З березня 1998 по квітень 2002 — Нардеп України 3-го скликання, виборчий округ № 86, Івано-Франківської області. На час виборів: голова правління агрофірми «Прут».
Член фракції НДП (травень 1998 — грудень 1999),
член групи «Відродження регіонів» (грудень 1999 — квітень 2001),
член фракції Партії «Демократичний союз» (квітень 2001),
член групи «Регіони України» (квітень — листопад 2001),
член фракції «Регіони України» (з листопада 2001).
Секретар Комітету з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи (з липня 1998).
Трудова діяльність
1950—1952 — учень слюсаря, газозварник паровозного депо станції Коломия Львівської залізниці.
1952—1956 — служба на Балтійському флоті.
1956—1968 — завідувач спиртосховища, механік, завідувач виробництва, директор Підгайчиківського спиртзаводу. Член КПРС з 1961 року.
1968—1987 — голова правління колгоспу «Прапор комунізму» села Підгайчики Коломийського району.
1987—1992 — голова правління агрофірми «Прут» села Підгайчики Коломийського району Івано-Франківської області.
29 лютого 1992 — 8 грудня 1992 — Міністр сільського господарства і продовольства України[3][4].
З 1992 — голова правління, голова спостережної ради агрофірми «Прут».
6 лютого 1988 року за його фінансової участі виходить перший номер першої у СРСР комерційної газети «Агро» (Коломия).
Володів польською мовою.
Захоплення
Будівництво і дизайн укранської садиби, риболовля на гірських річках, садівництво, домашнє господарство. Помешкання Василя в Підгайчиках Коломийського району було оформлено ним разом із невісткою, ландшафтним дизайнером[5].
Сім'я
батько Михайло Юрійович (1910—1945);
мати Марія Степанівна (1915—1977);
дружина Анастасія Тихонівна (1932—2014) — пенсіонерка;
син Любомир (1957) — працівник агрофірми «Прут»;
син Михайло (1959—1992);
дочка Світлана (1964) — підприємець;
дочка Уляна (1983) — маґістрантка Дипломатичної академії МЗС України.
