PROFILPELAJAR.COM

	Руй де Піна
	Голова Королівського архіву
	Голова Королівського архіву
1497 — 1521
Народження:	1440; Гуарда, Португалія
Смерть:	1521; Лісабон, Португалія
Країна:	Португальське королівство
Рід:	Піни
	Медіафайли у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Піна (значення).

Ру́й де Пі́на (порт. Rui (Ruy) de Pina; 1440(1440) — 1521) — португальський дипломат, історик. Головний хранитель Королівського архіву і бібліотеки (1497—1522), головний хроніст королівства. Представник шляхетного роду Пін. Народився у Гуарді, Португалія. Служив при дворах португальських королів Жуана ІІ, Мануела І та Жуана ІІІ. Працював секретарем у складі португальських посольств до Кастилії (1482, 1493) і Риму (1484). Автор офіційних історичних хронік, присвячених португальським королям: Саншу І, Афонсу ІІ, Саншу ІІ, Афонсу ІІІ, Дінішу, Афонсу IV, Дуарте, Афонсу V і Жуану ІІ. За життя мав великий вплив при дворі. Помер у Лісабоні, Португалія.

Життєпис

Руй де Піна народився близько 1440 року в Гуарді^[1], Португалія, у родині Лопо Фернандеша де Піни. Він служив при дворі трьох португальських монархів Жуана ІІ, Мануела І та Жуана ІІІ, які цінували його дипломатичний і письменицький хист^[1].

Навесні 1482 року португальський уряд призначив Піну секретарем посольства до Кастилії^[1]. Цю ж посаду він займав 1484 року, під час посольства до Риму, до папи Інокентія VIII^[1]. Після повернення Колумба з Америки в 1493 році, Піну вислали послом до Кастилії^[1]. Він брав участь у переговорах про кордони відкритих земель, які завершилися укладанням договору в Тордесільясі 1494 року.

Окрім дипломатичних місій Піна активно займався справами королівської родини. Зокрема, він був присутній на страті браганського герцога Фернанду в Еворі 21 червня 1483 року^[1]. У вересні 1495 року Піна засвідчив заповіт Жуана ІІ як державний нотаріус, а 25 жовтня того ж року публічно оголосив його в Алворі після смерті короля^[1].

Ще за правління Жуана ІІ Піна став одним із офіційних історіографів королівства, жив на високу державну платню^[1]. Мануел І зробив його в 1497 році старшим хроністом Португалії, головним хранителем Королівського архіву та бібліотеки^[1]. Коли 1504 року Піна завершив свої офіційні хроніки, присвяченні правлінню королів Афонсу V і Жуана II, король нагородив його премією у 30 тисяч золотих, а також частиною доходів з Сеути і Гуарди^[1].

Піна мав великий вплив при дворі і в літературних колах країни. Окрім королівських пенсій і нагород він часто отримував подарунки від високопосадовців, які хотіли добре виглядати у його книгах. Зокрема, індійський віце-король Афонсу де Албукерке постійно шукав приязні хроніста — надсилав дорогоцінності, сподіваючись на прославлення своїх азійських подвигів у хроніках^[1]. Авторитет Піни був настільки великим, що після його смерті йому приписували твори, яких він не писав, а лише редагував^[1]. Праці Піни тривалий час ходили у рукописному вигляді й були повністю опубліковані лише в XVII—XIX століттях^[1].

Близько 1521 року король Жуан ІІІ доручив Піні написати історію правління його батька Мануела І^[1]. Хроніст розпочав роботу, але не встиг завершити її. Він помер того ж року у Лісабоні, довівши опис подій до завоювання Азамора^[1]. Згодом працю Піни використав його наступник, хроніст Даміан де Гойш, який склав хроніку Мануела^[1].

Праці

Хроніка короля Саншу I (Chronica d'el rey D. Sancho I); вперше видано 1727 року.
Хроніка короля Афонсу II (Chronica d'el rey D. Afonso II); вперше видано 1727 року.
Хроніка короля Саншу II (Chronica d'el rey D. Sancho II); вперше видано 1728 року.
Хроніка короля Афонсу III (Chronica d'el rey D. Afonso III); вперше видано 1728 року.
Хроніка короля Дініша (Chronica d'el rey D. Diniz); вперше видано 1729 року.
Хроніка короля Афонсу IV (Chronica d'el rey D. Afonso IV); вперше видано 1653 року.
Хроніка короля Дуарте (Chronica d'el rey D. Duarte), 1504; вперше видано 1790 року^[1].
Хроніка короля Афонсу V (Chronica d'el rey D. Afonso), 1504; вперше видано 1790 року^[1].
Хроніка короля Жуана II (Chronica d'el rey D. João II), 1504; вперше видано 1792 року^[1].

Примітки

↑ ^а ^б ^в ^г ^д ^е ^ж ^и ^к ^л ^м ^н ^п ^р ^с ^т ^у ^ф ^х Pina, Ruy de // Portugal: diccionario… V. V., p. 736—737.

Джерела

Pina, Ruy de Portugal: diccionario historico, chorographico, heraldico, biographico, bibliographico, numismatico e artistico / E. Pereira, G. Rodrigues. — Lisboa : J. Romano Torres, 1911. — Vol. V. — P. 736-737.
Pina, Ruy de // Encyclopædia Britannica. 21 (11th ed.). Cambridge University Press, 1911.