Історично, іменувався по-різному: з 1808 по 1908 роки — Грецька Троїцька церква;
з 1908 по 1936 роки — Свято-Троїцька (Грецька) церква;
з 1936 по 1941 роки був закритий (у ці роки храм втратив верхній ярус дзвіниці і купола — їх вдалося відтворити в 1990-х роках);
з 1941 (храм відкритий владою Трансністрії в юрисдикції Румунської Церкви) по 1956 — Свято-Троїцька церква;
з 1956 по 1999 роки — Свято-Троїцький храм Олександрійського подвір'я;
з 1999 по 2006 роки — Свято-Троїцький храм Одеської митрополії Української Православної Церкви (МП).
Історія
Храм закладений 1795 року митрополитом Катеринославським і Таврійським Гавриїлом (Банулеску-Бодоні) в числі ще трьох церков і призначався для грецької громади міста. Спочатку він був дерев'яним.[2]
29 червня1804 відбулася урочиста закладка кам'яного храму (Архиєпископ Новоросійський Афанасій). Проєкт храму розробив архітектор Ф. Фраполі. 28 травня 1808 року храм освятив архієпископ Катеринославьский і Таврійський Платон.[3]
У 1821 тут поховали останки страченого османамиВселенського ПатріархаГригорія V, які в 1871 році перевезли до Афін. У 1997 році в північно-східному куті храму освячено мармуровий надгробок на місці, де раніше спочивали мощі святителя.
В 1900—1908 роках храм реконструювали під керівництвом архітектора А. Тодорова[4].
з 1908 по 1936 рік — Свято-Троїцька (Грецька) церква;
з 1936 по 1941 рік — був закритий радянською владою, використовувався для зберігання зерна (в ці роки храм позбувся верхнього ярусу дзвіниці та бані — їх вдалося відтворити тільки в 1990-х роках);
Храм збудовано з черепашника з порядковою кладкою у візантійському стилі. Первинно будівля була прямокутною, але після добудов стала хрестоподібною. На зовнішніх стінах сформовані пілястри. Верхні частини стін церкви оформлені іонічнимипортиками, вхід і бокові стіни оформлені чотирма колонами а підлога частково вкладена мармуром.[7]