Селін Діон
Céline Dion
2012
Основна інформація
Повне ім'я	Селі́н Марі́ Клоде́тт Діо́н
Дата народження	30 березня 1968(1968-03-30) (56 років)
Місце народження	Шарлемань[d], L'Assomptiond, Ланодьєр, Квебек, Канада
Роки активності	1981 — дотепер
Громадянство	Канада
Віросповідання	Римо-католичка
Професія	співачка
Співацький голос	сопрано
Інструменти	вокал[d]
Мова	французька англійська
Жанр	поп, попрок
Лейбл	Sony BMG
Нагороди
Батько	Adhémar Diond[1]
Мати	Thérèse Diond
У шлюбі з	René Angélild
Діти (3)	René-Charles Angelild, Nelson Angélild і Eddy Angélild
Брати, сестри	Claudette Diond, Paul Diond і Jacques Diond[2]
Автограф
www.celinedion.com
Цитати у Вікіцитатах  Файли у Вікісховищі

Селі́н Марі́ Клоде́тт Діо́н (фр. Céline Marie Claudette Dion — МФА: [selin maʁi klodɛt djɔ̃]; нар. 30 березня 1968(19680330), Шарлемань, Канада) — канадська співачка, одна з найбільш високооплачуваних музикантів сучасності. По всьому світу продано понад 200 мільйонів копій її альбомів.^[3] Переможниця Пісенного конкурсу «Євробачення-1988», на якому з піснею «Ne partez pas sans moi» представляла Швейцарію.

Народилась у маленькому провінційному містечку Шарлемань, в 30 милях на схід від Монреаля (Квебек, Канада). Наймолодша з 14 дітей в робочій сім'ї франко-канадців Адемара і Терези Діон. Дух музики перебував в сім'ї Діон завжди, мала можливість з раннього дитинства проявляти свій талант у всій його красі. У 1973 році батьки придбали невеличкий ресторан «Старе барильце» (фр. «Le vieux baril»). Саме там під супроводом акордеону та скрипки, на яких грали батьки, стала вперше виступати перед публікою. На той час їй виповнилося лише п'ять років.

У 12-річному віці за допомогою матері та старшого брата вона записує на касету свою першу пісню «Ce N'était Qu'un Rêve» («Це була тільки мрія»). Запис відправляється знаменитому на той час місцевому менеджеру Рене Анжелілу, ім'я якого сімейство знайшло на пластинці Жанетт Рено, популярної французької співачки. Відповіді не було, і тоді брат Селін особисто подзвонив менеджеру і по телефону заявив: «Я впевнений, що Ви навіть не прослухали запис, інакше б передзвонили одразу». Рене Анжеліл був заінтригований, і передзвонив в той самий день — як тільки прослухав запис. Живе виконання Селін так його причарувало, що Рене пообіцяв зробити з неї суперзірку.

Проте зробити це виявилося не так просто. Ні одна студія звукозапису не наважується вкладати свої гроші у підлітка. Проте Рене не здається. Він закладає власний будинок і особисто фінансує два перших альбоми Селін — «La voix du bon Dieu» («Голос доброго Господа») і «Céline Dion chante Noël» («Селін Діон оспівує Різдво»). Після виходу цих альбомів Селін називають сенсацією Канади, і вже через рік із піснею «Tellement j'ai d'amour…» («Наскільки я кохаю») вона перемагає на Всесвітньому Пісенному Фестивалі «Yamaha» в Токіо.^[4]

У 1983 році Селін стає першим канадським виконавцем, який отримує «золоту» сертифікацію у Франції. Золотою була визнана її пісня «D'amour ou d'amitié» («Кохання чи дружба»). Окрім цього, Діон виграє декілька нагород «Félix Awards», зокрема «найкраще жіноче виконання» та «відкриття року». Тож не дивно, що саме її обирають представником канадської молоді перед Папою Римським Іоанном Павлом ІІ. На олімпійському стадіоні в Монреалі, де зібралося 65 тис. глядачів, Селін виконує пісню «Une colombe» («Голуб»).

У 1986 році Селін бере відпустку, під час якої змінює свій імідж: фіксує зуби, робить нову зачіску, купує стильний одяг. А ще вона починає вивчати англійську мову. В 1987 році підписує контракт зі студією звукозапису «CBS» (через деякий час її перейменують в «Sony BMG» і випускає альбом «Incognito» («Інкогніто»). А вже у наступному році із піснею «Ne partex pas sans moi» («Не йди без мене») Селін перемагає на пісенному конкурсі Євробачення з перевагою в один голос. Співачка представляла Швейцарію. Ця перемога часто вказується як одна з небагатьох перемог на Євробаченні, яка відкрила початковому виконавцю дорогу до світової слави. Проте ця слава все ще була обмежена франкомовними країнами.

Під час концертного туру «Incognito tournée» Селін раптом втрачає голос. Вона консультується із спеціалістом доктором Вільямом Гоулдом, лором Лучано Паваротті, Френка Сінатри та Джона Кеннеді. Він ставить їй ультиматум: або мовчання впродовж трьох тижнів, або операція на голосових зв'язках. Селін вибирає мовчання, розуміючи, що тембр голосу може змінитися і непоправно погіршитися. Починається тяжка праця по реабілітації — вона мусить з нуля вчитися дихати, розмовляти і рухатися. Одужавши, вони з менеджером починають працювати над її першим англомовним альбомом, який має стати провідником співачки у англомовні країни, і в першу чергу — в Сполучені Штати Америки.

