PROFILPELAJAR.COM

Сполучені Штати Великої Австрії (нім. Vereinigte Staaten von Groß-Österreich) — проєкт реформування Австро-Угорщини, розроблений групою вчених із оточення австрійського ерцгерцоґа Франца Фердинанда, який так і не був утілений у життя. Цю пропозицію висловив в 1906 році юрист та політик, етнічний румун Аурел Попович (рум. Aurel Popovici).

Історія

На початку XX століття перед Австро-Угорською монархією почала все гостріше виявлятися найбільша проблема держави: із 11 різних етнічних груп тільки дві — німці та угорці (які разом становили лише 44% від загальної кількості населення) мали політичну владу в державі. Інші народності — українці, поляки, чехи, румуни, хорвати, словаки, серби, словенці та італійці взагалі не мали офіційних політичних прав у імперії. Тільки хорвати та серби мали обмежену автономію в рамках Королівства Хорватії та Славонії.

У 1867 році Австрійську імперію було поділено на два королівства — Цислейтанію, де домінували німці, та Транслейтанію — де влада належала угорцям. До початку XX століття стало явним те, що такий державний організм, де дві нації домінують на дев'ятьма в принципі нежиттєздатний, що підтверджувалось численними терористичними актами, повстаннями, демонстраціями та заворушеннями.

Франц Фердинанд планував радикально перекроїти карту Австро-Угорської імперії, створивши напівавтономні штати, кожен з яких би представляв одну з 11 націй імперії. Разом вони мали б утворити велику федерацію — Сполучені Штати Великої Австрії. Таким чином він хотів виправити дисбаланс політичного впливу в імперії. Цей проєкт отримав сильну опозицію з боку угорської частини імперії, оскільки за результатами планованих реформ Угорське королівство суттєво втрачало території та населення.

В 1914 році ерцгерцоґа було вбито в Сараєві, що стало приводом до розв'язання Першої світової війни, у підсумку якої Австро-Угорська імперія перестала існувати, а її територію було поділено між новоутвореними на її теренах національними державами та країнами Антанти.

Штати за проєктом реформи

Сама ідея реформування Австро-Угорщини у федеративну Дунайську монархію була висловлена угорським революціонером Лайошем Кошутом. Згідно з реформою мали стати автономними такі території:

Deutsch-Österreich — Німецька Австрія, німці
Deutsch-Böhmen — Німецька Богемія, німці
Deutsch-Mähren — Німецька Моравія, німці
Böhmen — Богемія, чехи
Slowakenland — Словаччина, словаки
West-Galizien — Західна Галичина, поляки
Ost-Galizien — Східна Галичина, українці
Ungarn — Угорщина, мадяри
Seklerland — Шеклерлянд, мадяри, мадяри-секеї
Siebenbürgen — Семигороддя, румуни
Trento — Трентіно, італійці
Triest — Трієст, італійці
Krain — Крайна, словенці
Kroatien — Хорватія, хорвати та серби
Woiwodina — Воєводина, серби

До того ж, у проєкті реформи було передбачено створення автономних районів в німецьких анклавах на території ненімецьких штатів та польського анклаву у Львові.

Див. також

Австрославізм

Посилання

Isac, Iulian Nicusor. The United States of Greater Austria – a step towards European Union? (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 12 вересня 2011. Процитовано December 2009.
(нім.) Kowalski, Erich (2005). Die Pläne zur Reichsreform der Militärkanzlei des Thronfolgers Franz Ferdinand im Spannungsfeld von Trialismus und Föderalismus. Vienna: Universitätsbibliothek Universität Wien.
(нім.) Popovici, Aurel (1906). Die Vereinigten Staaten von Groß-Österreich. Politische Studien zur Lösung der nationalen Fragen und staatrechtlichen Krisen in Österreich-Ungarn. Leipzig.
(нім.) Teslaru-Born, Alina (2005). Ideen und Projekte zur Föderalisierung des Habsburgischen Reiches mit besonderer Berücksichtigung Siebenbürgens 1848–1918 (Inauguraldissertation) (PDF). Frankfurt am Main: Johann-Wolfgang-Goethe-Universität zu Frankfurt am Main. Архів оригіналу (PDF) за 31 січня 2012. Процитовано December 2009.
(пол.) Gennadii Korolov, Federalistyczne utopie w Europie Środkowo Wschodniej (na początku XX wieku): projekty "Stanów Zjednoczonych" wobec małych narodów, in: Roman Baron Roman Madecki Jan Malicki, Czeskie badania nad Polska w kontekście Europy Środkowej i Wschodniej, Historický ústav, Praha 2016, s. 379-388