Рух проти абортів, також відомий як рух пролайф (англ.pro-life movements, рух за право на життя) — суспільний рух, що виступає проти практики абортів та їхньої законності, бере участь у дебатах про аборти проти руху за право на аборт (прочойс, за право жінки обирати, народжувати чи ні). Більшість рухів проти абортів були створені для протидії легалізації абортів.
В Європі законодавство про аборти різниться залежно від країни, і в деяких країнах було узаконено парламентарними актами, а в інших заборонено конституційно (або сильно обмежено). У Західній Європі це вплинуло на більш чітке регулювання використання абортів, і водночас опосередковуючи та зменшуючи вплив антиабортних кампаній на закон.[1]
Перша організація проти абортів у Франції була створена в 1971 році. Під час дебатів, які мали призвести до Закону Вейля в 1975 році. Головним її речником був генетик Жером Лежон. З 2005 року французький рух проти абортів організовує щорічний марш за життя.[2]
В Іспанії понад мільйон демонстрантів взяли участь у марші в Мадриді в жовтні 2009 року, протестуючи проти планів уряду Хосе Луїс Сапатеро легалізувати аборти та усунути обмеження батьківської згоди.[4]
У 2010 році більше мільйона іспанців підписали петицію проти ліберальної політики уряду щодо абортів. Петицію створили організації «Derecho a vivir» (Право на життя) та «Hazteoir» (Дайте про себе почути).[5]Hazteoir пов'язаний з консервативною партією Vox, лідер якої Сантьяго Абаскаль є членом Hazteoir.[6]
Американський рух проти абортів сформувався як відповідь на рішення Верховного Суду 1973 року Ро проти Вейда, і відтоді виникло багато організацій проти абортів. Існує також менший послідовний життєвий етичний рух, який надає перевагу філософії, що виступає проти всіх форм вбивств, включаючи аборт, війну, евтаназію та смертну кару.
Нинішній рух частково є продовженням попередніх дебатів про аборти, які призвели до того, що практика була заборонена у всіх штатах наприкінці 19 століття. Початковий рух очолювали медики, але також включали політиків та феміністок. Серед медиків прогрес медичних знань відіграв значну роль у впливі на думку про аборт. Ідеологічно клятва Гіппократа та медичний менталітет того століття для відстоювання цінності людського життя, як абсолютного також відіграли значну роль у формуванні думок про аборти.[7]
↑Outshoorn, Joyce (1996). Marianne Givens; Dorothy M. Stetson (ред.). Політика щодо абортів: державна політика в міжкультурній перспективі. Routledge. с. 161.