Через два роки після вивчення англійської мови Діон дебютувала на англомовному музиному ринку з альбомом «Unison» (1990), головний сингл якого був кавером пісні 1983 року, записаної спочатку англійською співачкою Джуніор, а потім Лорою Бреніган. Вона скористалася допомогою продюсерів, серед яких були Віто Лупрано та Девід Фостер. Альбом, на який значною мірою вплинула софт-рок-музика 1980-х років, швидко знайшов свою нішу у форматі сучасного радіо для дорослих. «Unison» отримав схвальні відгуки критиків: Джим Фарбер із «Entertainment Weekly» писав, що її вокал був «зі смаком, без прикрас», і вона ніколи не намагалася «втілити стилі, які їй не під силу». Стівен Томас Ерлвайн з «AllMusic» назвав його «прекрасним, витонченим американським дебютом». Сингли альбому включали «(If There Was) Any Other Way», «The Last to Know», «Unison» та «Where Does My Heart Beat Now», середньотемпову софт-рок баладу, в якій широко використовувалася електрогітара. Остання пісня стала її першим хітом, що потрапив у «топ-10» американського чарту «Billboard Hot 100», посівши четверте місце. 1991 року Діон стала солісткою в альбомі «Voices That Care», присвяченому американським військам, які брали участь в операції «Буря в пустелі».

Її справжній міжнародний кар'єрний прорив стався, коли вона заспівала дуетом з Пібо Брайсоном однойменну пісню «Beauty and the Beast» до диснеївського мультфільму «Красуня і чудовисько» (1991). Пісня стала її першим хітом, що потрапив до «топ-10» чартів Великої Британії та другим хітом, що потрапив до «топ-10» чартів США. «Beauty and the Beast» принесла її авторам премію «Оскар» за найкращу пісню, а Діон — першу премію «Греммі» за найкраще вокальне поп-виконання дуетом або групою. Також пісня стала головним синглом її альбому «Celine Dion» 1992 року, у музиці якого, як і у «Unison», був присутній сильний вплив поп-року в поєднанні з елементами соулу та класичної музики. Завдяки успіху головного синглу та її співпраці з Девідом Фостером і Даян Воррен, альбом мав ще більший комерційний успіх, ніж «Unison»; він отримав діамантову сертифікацію у Канаді та двічі платинову сертифікацію у США. Другий сингл альбому «If You Asked Me To» (кавер пісні Патті Лабелль з фільму «Ліцензія на вбивство» 1989 року) став її першою піснею, що очолила чарти Канади та посів четверте місце в американському чарті «Billboard Hot 100».

Також цього часу Діон випустила франкомовний альбом «Dion chante Plamondon», який здебільшого складався з каверів й містив чотири нові пісні: «Des mots qui sonnent», «Je danse dans ma tête», «Quelqu'un que j'aime, quelqu'un qui m'aime» та «L'amour existe encore». Спочатку він вийшов у Канаді та Франції у 1991—1992 роках, а потім 1994 року відбувся міжнародний реліз, ставши першим французьким альбомом випущеним у такому форматі. «Un garçon pas comme les autres (Ziggy)» став справжнім хітом у Франції, досягнувши 2 місця в чарті і отримавши золоту сертифікацію. У Квебеку альбом теж отримав золоту сертифікацію у день його релізу.

До 1992 року «Unison», «Celine Dion», і численні гучні виступи ЗМІ зробили Діон суперзіркою в Північній Америці. Вона досягла однієї зі своїх головних цілей: прокласти собі шлях на англомовний ринок і здобути славу. Однак, в той час, як вона переживала зростаючий успіх у США, її французькі шанувальники в Канаді критикували її за те, що вона нехтує ними. Пізніше Діон відкинула цю критику на церемонії вручення премії «Фелікс» 1991 року, де, отримавши нагороду «Англійський артист року», вона відкрито відмовилася від неї. Співачка стверджувала, що була і завжди буде французькою, а не англійською артисткою. Це підтверджується і тим, що донині вона розмовляє англійською з помітним квебексько-французьким акцентом. Окрім комерційного успіху, в її особистому житті також відбулися зміни, оскільки Анжеліль, який був на 26 років старший за неї, перетворився з менеджера на її коханця. Однак їхні стосунки трималися в таємниці, оскільки вони обоє боялися, що громадськість вважатиме їх неприйнятними.

1993 року Діон оголосила про свої почуття до менеджера, назвавши його «цвітом свого кохання» у присвяті до свого третього англомовного альбому «The Colour of My Love». Однак замість того, щоб розкритикувати їхні стосунки, як вона побоювалася, шанувальники прийняли пару. Зрештою Анжеліл і Діон одружилися на екстравагантній весільній церемонії 17 грудня 1994 року, яку транслювали в прямому ефірі канадського телебачення.

