Трансильванська школа

Трансильва́нська шко́ла (також Ардялська школа; Семиградська школа, рум. Şcoala Ardeleană, Шкоала Арделяне)[1] — політичний і культурно-мовний рух греко-католицької румунської інтелігенції на території австро-угорської Трансильванії.

Рух зародився в другій половині XVIII — початку XIX століттях як літературно-лінгвістичний, але в XIX-XX століттях його відгалуження поступово поширилися у Валахії та Молдові. Ідеї ​​руху знайшли широку фінансову підтримку в країнах Заходу (в першу чергу в Німеччині та Австро-Угорщини, які прагнули дистанціювати основну масу православних румунів від Російської імперії. Вони також лягли в основу сучасного румунського націоналізму, а також нової мовної політики румунської держави. Незважаючи на свій суперечливий характер, діяльність трансильванської школи стала помітною подією в житті румунського народу в новий час.

Головний осередок діяльності Трансильванської школи було місто Блаж, де була резиденція греко-католицького єпископа Інокентія Міку-Кляйна; інші осередки — Орадя, Лугож і Беюш.

Пред­ста­вни­ки Тран­силь­ван­ської шко­ли ра­тоборству­ва­ли за збли­же­ння румунської і західно-єв­ропейської ли­те­ра­тур[2], відстоювали «чисте» латинське походження румун[3], доходячи в цьому до абсурду[4]. Один з напрямків — пуристське ставлення до слов'янізмів та латинізація мови[1].

Серед представників школи: Самуїл Міку-Кляйн, Петру Майор, Йон Будай-Деляну.

Примітки

  1. ↑ а б Сурков А. А. Краткая литературная энциклопедия, Том 6 — М.: Сов. энциклопедия, 1962 — С. 425
  2. ↑ Румыния [Архівовано 2019-05-16 у Wayback Machine.] // Большая российская энциклопедия : [в 36 т.] / председ. ред. кол. Ю. С. Осипов, отв. ред. С. Л. Кравец. — М. : Науч. изд-во «БРЭ», 2004—2017. (рос.)
  3. ↑ «Особый путь»: от идеологии к методу / Сост. М. Б. Велижев, Т. М. Атнашев, А. Л. Зорин — М.: Новое литературное обозрение, 2018
  4. ↑ Роллер М. История Румынии: популярный очерк — М.: Изд-во иностранной лит-ры, 1950—563 с. — С. 241

Посилання