; тоді як сумарне число літаків L-1101, DC-10 і DC-11 становить значно меншу кількість).
Загальна інформація
Перший політ Ту-154 було здійснено 3 жовтня 1968 року. Літак виготовлявся серійно з 1970 по 1998 роки на Куйбишевському авіаційному заводі, переживши кілька модернізацій. Темп випуску досягав п'яти одиниць на місяць (з 1976 по 1981 роки вироблялося в середньому понад 1 літак на тиждень, у 1980 - максимально 77 літаків за рік).
З 1998 до 2013 року велося дрібносерійне виробництво літаків Ту-154М на самарському заводі «Авіакор». У лютому 2013 року, після випуску борту № 998, "Авіакор" повідомив про закінчення виробництва літака даного типу.
Наймасовіший радянський реактивний пасажирський літак, який до кінця 2000-х років залишався одним із основних літаків на маршрутах середньої дальності.
Ту-154 — один із найшвидших у світі серійних пасажирських лайнерів із крейсерською швидкістю понад 900 км/год.
Найкоротший безпосадковий маршрут, на якому експлуатувався Ту-154 — Ташкент — Наманган (189 кілометрів), а найдовший — Москва — Нерюнгрі (Якутія) (5040 кілометрів).
Історія створення
Попередня розробка радянського середньомагістрального літака нового покоління, що призначався для заміни Ту-104, Ан-10 та Іл-18, почалася в ОКБ Туполєва в 1963 під керівництвом головного конструктора Дмитра Сергійовича Маркова, заступника Андрія Миколайовича Туполєва. Потім головним конструктором став Сергій Михайлович Єгер, а з 1975 - Олександр Сергійович Шенгардт. У конкурсі також взяв участь проєкт ОКБ Іллюшина Іл-72, який не отримав подальшого розвитку. В ОКБ Туполєва ставилося завдання створити сучасний пасажирський літак, який не поступається своїми параметрами створеному на той час американському Boeing 727.
Перший екземпляр (СРСР-85000) був випущений у 1966 році. Перший політ відбувся 3 жовтня 1968 (командир екіпажу Юрій Володимирович Сухов). 1969 року лайнер продемонстрували на міжнародному авіасалоні Ле-Бурже. 1970 року на Куйбишевському авіаційному заводі № 18 (КуАПО (нині - «Авіакор»)) почалося серійне виробництво літака. У травні 1971 передсерійні літаки почали використовуватися для перевезення пошти з Москви (Внуково) в Тбілісі, Сочі, Сімферополь і Мінеральні Води.
Літакам сімейства Ту-154 (у СРСР, а потім у Росії) присвоювалися реєстраційні (бортові) номери, що починаються з 85 (наприклад: СРСР-85311 та RA-85185).
На траси авіакомпанії "Аерофлот" лайнер вийшов на початку 1972 року. Перший регулярний рейс з пасажирами на борту за маршрутом Москва - Мінеральні Води Ту-154 рег. СРСР-85016 здійснив 9 лютого 1972 (командир екіпажу Є. І. Багмут). 2 квітня 1972 року лайнер почав експлуатуватися на міжнародних авіалініях - перший міжнародний рейс на Ту-154 був виконаний у берлінський аеропорт "Шенефельд".
Початкова експлуатація показала, що літак вимагає подальшої модернізації, тому вже через два роки була готова до виробництва модифікація Ту-154А, яка і стала першою серією, що пішла — двигуни НК-8-2 замінені на потужніші НК-8-2У.
У період із 1975 по 1981 роки літак модернізувався, злітну масу було збільшено з 94 до 98 тонн. Зміни торкнулися планера (у тому числі крила), складу обладнання, збільшення пасажиромісткості. Нова модифікація отримала назву Ту-154Б. Згодом під цю конфігурацію допрацювали усі літаки перших серій.