Як і більшість її інших альбомів, «The Colour of My Love» був присвячений темі кохання та романтики. Він став її найуспішнішим альбомом, розійшовся накладом понад шість мільйонів його копій у США та два мільйони у Канаді, посів перше місце в багатьох країнах. Альбом також дав перший сингл Діон «The Power of Love» (ремейк хіта Дженніфер Раш 1985 року), що очолив чарти США, Канади та Австралії; він також був її фірмовим хітом у різних країнах, поки вона не досягла нових кар'єрних висот наприкінці 1990-х років.

Сингл «When I Fall in Love», записаний дуетом з Клайвом Гріффіном, досяг помірного успіху в чартах США та Канади і був номінований на дві премії «Греммі», одну з яких виграв. «The Colour of My Love» також став першим великим хітом Діон в Європі, зокрема у Великій Британії. І альбом, і сингл «Think Twice» одночасно очолювали британські чарти протягом п'яти тижнів поспіль. «Think Twice», який очолював чарт протягом семи тижнів, зрештою став у Великій Британії четвертим синглом жінки-артистки, який було продано понад мільйон копій, а сам альбом отримав п'ять платинових сертифікацій за продаж двох мільйонів копій.

Надалі Діон дотримувалася свого французького коріння і продовжувала випускати багато франкомовних записів між кожним англомовним альбомом. Як правило, вони користувалися більшим авторитетом у публіки, ніж її англомовні роботи. Вона випустила концертний альбом «À l'Olympia», записаний 1994 року під час одного з її виступів у паризькій залі «Олімпія». До нього увійшов один промо-сингл, концертна версія пісні «Calling You», яка очолила французький чарт синглів. Вона також записала двомовну версію пісні «Petit Papa Noël» з гуртом «Alvin and the Chipmunks» для святкового альбому «A Very Merry Chipmunk» 1994 року. 1995 року вийшов «D'eux» (також відомий як «Французький альбом» у США), який став найпродаванішим франкомовним альбомом усіх часів. Альбом, написаний і спродюсований переважно Жан-Жаком Ґольдманом, здобув великий успіх завдяки синглам «Pour que tu m'aimes encore» та «Je sais pas». «Pour que tu m'aimes encore» очолював французький чарт протягом 12 тижнів, пізніше він отримав платинову сертифікацію у Франції. Сингл також потрапив до «топ-10» чартів Великої Британії та Ірландії, що було рідкісним досягненням для франкомовної пісні. «Je sais pas», другий сингл з альбому, також очолив чарт синглів Франції і отримав там срібну сертифікацію.

У середині 1990-х років і далі альбоми Діон зазвичай будувалися на основі мелодраматичних балад у стилі софт-рок, з вкрапленнями темпової поп-музики та рідкісними заходами в інші жанри. Вона співпрацювала з такими авторами та продюсерами, як Джим Стейнмен та Девід Фостер, які допомогли їй виробити своє фірмове звучання. Попри те, що критики коливалися у своїх відгуках, її альбоми займали все більш високі позиції в міжнародних чартах, і 1996 року вона втретє отримала премію «World Music Award» як «Найпродаваніша у світі артистка року». До середини 1990-х років вона стала однією з найпродаваніших артисток у світі.

Протягом п'яти років після випуску її дебютного англомовного альбому 1990 року, за даними «Billboard», вона продала 40 мільйонів альбомів по всьому світу. 1996 року Діон випустила четвертий англомовний альбом «Falling into You», будучи вже в зеніті своєї популярності, він продемонстрував подальший розвиток її музики. У спробі охопити ширшу аудиторію альбом об'єднав безліч елементів, таких як складне оркестрове звучання, африканські піснеспіви і складні музичні ефекти. Крім того, нове звучання створили такі інструменти, як скрипка, іспанська гітара, тромбон, кавакіньо і саксофон. У синглах було представлено безліч музичних стилів. У заголовному треку «Falling into You» і «River Deep — Mountain High» (кавер-версія пісні Тіни Тернер) широко використовувалися ударні інструменти; «It's All Coming Back to Me Now» (автор Джим Стейнмен) і рімейк пісні Еріка Кармена «All by Myself» підтримували атмосферу софт-року в поєднанні з класичним звучанням фортепіано; а сингл «Because You Loved Me», що очолив чарти, написаний Даяною Воррен, був поп-баладою, яка стала музичною темою до фільму «Близько і особисто» 1996 року.

«Falling into You» отримав найкращі в кар'єрі Діон відгуки. У той час як Ден Лерой вважав, що альбом не сильно відрізняється від її попередніх робіт, а Стівен Голден з «The New York Times» і Наталі Ніколс з «Los Angeles Times» писали, що він «шаблонний», інші критики, як-от Чак Едді з «Entertainment Weekly», Стівен Томас Ерлевайн і Деніел Дерчхолц, назвали його «переконливим», «пристрасним», «стильним», «елегантним» і «напрочуд добре зробленим». «Falling into You» став критично та комерційно найуспішнішим у творчості Діон, очоливши чарти в багатьох країнах і ставши одним з найпродаваніших альбомів усіх часів.

