PROFILPELAJAR.COM

	Тереза Мей; Theresa May
13 липня 2016 — 24 липня 2019
Монарх:	Єлизавета II
Попередник:	Девід Камерон
Наступник:	Борис Джонсон
	Лідер Консервативної партії Великої Британії
	Лідер Консервативної партії Великої Британії
11 липня 2016 — 23 липня 2019
Прем'єр-міністр:	Тереза Мей
Попередник:	Девід Камерон
Наступник:	Борис Джонсон
	Міністр внутрішніх справ
	Міністр внутрішніх справ
12 травня 2010 — 13 липня 2016
Прем'єр-міністр:	Девід Камерон
Попередник:	Алан Джонсон
Наступник:	Ембер Радд
	Міністр у справах жінок та рівноправності
	Міністр у справах жінок та рівноправності
12 травня 2010 — 4 вересня 2012
Прем'єр-міністр:	Девід Камерон
Попередник:	Гаррієт Гарман
Наступник:	Марія Міллер
	Член парламенту від округу Мейденгед
	Член парламенту від округу Мейденгед
з 1 травня 1997
Попередник:	Новий округ
Ім'я при народженні:	англ. Theresa Mary Brasier
Народження:	1 жовтня 1956[…] (68 років); Істборн, Істборн[d], Східний Сассекс[d], Східний Сассекс, Велика Британія
Країна:	Велика Британія
Релігія:	англіканство
Освіта:	Wheatley Park Schoold і Коледж святого Х'юd (1977)
Партія:	Консервативна
Батько:	Hubert Brasierd
Мати:	Zaidee Mary Brasierd
Шлюб:	Філіп Джон Мей
Автограф:
Нагороди:	Time 100 (2017)
	Медіафайли у Вікісховищі
	Висловлювання у Вікіцитатах
	Роботи у Вікіджерелах

Тереза Мері Мей (англ. Theresa Mary May, до шлюбу Брасіер; нар. 1 жовтня 1956(19561001), Істборн, Східний Сассекс, Англія) — колишня 76-й прем'єр-міністр Великої Британії з 13 липня 2016 року^[9] до 24 липня 2019 року. Лідерка Консервативної партії (торі) з липня 2016 року до 23 липня 2019 року, Міністр внутрішніх справ Великої Британії з травня 2010 до липня 2016 року і міністр у справах жінок та рівноправності в уряді Девіда Камерона з травня 2010 до вересня 2012 року.

Біографія

Закінчила Оксфордський університет зі ступенем бакалавра географії. Працювала в Банку Англії і органах самоврядування Лондона. Брала участь у парламентських виборах 1992 року в окрузі Північно-Західний Дарем^[en] і в дострокових виборах 1994 року в окрузі Баркінг^[en], але невдало. На виборах 1997 року була обрана від нового округу Мейденгед; відтоді її постійно переобирали.

У 1997–2002 роках посідала різні другорядні посади в тіньовому уряді консерваторів. У 2002 році стала першою жінкою-головою Консервативної партії і займалася, на відміну від лідера партії, забезпечувала технічні питання із функціонування партії консерваторів. Упродовж 2003–2005 років була тіньовим міністром транспорту і, одночасно, тіньовим міністром продовольства й екології. Із травня по грудень 2005 року була тіньовим міністром культури, ЗМІ і спорту. 6 грудня 2005 року була призначена тіньовим лідером Палати громад. У 2009–2010 роках займала посаду тіньового міністра праці і пенсій. Після виборів 2010 року була призначена міністром внутрішніх справ, одночасно отримавши портфель міністра у справах жінок і рівноправності. Пост міністра у справах праці й пенсій, на який вона могла розраховувати через свою останню посаду в тіньовому уряді, отримав Іан Данкан Сміт.

У Палаті громад Мей голосувала за вторгнення в Ірак, за прийняття законів з боротьби зі зміною клімату, проти подальшої інтеграції Великої Британії в Євросоюз, проти заборони на куріння в громадських місцях, проти надання рівних прав людям з сексуальних меншин. Однак із часом була змушена змінити свої погляди і підтримала впровадження одностатевих шлюбів у країні.

Вибори лідера партії 2016

У червні 2016 року, після відставки Девіда Камерона, Мей оголосила про свій старт на виборах лідера Консервативної партії. Вона виграла перший тур голосування 5 липня 2016 року з великим відривом від інших кандидатів, отримавши 50 % голосів,^[10] а 7 липня виграла також другий тур голосування серед консерваторів — членів парламенту. Остаточний вибір лідера партії та майбутнього прем'єра повинен був відбутися 7 вересня шляхом голосування всіх членів партії, але суперниця Терези Мей — міністр енергетики Андреа Ледсом^[11] 11 липня відмовилась від участі у виборах. Тереза Мей цього ж дня стала лідеркою Консервативної партії. 13 липня королева Єлизавета II прийняла відставку Девіда Камерона^[12] і доручила сформувати новий уряд країни Терезі Мей.^[9]^[13]

Прем'єр-міністр Великої Британії

20 липня 2016 року відбулася перша закордонна поїздка Терези Мей до Берліна, де вона зустрілася з канцлеркою Німеччини Ангелою Меркель.^[14] 27 січня 2017 року Тереза Мей стала першим прем'єром, хто відвідав США після інавгурації президента Дональда Трампа.^[15]

18 квітня 2017 року Тереза Мей оголосила, що позачергові парламентські вибори відбудуться 8 червня 2017 року. Головним аргументом була необхідність отримання сильнішої підтримки в переговорах з ЄС щодо Брекзиту. Наступного дня це рішення затвердила Палата громад.

Однак, у результаті виборів, торі втратили більшість у парламенті (хоч виграли вибори) і були змушені створити коаліціїний уряд з правоцентристською Демократичною юніоністською партією Північної Ірландії.^[16] Головою уряду знову було обрано Терезу Мей.