Лузітанія
Дата створення / заснування	27
Названо на честь	Лузітани[1]
Країна	Стародавній Рим
Столиця	Emerita Augustad
Адміністративна одиниця	Римська Іспанія
Юрисдикція	Стародавній Рим
Спільний кордон із	Бетіка, Тарраконська Іспанія, Галлеція
Замінений на	алани
На заміну	Лузітани
Історичний період	античність
Час/дата припинення існування	409
Лузітанія у Вікісховищі

38°46′08″ пн. ш. 7°13′05″ зх. д. / 38.7689° пн. ш. 7.2181° зх. д. / 38.7689; -7.2181

Лузіта́нія, Люзитáнія (лат. Lusitania клас. лат. locally [luːsiːˈtaːnia]), або Лузіта́нська Іспа́нія (лат. Hispania Lusitana) — у 27 до н. е. — 410 роках римська провінція на заході Піренейського півострова. Займала більшу частину сучасної Португалії та південно-західну Іспанію (частини провінцій Естремадура, Саламанка й Авіла). Названа за іменем автохтонного племені лузітанів. Адміністративний центр — Емерита-Августа (Мерида).

Лузітанія на півночі по річці Дору і на заході по річці Таг межувала з провінцією Таракконська Іспанія, на півдні з провінцією Бетіка. Вперше цю територія приєднав до Риму Гай Юлій Цезар. Однак адміністративно Лузітанія утворилася у 15 році до н. е. внаслідок територіальної реформи Октавіана Августа після відокремлення її від провінції Дальня Іспанія. Економічне значення Лузітанії ґрунтувалося на багатих запасах срібла і заліза, які були вельми затребувані римлянами. Враховуючи що весь Іберійський п-ів був підкорений римлянами і піддався сильній романізації, а також той факт що Атлантичний океан був природним захисним бар'єром Лузітанії, необхідність у її мілітаризації незабаром відпала і всі римські легіони були виведені з провінції, яка стала, в силу свого географічного положення, найспокійнішим регіоном імперії.

Після розпаду Римської імперії назва Лузітанія до пізнього середньовіччя. Лише із заснуванням Португальського графства та його розширенням під час Реконкісти у ХІІІ столітті закріпилась назва Португалія. У літературі «Лузітанія» — метафорично-поетична назва Португалії.

• Лузіта́нія, Лузита́нія (порт. Lusitania)
• Лусіта́нія (грец. Λυσιτανία, Lysitanía; лат. Lusitania)

Як повідомляє Страбон у «Географії», Лузітанія — країна, розташована на північ від Тагу (Тежу). Тут мешкають лузітани — найбільший з усіх іспанських народів, з яким римляни воювали найдовше. Південним кордоном Лузітанії слугує Таг, а західним — Атлантичний океан. На півночі й сході вона межує із землями карпетанів, веттонів, ваккеїв і каллаїків, яких деякі сучасники Страбона помилково називали лузітанами. Довжина Лузітанії від миса Нерія — 3 тисячі стадій. Північно-східні райони краю гористі, південно-західні — рівнинні^[2][3]. Країна має родючі землі. Їх пересікають численні річки Таг, Мунда (Мондегу), Вакуа (Вога), Дурій (Дору), Міній (Міню) та інші. Більшість річок частково судноплавні й багаті на золотий пісок^[4][3].

Масштабний видобуток металічних руд (золота, срібла, міді) розпочався в Лузітанії ще в давньоримську епоху (родовища Альюстрель, Віпаска, Сан Домінго та ін.).

• «Лузітанська хроніка» — середньовічна португальська хроніка.
• «Лузітанос» — андорський футбольний клуб.
• Лузофонія — португаломовна спільнота.
• Лузосфера — португаломовний світ.
• Лузотропікалізм — ідея пріорітетності портгальського колоніалізму.
• Лузітанський кінь — португальська порода бойових коней.

• Отон (58-68)
• Луцій Помпей Вопіск Гай Аррунцій Кателлій Целер (75/76-77/78)
• Гай Кальпурній Флак (118—119 — 120—121)
• Авл Авілій Уринацій Квадрат (151—154)
• Корнелій Репентин (185—188)
• Публій Септимій Гета (188—191)
• Рутілій Пуденс Кріспін (225—227)

• Livermore H.V. History of Portugal. Cambridge: University Press, 1947.
• Livermore H.V. A New History of Portugal. Cambridge: University Press, 1969.
• Страбон. География: В 17 кн. / Пер., статья и коммент. Г. А. Стратановского. Л. : Наука, 1964. 943 с. (Классики науки)

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Лузітанія

• Lusitania, Dictionary of Greek and Roman Geography [Архівовано 18 березня 2015 у Wayback Machine.]