2013 року CBC Music поставили «Falling into You» на 33 місце у списку 100 найкращих канадських альбомів. У США він посів перше місце, а згодом отримав 12-кратну платинову сертифікацію за понад 12 мільйонів проданих копій. У Канаді альбом отримав діамантову сертифікацію за понад мільйон проданих копій. IFPI надали альбому дев'ятикратну платинову сертифікацію, що було присвоєно лише двом іншим альбомам в історії, причому одним з них був власний альбом Діон «Let's Talk About Love». «Falling into You» також отримав премію «Греммі» за найкращий поп-альбом і найвищу нагороду Академії мистецтва і звукозапису «Альбом року». У березні 1996 року вона розпочала гастролі на підтримку свого нового альбому під назвою «Falling into You Tour», виступаючи протягом року з концертами по всьому світу. У липні 1996 року вона виконала пісню «The Power of the Dream» на церемонії відкриття Літніх Олімпійських ігор 1996 року.

1997 року вийшов альбом «Let's Talk About Love», який рекламувався як продовження «Falling into You». Запис альбому проходив у Лондоні, Нью-Йорку та Лос-Анджелесі і включав низку запрошених виконавців, таких як Барбара Стрейзанд у пісні «Tell Him», гурт «Bee Gees» у пісні «Immortality» та тенор Лучано Паваротті у пісні «I Hate You Then I Love You». Серед інших музикантів були Керол Кінг, Джордж Мартін, Браян Адамс та ямайська співачка Діана Кінг, яка додала реггі-звучання до «Treat Her Like a Lady».

«Let's Talk About Love» став ще одним великим успіхом Діон, він очолив чарти у всьому світі та отримав платинову сертифікацію у двадцяти чотирьох країнах, ставши найшвидше продаваним альбомом в її кар'єрі. У США альбом очолив чарт на сьомому тижні після релізу, а згодом отримав там 11-кратну платинову сертифікацію за продаж понад 11 мільйонів копій. У Канаді альбом розійшовся накладом 230 212 копій за перший тиждень після релізу, що залишається рекордом. Згодом він отримав у цій країні діамантову сертифікацію за понад мільйон проданих копій. Найуспішнішим синглом альбому стала класична балада «My Heart Will Go On», написана Віллом Дженнінгсом і Джеймсом Горнером, який також продюсував її з Волтером Афанасьєвим. Ставши любовною темою для фільму-блокбастера «Титанік» 1997 року, «My Heart Will Go On» очолила чарти по всьому світу і стала піснею-візитівкою Діон. Горнер і Дженнінгс отримали премії «Оскар» і «Золотий глобус» за найкращу оригінальну пісню, а сама Діон — дві премії «Греммі» за найкраще жіноче поп-вокальне виконання і найбажанішу для неї нагороду — «Запис року» (сама пісня отримала чотири нагороди, дві з яких були вручені її авторам). Пісні «My Heart Will Go On» і «Think Twice» зробили її єдиною виконавицею у Великій Британії, чиї два сингли розійшлися накладом понад мільйон копій. На підтримку свого альбому протягом 1998—1999 років вона провела гастролі «Let's Talk About Love Tour».

Діон завершила 1990-ті роки релізом ще трьох альбомів, які мали надзвичайний успіх: різдвяним «These Are Special Times» (1998), франкомовним «S'il suffisait d'aimer» (1998) та збіркою «All the Way... A Decade of Song» (1999). «These Are Special Times» містив пісню «Don't Save It All for Christmas Day» написану нею спільно з Ріком Вейком та Пітером Зіццо. Альбом став в кар'єрі співачки таким, що найбільше містить класичне звучання, практично у кожному треці присутнє оркестрове аранжування. Альбом включав пісню «I'm Your Angel» (дует з Р. Келлі), яка стала її четвертим синглом, що посіла перше місце у США і стала хітом по всьому світу. Другий сингл альбому «The Prayer» (дует з Андреа Бочеллі) став саундтреком до фільму «У пошуках Камелота» (1998) і отримав премію «Золотий глобус» за найкращу оригінальну пісню. «All the Way... A Decade of Song» складався з її найуспішніших хітів та семи нових пісень: включаючи заголовний сингл «That's the Way It Is»; кавер-версію пісні Роберти Флек «The First Time Ever I Saw Your Face»; і «All the Way», виконану дуетом із Френком Сінатрою. «All the Way» став однією із найпродаваніших збірок усіх часів, він очолював чарт США протягом трьох тижнів. Пізніше альбом отримав семикратну сертифікацію у США за продаж 7 мільйонів копій. Він також очолив чарти у Великій Британії, Канаді та Австралії. Її останній франкомовний студійний альбом 1990-х років, «S'il suffisait d'aimer», також мав великий успіх, він очолив чарти у всіх основних франкомовних країнах, включаючи Францію, Швейцарію, регіон Валлонія в Бельгії та Канаду. У Франції альбом отримав статус діамантового за продаж 1,5 мільйона копій. До кінця 1990-х років Діон продала понад 130 мільйонів записів по всьому світу і здобула безліч нагород в музичній індустрії. Її статус однієї з найбільших поп-дів музичної індустрії ще більше зміцнився, коли її запросили виступити на спеціальному шоу Divas Live на каналі VH1 1998 року разом із суперзірками Аретою Франклін, Глорією Естефан, Шанаєю Твейн і Мераєю Кері. Того ж року вона отримала дві з найвищих канадських нагород: «Офіцер ордена Канади за видатний внесок у світ сучасної музики» та «Офіцер національного ордена Квебеку». Через рік її включили до Канадської зали слави мовлення і удостоїли зірки на Канадській Алеї слави.