12 жовтня 1984 року у серійне виробництво надійшла модифікація Ту-154М[6] (спочатку Ту-164), створена під керівництвом Олександра Сергійовича Шенгардта. На цій модифікації були встановлені економічніші двигуни конструкції ОКБ Соловйова. Літаки цієї модифікації мають максимальну злітну масу від 100 до 104 тонн.
9 літаків було перероблено на вантажні, проєкт спочатку іменувався як Ту-154Т, потім - Ту-154С (Cargo).
5 літаків були переобладнані в лабораторії, що літають, і суттєво доопрацьовані за програмою випробувань космічного човника «Буран». Два з п'яти Ту-154ЛЛ могли здійснювати повністю автоматичну посадку.
2 літаки було переобладнано в рамках програми «Відкрите небо». Літаки призначалися для всебічного контролю над військовою діяльністю країн НАТО та СНД. У Німеччині був переобладнаний літак Ту-154М, що належить спеціальному підрозділу Luftwaffe (через 2 роки, в 1997 році, літак зіткнувся з C-141 ВПС США над Атлантичним океаном). У Росії проєкт отримав назву Ту-154М-ОН.
На базі Ту-154 створено перший у світі літак, двигуни якого працювали на зрідженому газі (Ту-155).
Модифікації Ту-154 стали наймасовішими літаками у СРСР середині 1980-х років. Цими літаках виконувалася значна частка авіаперевезень пасажирів у СРСР. Ту-154 літали до багатьох аеропортів СРСР, а також до аеропортів понад 80 міст світу. Крім «Аерофлоту», експлуатувався у 235-му (урядовому) авіазагоні (11 літаків), а також у Збройних силах СРСР.
Льотно-технічні характеристики
Довжина
47,9 м
Розмах крила
37,55 м
Площа крила
201,45 м²
Висота
11,4 м
Діаметр фюзеляжу
3,8 м
Ширина салону
3,56 м
Висота салону
2, 02 м
Максимальна злітна маса
92-102 т
Максимальна посадкова маса
78 т
Маса порожнього
51 т
Максимальне комерційне навантаження
18 т
Максимальний запас палива
39,75 т
Витрати палива
6200 кг/год
Кількість пасажирів
152-180
Крейсерська швидкість
900 км/год
Максимальна швидкість
975 км/год
Максимальне число М
0,88
Дальність польоту з максимальним комерційним навантаженням
2650 км
Дальність польоту з максимальним запасом палива
3900 км
Довжина розбігу
2300 м
Довжина пробігу
2200 м
Висота польоту
11 100 м
Максимальна висота польоту
12 100 м
Екіпаж
4 людини
Двигуни
3 × 10 500 кгс НК-8-2
Аварії та катастрофи
У проміжку між 1970 роком та груднем 2016 року сталось 110 нещасних випадків з літаками Ту-154,[2] втрачено 69 літаків, 30 із них без жертв[3]. П'ятеро нещасних випадків з жертвами стались внаслідок терактів, і ще кілька через незадовільний стан посадкової смуги взимку (одного разу літак навіть розбився зачепившись за снігоприбиральну машину), понадмірний вантаж, та зіткнення в повітрі через помилки авіадиспетчера. Інші стались внаслідок несправностей (двічі до 2001 року), нестача пального на незапланованому маршруті, помилки пілотів, пожежі в багажному відділені, причини декількох катастроф встановити не вдалося.
Найбільшою катастрофою в історії Ту-154 і всієї радянської авіації — вважається 10 липня 1985 року під Учкудуком. Перевантажений літак, на борту котрого знаходилося 200 пасажирів, зірвався в штопор. Всі пасажири та члени екіпажу загинули. Призві́дником катастрофи був екіпаж літака.
У фільмі «Екіпаж» (1979) брав участь саме літак ТУ-154 (СССР-85131). Наразі цей літак виконує роль навчального експоната у Криворізькому музей авіації.
Про літак на українській студії «Київнаукфільм» знято документальну стрічку «Літак ТУ-154» (1971, режисер — М. Юдін)
