PROFILPELAJAR.COM

Зовнішні відеофайли
	4 автобуси подарували учням Кудринецької, Стінківської, Торської та Козівської загальноосвітніх шкіл на YouTube // Телекомпанія TV-4. — 2016. — 30 серпня.

село Стінка
Країна	Україна
Область	Тернопільська область
Район	Чортківський район
Тер. громада	Золотопотіцька селищна громада
Код КАТОТТГ	UA61060190150027021
Облікова картка	Стінка
Основні дані
Населення	2090
Територія	3.740 км²
Густота населення	558.82 осіб/км²
Поштовий індекс	48450
Телефонний код	+380 3544
Географічні дані
Географічні координати	48°55′15″ пн. ш. 25°14′57″ сх. д. / 48.92083° пн. ш. 25.24917° сх. д.
Водойми	Дністер
Відстань до; районного центру	24 км
Найближча залізнична станція	Бучач
Відстань до; залізничної станції	24 км
Місцева влада
Адреса ради	48461, Тернопільська обл, Чортківський р-н, смт Золотий Потік, вул. Данила Галицького, буд 124
Карта
	Стінка
	Стінка
Мапа
	Стінка у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші населені пункти з такою назвою: Стінка.

Сті́нка — село в Україні, у Золотопотіцькій селищній громаді Чортківського району Тернопільської області . Розташоване над річкою Дністер та Баришка на півдні району. До 2020 центр сільради, якій були підпорядковані село Млинки і хутір Медведівці. Населення — 2249 осіб (2007).

Поблизу села збереглися залишки поселення трипільської культури (3 тис. до Р. Х.) і Стінківського давньоруського городища (12 —13 ст.); на околиці села є унікальний ранньохристиянський печерний храм^[1], а також знаходиться пам'ятка природи — Дуб «Вадівський».

Історія

Перша писемна згадка — 1453 р^[2].

У жовтні 1629 року після погрому, якого вони зазнали від реєстрових козаків та коронного війська поблизу містечка Доброводи, поблизу села на правий берег Дністра втікали нападники-татари під командуванням старшого сина Кантемира Мурзи.^[3]

У 1928 році відкрито Народний дім.

До 1939 року діяли «Просвіта», «Луг» та інші товариства, читальні «Просвіти» й москвофільського общества імені Качковського, Братство тверезості, аматорський гурток, дитячий хор, гурток «Сільського господаря», землеробський вишкіл молоді, секція господинь.

1949 року Олексій Ратич з помічниками проводили розкопки Стінківського городища. Було знайдено, зокрема, бронзові енколпіони.^[4]

У травні 2017 в ЗМІ появилася інформація про те, що планується ремонт 10,5 км відтинку місцевої автодороги Порохова — Космирин у 2017 році.^[5]

Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» увійшло до складу Золотопотіцької селищної громади.^[6]

Політика

Парламентські вибори, 2019

На позачергових парламентських виборах 2019 року у селі функціонувала окрема виборча дільниця № 610193, розташована у приміщенні будинку культури.

Результати

зареєстровано 1600 виборців, явка 35,50%, найбільше голосів віддано за «Слугу народу» — 30,29%, за «Європейську Солідарність» — 29,03%, за «Голос» — 9,14%.^[7] В одномандатному окрузі найбільше голосів отримав Микола Люшняк (самовисування) — 48,57%, за Ігоря Сопеля (Слуга народу) — 18,46%, за Аллу Стечишин (самовисування) — 6,99%^[8].

Соціальна сфера

У селі діє Стінківська загальноосвітня школа I—III ступенів, директор школи — Валентина Штепула.

Працює дошкільний навчальний заклад заклад "Калинка", завідувач - Федорів Людмила Іванівна.

Будинок культури, бібліотека, лікарська амбулаторія, млин, пилорама, відділення зв'язку, мережа торгових закладів.

Релігія

дві церкви Різдва Пресвятої Богородиці (1921, кам'яна, ПЦУ; 2000, кам'яна, УГКЦ),
молитовний дім ХВЄ (2005),
«фігура» Богородиці (2002).