Починаючи з середини 1990-х, вплив поп-року, більш помітний у її ранніх релізах, був замінений більш зрілим звучанням. Крім того, у більшості її релізів домінувала повторювана тема «кохання», яка призвела до того, що деякі критики відкидали її музику як банальну. Інші критики, такі як Еліза Гарднер та Хосе Ф. Проміс високо оцінили її голос цього періоду, назвавши його «технічним дивом». Стів Долар у своїй рецензії у «The Are Special Times» зазначив, що Діон була «вокальним олімпійцем, для якого не існує достатньо високої гори чи масштабу».

Випустивши й розкрутивши протягом 1990-х років тринадцять альбомів, Діон заявила, що їй потрібно призупинити творчу активність, і оголосила під час релізу свого останнього альбому «All the Way... A Decade of Song», що їй потрібно трохи зменшити увагу публіки до себе та насолоджуватися життям. Також однією з причин перерви у творчості був поставлений Анжелілу діагноз раку стравоходу. Проте під час перерви Діон не вдалося уникнути уваги преси. 2000 року журнал «National Enquirer» опублікував неправдиву історію про неї. Виставивши фотографію Діон та її чоловіка, журнал неправильно процитував її, надрукувавши заголовок: «Селін — „Я вагітна двійнею!“». Вона пред'явила журналу позов на суму понад 20 мільйонів доларів. Редактори надрукували вибачення і повне спростування в наступному номері, а також пожертвували гроші Американському онкологічному товариству на честь неї та її чоловіка. Через рік після цього інциденту, пройшовши курс лікування від безпліддя, 25 січня 2001 року у Флориді вона народила сина, Рене-Шарля Діона Анжеліла.

Після терактів 11 вересня Діон повернулася на музичну сцену і під час телевізійного виступу заспівала пісню «God Bless America» на благодійному концерті «America: A Tribute to Heroes». Чак Тейлор з Billboard писав: «Цей виступ... змушує згадати про те, що зробило її однією зі знаменитих вокалісток нашого часу: здатність передавати емоції, що вражають душу. Зворушливий, змістовний і сповнений благодаті, це музичний роздум, яким варто поділитися з усіма нами, хто все ще шукає способи впоратися із ситуацією». Вона знову виконала її у 2003 році під час передматчевих святкувань перед Суперкубком XXXVII на стадіоні Qualcomm. У грудні 2001 року вона опублікувала свою автобіографію «Моя історія, моя мрія», в якій описала свій шлях від незаможності до багатства.

Діон завершила свою трирічну відпустку від музичної індустрії альбомом з влучною назвою «A New Day Has Come», випущеним у березні 2002 року. Альбом став одним із найособистіших в її творчості, з піснями, присвяченими її материнству і дорослішанню як жінки, такими як «A New Day Has Come» і «Goodbye's (The Saddest Word)». Діон заявила: «Ставши матір'ю, ви стаєте дорослою». Вона також сказала: «„A New Day Has Come“ для Рене, для мене, — це дитина. Він повністю пов'язаний з дитиною... Пісня „A New Day Has Come“ дуже добре передає настрій, який я відчуваю зараз. Вона представляє весь альбом». Альбом посів перше місце в більш ніж 17 країнах, включно з Великою Британією та Канадою. У США альбом теж посів перше місце в «Billboard 200» з продажами 527 000 копій за перший тиждень; це було вперше коли вона очолила цей чарт, а також найвищий показник тижневих продажів в США за всю її кар'єру. У підсумку альбом отримав трикратну платинову сертифікацію у США і шестикратну платинову — у Канаді.

Хоча альбом мав комерційний успіх, критики вважали його «таким, що забувається», а тексти пісень — «млявими». Роб Шеффілд з «Rolling Stone» і Кен Такер з «Entertainment Weekly» стверджували, що музика Діон не дуже розвинулася за час її перерви, і класифікували її матеріал як банальний і посередній. Сел Чінквемані зі «Slant Magazine» назвав альбом «довгою колекцією слізливих, тягучих поп-пухнастиків». Перший сингл альбому, «A New Day Has Come», досяг 22 місця в чарті «Billboard Hot 100», будучи випущеним лише для радіопрослуховування. У чарті «Hot Adult Contemporary Tracks» пісня знаходилася на першому місці 21 тиждень поспіль, побивши рекорд найдовшого його очолювання. Попередніми рекордсменами були «You'll Be in My Heart» Філа Коллінза та «Because You Loved Me» Діон, які протрималися на першому місці по 19 тижнів. Наступний сингл альбому, «I'm Alive», увійшов до саундтреку фільму «Стюарт Літтл 2» (2002) і посів 2 місце в європейському чарті «Hot 100 Singles», а також 6 місце в чарті США «Hot Adult Contemporary Tracks». 2002 року вона виступила на багатьох благодійних концертах, зокрема вдруге на VH1 Divas Live, концерті на користь фонду VH1 Save The Music Foundation, разом із Шер, Анастейшею, Діксі Чікс, Мері Джей Блайдж, Вітні Г'юстон, Сінді Лопер, Шакірою і Стіві Нікс.

