Рух проти абортів

Рух проти абортів, також відомий як рух пролайф (англ. pro-life movements, рух за право на життя) — суспільний рух, що виступає проти практики абортів та їхньої законності, бере участь у дебатах про аборти проти руху за право на аборт (прочойс, за право жінки обирати, народжувати чи ні). Більшість рухів проти абортів були створені для протидії легалізації абортів.

Рухи за країнами

Європа

В Європі законодавство про аборти різниться залежно від країни, і в деяких країнах було узаконено парламентарними актами, а в інших заборонено конституційно (або сильно обмежено). У Західній Європі це вплинуло на більш чітке регулювання використання абортів, і водночас опосередковуючи та зменшуючи вплив антиабортних кампаній на закон.[1]

Франція

Докладніше: Аборти у Франції

Перша організація проти абортів у Франції була створена в 1971 році. Під час дебатів, які мали призвести до Закону Вейля в 1975 році. Головним її речником був генетик Жером Лежон. З 2005 року французький рух проти абортів організовує щорічний марш за життя.[2]

Католики та праві політичні групи продовжують протестувати проти абортів. Національне об'єднання, права націоналістична, безрезультатно намагалася скоротити фінансування абортів.[3]

Іспанія

Демонстрація Кожне життя має значення в Мадриді 17 жовтня 2009 року
Докладніше: Аборти в Іспанії

В Іспанії понад мільйон демонстрантів взяли участь у марші в Мадриді в жовтні 2009 року, протестуючи проти планів уряду Хосе Луїс Сапатеро легалізувати аборти та усунути обмеження батьківської згоди.[4]

У 2010 році більше мільйона іспанців підписали петицію проти ліберальної політики уряду щодо абортів. Петицію створили організації «Derecho a vivir» (Право на життя) та «Hazteoir» (Дайте про себе почути).[5] Hazteoir пов'язаний з консервативною партією Vox, лідер якої Сантьяго Абаскаль є членом Hazteoir.[6]

Україна

Докладніше: Аборти в Україні

Аборти в Україні є законними протягом перших дванадцяти тижнів вагітності. Традиційно, Православна церква України та християни виступають за скасування легалізації абортів.

Північна Америка

США

Докладніше: Рух проти абортів в США
Дівчинка тримає плакат «Я —покоління пролайф» (США)

Американський рух проти абортів сформувався як відповідь на рішення Верховного Суду 1973 року Ро проти Вейда, і відтоді виникло багато організацій проти абортів. Існує також менший послідовний життєвий етичний рух, який надає перевагу філософії, що виступає проти всіх форм вбивств, включаючи аборт, війну, евтаназію та смертну кару.

Нинішній рух частково є продовженням попередніх дебатів про аборти, які призвели до того, що практика була заборонена у всіх штатах наприкінці 19 століття. Початковий рух очолювали медики, але також включали політиків та феміністок. Серед медиків прогрес медичних знань відіграв значну роль у впливі на думку про аборт. Ідеологічно клятва Гіппократа та медичний менталітет того століття для відстоювання цінності людського життя, як абсолютного також відіграли значну роль у формуванні думок про аборти.[7]

Див. також

Примітки

  1. ↑ Outshoorn, Joyce (1996). Marianne Givens; Dorothy M. Stetson (ред.). Політика щодо абортів: державна політика в міжкультурній перспективі. Routledge. с. 161.
  2. ↑ Thousands take part in Paris anti-abortion march. Euronews. 19 січня 2014. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 4 лютого 2016. {{cite web}}: Вказано більш, ніж один |url-архіву= та |archive-url= (довідка); Вказано більш, ніж один |дата-архіву= та |archive-date= (довідка)
  3. ↑ Abortion Debate. BMJ: British Medical Journal. 299 (6703): 814—816. 1989. ISSN 0959-8138. JSTOR 29705487.
  4. ↑ Agence France Presse, 17 October 2009. 17 жовтня 2009. Архів оригіналу за 28 серпня 2011. Процитовано 16 листопада 2011.
  5. ↑ Spanien: Mehr als eine Million unterschreiben gegen Abtreibung, 23 February 2010. Blaue Narzisse. 23 лютого 2010. Архів оригіналу за 17 December 2014. Процитовано 17 грудня 2014. {{cite web}}: Вказано більш, ніж один |url-архіву= та |archiveurl= (довідка); Вказано більш, ніж один |дата-архіву= та |archivedate= (довідка); Вказано більш, ніж один |статус-url= та |url-status= (довідка)
  6. ↑ Bastante, Jesús (7 грудня 2018). Las conexiones de Vox con HazteOir, los 'kikos' y una docena de obispos españoles. eldiario.es (ісп.). Архів оригіналу за 27 червня 2019. Процитовано 1 лютого 2020.
  7. ↑ Джеймс Мор (1978). Аборт в Америці: витоки та еволюція національної політики (англ.) . Oxford University Press/. с. 35–36.

Посилання