PROFILPELAJAR.COM

село Свидова
Країна	Україна
Область	Тернопільська область
Район	Чортківський район
Тер. громада	Товстенська селищна громада
Код КАТОТТГ	UA61060370200078029
Основні дані
Засноване	1457
Населення	1048 (на 1.01.2018)
Територія	4.830 км²
Густота населення	245.76 осіб/км²
Поштовий індекс	48544
Телефонний код	+380 +380 3552
Географічні дані
Географічні координати	48°52′16″ пн. ш. 25°43′42″ сх. д. / 48.87111° пн. ш. 25.72833° сх. д.
Водойми	р. Тупа
Найближча залізнична станція	Товсте
Місцева влада
Адреса ради	48630, Україна, Тернопільська обл, Чортківський р-н, смт Товсте, вул. Українська, буд. 84
Карта
	Свидова
	Свидова
Мапа
	Свидова у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші населені пункти з такою назвою: Свидова.

Свидова́ — село в Україні, Тернопільська область, Чортківський район, Товстенська селищна громада. Адміністративний центр колишньої сільради, якій було підпорядковане с. Антонів. До Свидови приєднано хутір Вертепи.

Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» увійшло до складу Товстенської селищної громади.^[2]

Розташування

Розташоване на берегах р. Тупа (права притока Серету, басейн Дністра), за 2 км від центру громади та від найближчої залізничної станції Товсте. Через село пролягли автошлях Луцьк–Тернопіль–Чернівці, залізниця Тернопіль — Заліщики.

Місцевості

Вертепи — хутір, розташований за 0,6 км від села. У 1952 р. на хуторі — 5 дворів, 24 жителі.^[3]

Історія

Поблизу села виявлено археологічні пам'ятки трипільської, голіградської і давньоруської культур. За переказами, на полі були козацька й турецька могили.

Згадується 28 лютого 1452 року в книгах галицького суду^[4].

Перша писемна згадка — 1457.

1785 — в селі проживали 855 осіб.

За статистикою, у Свидовій у 1900 р. 1281 житель, 1910—1816, 1921—1653, 1931—1827 жителів; у 1921—327, 1931—413 дворів. За Австро-Угорщини діяла 2-класна школа з українською мовою навчання, за Польщі — 4-класна утраквістична (двомовна).

1934—1939 — село було адміністративним центром однойменної гміни Свидова.

Під час Першої світової війни до Леґіону УСС зголосилися мешканці села Іван Васильківський і Василь Ковцун.

За Польщі тут поселилися колоністи.

Під час німецько-радянської війни загинули або пропали безвісти у Червоній армії:

Микола Бабйон (нар. 1901),
Іван Балан (нар. 1904),
Володимир Беленчук (нар. 1913),
Яків Бицюк (нар. 1912),
Петро Бойчук (нар. 1906),
Володимир Вишньовський (нар. 1912),
Андрій Герич (нар. 1907),
Іван Васильович Гой (нар. 1923),
Іван Григорович Гой (нар. 1924),
Максим Довгий (нар. 1919),
Петро Дубрівний (нар. 1908),
Микола Зелений (нар. 1923),
Іван Кальмук (нар. 1913),
Іван Кардинал (нар. 1905).

В УПА воювали Степан Бурштинський, Василь Вівсяний, Павло Вівсяний, Петро Вівсяні, Іван Майданик, Іван Олійник, Олекса Олійники, Василь Пастушак, Марія Семенчук, Василь Свистун, Володимир Трач, Героній Трач, Володимир Щиголь й інші.

17 грудня 2020 року Свидова належить до Товстенської селищної громади.^[5]

Релігія

церква Перенесення мощей святого Миколая (УГКЦ; мурована; 1843);

У селі є три каплички Божої Матері.

Пам'ятники

У 1992 році насипано символічні могили УСС, та воякам УПА (1994);

Споруджено:

пам'ятник Тарасу Шевченку (1960),
воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1971., скульптор Р. Вольфер);
відновлено козацьку могилу (1990);
встановлено
- пам'ятні хрести: на захист від чуми (XVIII ст.),
- на честь скасування панщини,
- боротьби за тверезість (1876),
- 1000-ліття хрещення Руси-України (1988);
- також відновлено інших шість хрестів.

Населення

Чисельність населення, чол.
1900	1910	1921	1931	2014	2018
1281	1816	1653	1827	1047	1048^[1]

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року^[6]:

Мова	Кількість	Відсоток
українська	1179	99.33%
російська	7	0.59%
білоруська	1	0.08%
Усього	1187	100%

Соціальна сфера, господарство

У селі були глиниська й поклади піску; функціонував фільварок ґрафа Лянцкоронського з двома млинами і ґуральнею.

Упродовж 1908—1910 роках побудовано Народний дім, у якому містилася читальня «Просвіти», функціонували театральний і хоровий гуртки.

Діяли філії товариств «Просвіта», «Січ», «Луг», «Сокіл», «Рідна школа», «Союз Українок», «Відродження» та інших; споживча кооператива, дві корчми.

Нині працюють школа, Будинок культури, бібліотека, ФАП, музей воїна-«афґанця» О. Дмитрієва, дитячий садочок, відділення зв'язку, ПАП «Фортуна», ААГ ім. М. Грушевського, фермерське господарство «Діоніс К», кооператив «Маяк», ПП «Вакс», торгові заклади

Відомі люди

Народилися

Василь Ґіґейчук (1882—1959) — релігійний і громадський діяч у Канаді
Павло Ґіґейчук (?—?) — педагог і громадський діяч
Мар'ян Двикалюк — майстер по дереву, різьбяр
Олександр Дмитрієв (1963—1984) — учасник війни в Афганістані
Микола-Павло Левчук (1896—?) — видавець, скульптор, художник у Канаді
Яків Майданик (псевд. — Штіф Табачнюк; 1891—1984) — письменник, художник, редактор, видавець, педагог у Канаді
Михайло Мельник (нар. 1949) — господарник
Ігор Онищук (нар. 1947) — художник
Василь Тарасюк (1884—1963) — громадський діяч
Іван Кікис (нар. 1951) — педагог.