У зв'язку з укладенням контракту з компанією «Chrysler» 2003 року Діон випустила альбом «One Heart», в якому висловила своє ставлення до життя. Альбом здебільшого складався з поп- і танцювальної музики, що стало відхиленням від піднесених, мелодраматичних балад, якими вона була відома. Хоча «One Heart» досяг помірного успіху, він отримав неоднозначну критику, а такі оцінки, як «передбачуваний» і «банальний», з'являлися навіть у найпоблажливіших рецензіях. Кавер на хіт Сінді Лопер 1989 року «I Drove All Night», випущений для запуску рекламної кампанії співачки з «Chrysler», поєднував у собі елементи денс-попу та рок-н-ролу. Рекламна угода була зустрінута критикою, деякі оглядачі стверджували, що Діон намагається догодити своїм спонсорам.

2004 року після «One Heart» вона випустила свій наступний англомовний студійний альбом «Miracle», присвячений темі немовлят і материнства, який був мультимедійним проектом, задуманим Діон та австралійським фотографом Енн Геддес. Альбом складався з колискових й інших пісень про материнську любов та натхнення, включаючи кавери Луї Армстронга «What a Wonderful World» та Джона Леннона «Beautiful Boy». «Miracle» отримав змішані відгуки. Стівен Томас Ерлвайн дав альбому три зірки з п'яти можливих, зазначивши: «Найгірше, що можна сказати про альбом — це те, що у ньому немає сюрпризів, але слухачі цього альбому не хочуть сюрпризів; вони хочуть комфорту, незалежно від того, чи приходить він у вигляді відшліфованої музики або художніх фотографій новонароджених, і „Miracle“ надає і те, та інше, що робить його привабливим для майбутніх або молодих мам з числа слухачів Діон». Чак Тейлор з «Billboard» написав, що сингл «Beautiful Boy» був «несподіваною перлиною» і назвав Діон «позачасовою, надзвичайно багатогранною артисткою», Чак Арнольд з «People», однак, назвав альбом надмірно сентиментальним, а Ненсі Міллер з «Entertainment Weekly» висловила думку, що «вся ця історія з матір'ю-землею — це просто відроджений опортунізм». «Miracle» посів 4 місце в чарті «Billboard 200» і перше місце в Канаді, а згодом отримав платинову сертифікацію RIAA.

Франкомовний альбом «1 fille & 4 types» («1 Girl & 4 Guys»), випущений у жовтні 2003 року, мав більший успіх, ніж її попередні два релізи, і продемонстрував намагання Діон дистанціюватися від образу «діви». До запису пісень вона залучила піснярів Жан-Жака Ґольдмана, Ґільдаса Арзеля, Еріка Бенці та Жака Венерузо, з якими раніше працювала над двома своїми франкомовними альбомами-бестселерами «S'il suffisait d'aimer» та «D'eux». На обкладинці альбому, яку сама Діон назвала «альбомом насолоди», вона зображалася в простій та невимушеній манері, на відміну від хореографічних поз, які зазвичай зустрічалися на обкладинках її альбомів. Альбом досяг широкого комерційного успіху у Франції, Канаді та Бельгії, де він посів перше місце в чартах. У Франції альбом отримав двічі платинову сертифікацію, де його продажі склали понад 700 000 копій. Стівен Томас Ерлевайн писав, що вокал Діон «знову на висоті» і вона «повертається до основ поп-музики та виступає на рівні, нечуваному за останній час».

Хоча її останні альбоми мали комерційний успіх, вони не досягли таких показників продажів або такого ж успіху у публіки, як її попередні роботи. Її пісні почали менше звучати на радіо, де замість балад Діон, Кері та Г'юстон, стали більше віддавати перевагу пісням в стилях ап-темпо, урбан/хіп-хоп. До 2004 року Діон продала понад 175 мільйонів альбомів по всьому світу і отримала за свої досягнення діамантову нагороду «Chopard Diamond Award» від «World Music Awards». Згідно з офіційним сайтом «World Music Awards», ця нагорода є рідкісною, її «вручають не щороку», і артист може бути удостоєний її лише за продаж «понад 100 мільйонів альбомів протягом своєї кар'єри».