Громада бучацьких «амішів»

Докладніше: Кашкетники

У селі є громада консервативних християн-протестантів, яких місцеві прозивають їх «кашкетниками», бо чоловіки змалку носять картузи. Жінки носять різнобарвні хустки, носки, колготи та спідниці, тому їх ображають назвою «фломастери».^[9]^[10] У області їх прозивають «амішами», ототожнюючи з заокеанськими амішами. Самі вони називають себе тими, хто «молиться Живому Богу», або «простаками». Космирин є центром бучацьких «амішів», бо саме з цього села походив Іван Деркач (1928—2008) — вчитель та пророк громади до своєї смерті. Також подібна громада є у селах Сновидів й Космирин.

Пам'ятки

Борцям за волю України (1992),
погруддя Т. Шевченка (1996),
воїнам-односельцям^[d], полеглим у німецько-радянській війні (1978).
Пам'ятник^[d] Рівноапостольному князю Володимиру Великому
Стінківське давньоруське городище
Печерний храм
Поселення Стінка III^[d]

Населення, відомі люди

Під час Другої світової війни багато жителів села еміґрувало за кордон.

Народилися

І. Бобин — громадський діяч.
Марія Варениця — заслужений майстер народної творчості України^[11]
Ковбас Василь Іванович — голова Чернівецької облради (1992—1994).
д-р Петро Мельник (нар. 1912) — д-р агрономії, бібліотекознавець, культурно-громадський діяч, автор спогадів, наукової праці.^[12]
Надія Степула — поетка, публіцист^[13]
Степан Червінський — фотомайстер^[14]
Геннадій Яворський — громадсько-політичний діяч

Проживали, перебували

о. Я. Гавацький, який зініціював реконструкцію церкви, побудову Народного дому, читальні, кооперативи і кредитівки
М. Боєчко, І. Федорів, І. Франів, М. Шмігельський — нині діячі українських громадських організацій Канади.
Ратич Олексій Онисимович — український історик, археолог.
М. Шастків — провідник «Лугу», самодіяльний режисер і актор, диригент місцевого хору, скрипаль

Примітки

↑ Сайт експедиції «Дністер» — «Дністровські ремінісценції»
↑ Akta grodzkie i ziemskie, T.12, s.230, № 2648 (лат.)
↑ Рудницький С. Українські козаки / В. Щербак (упорядник, автор передмови). Коли земля стогнала.— К.: Наукова думка, 1995.— 432 с.— С. 258. ISBN 5-319-01072-9
↑ Володимир Петегирич. ОЛЕКСІЙ РАТИЧ — дослідник пам'яток княжої доби Прикарпаття і Волині
↑ На Тернопільщині оновлять дорожнє покриття на чотирьох трасах // Вільне життя плюс. — 2017. — № 42 (15882) (31 трав.). — С. 3. — (Події, факти, коментарі).
↑ Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області. www.kmu.gov.ua (ua) . Процитовано 22 жовтня 2021.
↑ Підсумки голосування на виборчих дільницях у загальнодержавному виборчому окрузі в межах ОВО № 166, Тернопільська область. Позачергові вибори народних депутатів України 2019 року. Архів оригіналу за 14 лютого 2022. [Архівовано 2022-02-14 у Wayback Machine.]
↑ Відомості про підрахунок голосів виборців на виборчих дільницях одномандатного виборчого округу № 166, Тернопільська область. Позачергові вибори народних депутатів України 2019 року. Архів оригіналу за 14 лютого 2022. [Архівовано 2022-02-14 у Wayback Machine.]
↑ Як на Тернопільщині живуть українські мормони^{[недоступне посилання]} // Вікна, СТБ. — 2011. — 30 грудня.
↑ Янович, А. «Ми не такі люди, як решта. Ми дітей не нищим» / Андрій Янович // Країна. — 2011. — № 102 (20 груд.).
↑ Гриб А., Дуда І. // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 222. — ISBN 966-528-197-6.
↑ Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 765.
↑ Сеник А., Яворський Г. Степула Надія Іванівна // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 346. — ISBN 978-966-528-279-2.
↑ Дем'янова І., Яворський Г. Червінський Степан Михайлович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 587. — ISBN 978-966-528-279-2.

Джерела

Гринчишин Н. Стінка // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 355-356. — ISBN 978-966-528-279-2.
Гринчишин Н. Стінка // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф», 2014. — T. 3 : М — Ш. — С. 656—658. — ISBN 978-966-457-246-7.
Іжук М. Голодування на церковному подвір'ї // Нова доба. — 2005. — № 36 (8137) (9 вер.). — С. 6.