PROFILPELAJAR.COM

Ставрида середземноморська

Біологічна класифікація

Домен:	Ядерні (Eukaryota)
Царство:	Тварини (Animalia)
Підцарство:	Справжні багатоклітинні (Eumetazoa)
Тип:	Хордові (Chordata)
Підтип:	Черепні (Craniata)
Надклас:	Щелепні (Gnathostomata)
Клас:	Променепері (Actinopterygii)
Підклас:	Новопері (Neopterygii)
Інфраклас:	Костисті риби (Teleostei)
Ряд:	Окунеподібні (Perciformes)
Родина:	Ставридові (Carangidae)
Рід:	Ставрида (Trachurus)
Вид:	Ставрида середземноморська

Біноміальна назва

Trachurus mediterraneus
(Steindachner, 1868)

Синоніми

Caranx trachurus mediterraneus Steindachner, 1868
Trachurus mediterraneus ponticus Aleev, 1956
Trachurus ponticus (Aleev, 1956)
Suareus furnestini Dardignac & Vincent, 1958
Trachurus furnestini Hureau & Tortonese, 1973

Посилання

Вікісховище:	Trachurus mediterraneus
Віківиди:	Trachurus mediterraneus
EOL:	206045
ITIS:	168590
МСОП:	198645
NCBI:	189388

Ставрида середземноморська (Trachurus mediterraneus) — вид ставрид (Trachurus), родина Ставридові (Carangidae).^[1] Невеликих розмірів морські риби, що тримаються зграйками. Важливий об'єкт рибного промислу.

Характеристика

Риба сягає максимальної довжини 60 см, але зазвичай близько 30 см.^[2] Бічна лінія цілком вкрита кістковими платівками. Голова велика. Рот великий, кінцевий. Формула плавців: D1 VII—IX. D2 I 26-34. А II, I 21 — 31.

Систематика

Раніше у складі виду розглядами два підвиди:

Trachurus mediterraneus indicus Nekrasov, 1966 — переописаний як окремий вид, Trachurus indicus Nekrasov, 1966^[3]
Trachurus mediterraneus ponticus Aleev, 1956 (Ставрида чорноморська) — переописаний як молодший синонім ставриди середземноморської.^[4]

Ареал

Ставрида середземноморська поширена у східній Атлантиці від Біскаю до Мавританії, Середземне море включно. Постійно живе у Мармуровому і Чорному морях, до Азовського моря заходить тільки у західну і південну його частини. У Чорному морі розрізняють дві форми ставриди за розміром: звичайну, яка сягає до 20 см довжиною, і крупнішу південну форму, до 55 см.

Біологія

Бенто-пелагічна субтропічна риба, що зустрічається на глибинах від 5 до 500 м.^[5] Океанодромна риба, зазвичай населяє морські води, але заходить і до солонуватих.^[6]

Зграйна хижа риба, що живиться молоддю інших пелагічних риб, таких як хамса, атерина, піщанка, власна молодь, а також ракоподібні.

Господарське значення

Основні місця промислу ставриди середземноморської розташовані у північно-східній Атлантиці, а також у Середземному і Чорному морях. Виловлюється за допомогою пелагічних і донних тралів, ярусними та гаманцевими неводами (за використання світла), іншими засобами. Загальний вилов за даними ФАО за 1999 рік склав 12 898 тонн. Найбільший вилов ставриди приходить на Туреччину (9220 т) і Грецію (3 534 т).

Використовується у свіжому і консервованому вигляді, а також використовується для виробництва рибного борошна.

Посилання

↑ Smith-Vaniz, W.F., 1986. Carangidae. p. 815—844. In P.J.P. Whitehead, M.-L. Bauchot, J.-C. Hureau, J. Nielsen and E. Tortonese (eds.) Fishes of the north-eastern Atlantic and the Mediterranean. UNESCO, Paris. vol. 2.
↑ Bauchot, M.-L., 1987. Poissons osseux. p. 891—1421. In W. Fischer, M.L. Bauchot and M. Schneider (eds.) Fiches FAO d'identification pour les besoins de la pêche. (rev. 1). Méditerranée et mer Noire. Zone de pêche 37. Vol. II. Commission des Communautés Européennes and FAO, Rome.
↑ Goren M., Dor M. (1994) An updated checklist of the fishes of the Red Sea. CLOFRES II. The Israel Academy of Sciences and Humanities, Jerusalem. i-xii + 1-120, 2 maps.
↑ Hureau J.-C., Monod T. (1973) Check-list of the Fishes of the North-eastern Atlantic and of the Mediterranean. CLOFNAM. Unesco, Paris. v. 1: i-xxii + 1-683
↑ FAO-FIGIS, 2005. A world overview of species of interest to fisheries. Chapter: Trachurus mediterraneus. Retrieved on 14 July 2005, from www.fao.org/figis/servlet/species?fid=2311. 3p. FIGIS Species Fact Sheets. Species Identification and Data Programme-SIDP, FAO-FIGIS
↑ Riede, K., 2004. Global register of migratory species — from global to regional scales. Final Report of the R&D-Projekt 808 05 081. Federal Agency for Nature Conservation, Bonn, Germany. 329 p.