На початку 2002 року Діон оголосила про укладення трирічного контракту на 600 шоу, у рамках якого вона по п'ять вечорів на тиждень виступала у розважальній феєрії «A New Day...» у закладі «The Colosseum at Caesars Palace» в Лас-Вегасі. Цей крок загалом вважався ризикованим, але журналістка Міріам Нунціо писала, що це було «одне з найрозумніших бізнес-рішень за останні роки серед всіх великих артистів». Ідея шоу прийшла до Діон після того, як вона побачила виставу «O» Франко Драгоне під час своєї перерви в записах, прем'єра відбулася 25 березня 2003 року на арені на 4000 місць, спеціально спроектованої для її виступів та змодельованої на зразок римського Колізею. На прем'єрі були присутні багато зірок, у тому числі Дік Кларк, Алан Тік, Кеті Гріффін, Ленс Басс і Джастін Тімберлейк, який виступив ведучим телевізійного спецвипуску. Шоу, режисером якого виступив Драгоне, а хореографом — Міа Майклс, являло собою поєднання танцю, музики та візуальних ефектів. Діон виконала свої найвідоміші хіти у супроводі безлічі танцюристів та спецефектів. Рецензент Майк Везерфорд вважав, що спочатку Діон поводилася нет так розкуто, якою вона має бути, і часом її було важко знайти серед надмірних сценічних прикрас і танцюристів. Однак він зазначив, що з часом шоу стало більш приємним, оскільки її присутність на сцені покращилася, а костюми спростилися.

Журнал «Los Angeles Times» опубліковує рейтинг найбільш високооплачуваних музикантів десятиріччя. Селін Діон посідає першу сходинку із заробітком у $747,9 млн. При підрахунку доходів газета враховує лише прибутки від продажу альбомів і концертної діяльності.

23 жовтня 2010 року Селін Діон народила двох здорових хлопчиків, яких назвала Нельсоном (на честь Нельсона Мандели — колишнього президента ПАР) та Едді (на честь Едді Марне, який був автором її перших пісень). Пізніше співачка зізналася, що вона народила трійню, але в одного з малюків зупинилося серце. «Він пішов, щоб дати життя своїм братам», — сказала вона. Тим часом вже у березні Селін має намір повернутися на сцену і три наступні роки вона знову буде співати в розважальному комплексі Лас-Вегаса. Шоу отримало назву «Celine».

У місті Гендерсон, штат Невада, Селін вперше зустріла свого чоловіка і менеджера, Рене Анджелі, в 1980 році, коли їй було 12, а йому 38. Це трапилось саме після того, як брат Діон, Мішель, послав Рене звукозапис «Ce n'était qu'un Rêve» («Це був тільки сон / Не більше як сон»), пісню, яку вона, її мати та брат, Жак Діон, спільно написали. У пари зав'язалися романтичні відносини в 1987 році. Згодом в 1991 році вони побралися та 17 грудня 1994 року одружилися в Базиліці Нотр-Дам в Монреалі, Квебек. З 5 січня 2000 року Діон і Рене відновили свої весільні клятви в Лас-Вегасі.

У травні 2000 року Діон перенесла дві невеликі операції в клініці безпліддя в Нью-Йорку. Їх перший син, Рене-Чарльз Анджелі, народився 25 січня 2001 року. У травні 2010 року Рене сповістив, що Діон була вагітна двійнятами після шостого лікування екстракорпорального запліднення. У суботу, 23 жовтня 2010, о 11:11 і 11:12 ранку відповідно, в медичному центрі Святої Марії в Вест-Палм-Біч, Флорида, Селін народила здорових двійнят за допомогою кесаревого розтину.^[5] Близнюки були названі Едді, на честь улюбленого французького композитора Селін, Едді Марнея, і Нельсон, на честь колишнього президента ПАР Нельсона Мандели. Діон з'явивилася зі своїми новонародженими синами на обкладинці канадського видання журналу Hello!  9 грудня 2010 року.

14 січня 2016 року Рене Анджелі помер від ускладнень раку.^[6] Два дні потому, брат Діон, Даніель, помер від раку у 59-річному віці.

Мешкає у Гендерсон у штаті Невада.

Про проблеми зі здоров'ям Селін Діон розповіла у своєму Instagram в кінці 2022 року. Вона повідомила, що у неї невиліковна хвороба: синдром м'язової скутості — рідкісний неврологічний розклад з ознаками аутоімунного захворювання. Співачка розповіла, що це у м'язах виникають мимовільні спазми. «Спазми впливають на всі аспекти мого життя та викликають труднощі під час ходьби, не дозволяючи мені використовувати свої голосові зв'язки, щоб співати так, як я звикла», — розповіла вона. Також співачка відмінила тур у лютому по Великій Британії та Європі й перенесла його на інші дати.^[7] Не дивлячись на хворобу Селін Діон була присутня на олімпійських іграх 2024 році була одягнена у срібну сукню від Dior.^[8][9]

• У 1988 році брала участь у пісенному конкурсі Євробачення від Швейцарії та здобула перемогу з піснею «Ne partez pas sans moi».
• У світі продано понад 200 мільйонів копій її альбомів.
• У 2004 році Селін отримує «Діамантову нагороду» на церемонії «World Music Awards» («Всесвітні музичні нагороди»). А вже через три роки на цій самій церемонії їй вручають «Легендарну нагороду», про яку мріють усі виконавці світу.
• 22 травня 2008 року президент Франції Ніколя Саркозі нагородив Селін вищою нагородою цієї країни — Орденом почесного Легіону. «За популяризацію французької мови за межами Франції».
• У 2008 році на церемоні «Gala de l'ADISQ» Селін отримує спеціальну почесну нагороду «Félix» за видатні досягнення.

• Перший виступ перед публікою відбувся 18 серпня 1973 року, на весіллі її брата Мішеля.
• У п'ятирічному віці ледве не втратила життя, потрапивши під машину. Відтоді нервує, переходячи дорогу.
• На конкурсі «Yamaha» у 1982 році знайшла монетку номіналом п'ять центів, яка стала її талісманом. З тих пір вона возить свій талісман у спеціальній коробці.
• У підлітковому віці через проблеми з зубами їй дали прізвисько «Королева вампірів».
• В 15 років покинула школу, щоб повністю присвятити себе кар'єрі співачки.
• Під час запису свого першого англомовного альбому «Unison», коли Селін ще не дуже володіла англійською, вона запам'ятовувала тексти пісень на слух.
• У 1991 році знялася в головній ролі у стрічці «Des fleurs sur la neige» («Квіти на снігу»), в якому піднімалася тема насильства в сім'ї.
• Її племінниця Карін померла в неї на руках. Вона все життя боролася з кістозним фіброзом легень. Пісня «Vole» («Лети») з альбому «D'eux» була присвячена саме їй.
• Її весільний альбом, який був виданий у кількості 400 тис. копій, був розкуплений у перші 2 години продажу.
• Пісня «To love you more» («Щоб кохати тебе сильніше») написана для надзвичайно популярного японського серіалу, глядацька аудиторія якого налічує понад 50 мільйонів людей.
• Кліп на пісню «It's all coming back to me now» входить до 20 найдорожчих кліпів в історії, на те, щоб його відзняти, було витрачено $2,3 млн.
• На церемонії вручення нагороди кіноакадемії «Оскар» в 1998 році на Селін було діамантове кольє з сапфіром «Серце океану», яке на той момент коштувало близько $3,5 млн.
• Стефан Моккіо, автор музики до пісні «A new day has come», є великим прихильником Селін. В 1993 році він зустрівся з нею за кулісами концерту і сказав їй, що обов'язково напише для неї хіт. Діон дала йому автограф і побажала удачі. У 2002 році його пісня стала хітом і однією з найвідоміших пісень Селін Діон.
• На концерті «A new day has come CBS Special» на ній було кольє з діамантом «Archduke Joseph» в 76,4 карата, вартість якого перевищує $30 мільйонів.
• У 2003 році її ім'я з'явилося на Алеї Зірок в Торонто, а ще через рік — в Голівуді (під номером 2244). Також її ім'ям названо одне із сузір'їв космосу і сорт троянд.
• Парфумерна серія «Celine Dion Parfum», випущена спільно з «Coty» в 2003 році, є одною з найприбутковіших парфумерних ліній з доходом в $850 млн.
• У 2003 році Селін підписує контракт на $14 млн з «Chrysler» і стає «обличчям» рекламної компанії цих авто в США. Для реклами Селін записала свою версію пісні Роя Орбісона «I drove all night» («Я їду всю ніч»).
• Її пісня «You and I» («Ти і я») була вибрана для президентської кампанії Гілларі Клінтон.
• Співала в дуеті з Елвісом Преслі. За допомогою сучасних цифрових технологій був зроблений монтаж архівного запису виступу Елвіса з піснею «If I can dream» («Якщо я можу мріяти») і відео із Селін. Результат був представлений на шоу «American Idol» («Ідол Америки») весною 2007 року.
• Селін старається не вживати алкоголь, оскільки той шкодить зв'язкам, проте улюбленим напоєм вважає шампанське «Chrystal».
• Вона на місяць молодша за свого старшого пасинка.
• За даним опитувань, 99,3 % усіх жителів Квебеку знають її ім'я та обличчя.
• Селін має понад 3 тисячі пар дизайнерського взуття.
• Співачка є почесним доктором наук Університету Лаваля.
• В рідному місті Шарлемань одна з вулиць носить її ім'я. Також в ньому є монумент у вигляді глобусу з написом «Céline».
• Співачки Селін Діон і Мадонна — далекі родичі.
• Селін Діон — єдина співачка, продажі відразу двох альбомів якої перейшли межу в 30 млн екземплярів. — «Falling into you» (32 млн) та «Let's talk about love» (31,5 млн). Також Діон — єдиний представник жіночої статі, в якої продажі відразу двох синглів у Великій Британії перевищили планку у 1 млн копій — «Think twice» та «My Heart Will Go On».
• Діапазон її голосу становить 5 октав.

Під час повномасштабного російського вторгнення в Україну, яке є частиною російсько-української війни записала відеозвернення, де закликала світових лідерів надати допомогу українським біженцям.

«Підтримую Україну. Усі світові лідери, зараз ви потрібні нам, як ніколи раніше. Щоби відповісти на заклик усіх. Активістів, адвокатів та волонтерів, тих, хто підтримує біженців з України по всьому світу. Завтра ви маєте вирішити, яку підтримку ви зможете надати цим людям. Людям, які були змушені залишити свої домівки, свою країну, коханих людей», — звернулася Діон. «Будь ласка. Підтримуйте цих людей скрізь! Надайте їм фінансову підтримку, яку тільки зможете. Дякую», — закликала співачка.^[10]

Вікіцитати містять висловлювання від або про: Селін Діон

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Селін Діон

• Офіційний сайт