Ромува (лит.romuva) — литовськанеоязичницька організація, що ставить собі за мету відродження балтських язичницьких вірувань. Світогляд, обряди та свята запозичуються з литовських народних традицій, деякі обряди реконструюються на основі живих етнографічних та письмових історичних джерел.
Лідер громади — Йонас Тринкунас (лит.Jonas Trinkūnas[lt]), обраний у жовтні 2002 року верховним жерцем (лит.krivis). За даними загального перепису населення 2001 року, послідовників традиційних вірувань балтів у Литві налічується 1270 осіб. До цього числа крім членів Ромуви входять і учасники інших язичницьких громад.
Історія
Ритуал біля пам'ятника Гедиміну у Вільнюсі
У 1967 році студентами Вільнюського університету була утворена перша неоязичницька громада. У той час відкрито сповідувати будь-яку релігію було складно, тому назву було змінено на ramuva, а громада позиціонувала себе як група, що займається фольклорною традицією. Народні литовські пісні були й залишаються головною складовою будь-якого неоязичницького обряду. Для їх збору учасники проводили краєзнавчі експедиції по усій республіці, відвідували стародавні городища та святилища. Проведення свята Расос на Кернавському городищі в 1967 році вважається датою народження Рамуви. Громада швидко набирала популярності.
У 1971 році Ромува була заборонена, декілька активістів були ув'язнені за антирадянську діяльність. Йонас Тринкунас був виключений з університету із забороною займатися викладацькою роботою. Був посилений контроль за краєзнавчою діяльністю.
18 жовтня 1988 року Ромува була відновлена, у 1991 — зареєстрована як релігійна організація.
У 2001 році було подано прохання до Сейму Литовської Республіки надати Ромуві статус традиційної релігійної організації Литви, однак не вдалося зібрати потрібної кількості підписів (50 000), тому в статусі було відмовлено. У тому ж році мер Вільнюса дозволив влаштувати кам'яний жертовник та проводити обряди в центрі міста — у парку біля Замкової гори.
У 2002 році відкрито постійний обрядовий комплекс у селі Дворцишкес.
Ромуву охоче запрошують на етнографічні фестивалі в Литві та за кордоном, на проведення весіль, хрестин, поховань, часто разом з католицькими священиками. Підрозділи громади діють у США та Канаді, ведеться співпраця з неоязичниками інших країн, як західних так і східних, проводяться спільні обряди.
Принципи Ромуви
Особливі риси Ромуви
Ромува позиціонується своїми адептами як «релігія землеробів». Такі культи також часто називаються хтонічними. Це означає, що на відміну від колишньої офіційної релігії воїнів, та на відміну від християнства, Ромува в першу чергу виділяє земні цінності, першість та повага віддається жінці, богиням. У цьому аспекті Ромува є скоріш феміністською релігією.
Крім того, Ромува віддає першість святості матеріальної природи, Землі, тому трансценденція — небо — втрачає свою виняткову важливість, хоча й не позбавляється її цілком.
Ромува — релігія, що розвиває національне мистецтво. Учасники обрядів Ромуви стають не спостерігачами, а учасниками — вони повинні співати, танцювати, виготовляти обрядову атрибутику, брати активну участь у ритуалах. Ромува — релігія танцю, музики, ремесла.
Основні боги та духи Ромуви
Боги
Габія — богиня вогню, берегиня домашнього вогнища, богиня культури, сім'ї, миру, дому, господарства.
Лайма — богиня народження та долі, що супроводжує людину усе її життя. При народженні людини, Лайма пропонує їй декілька життєвих шляхів, з яких людина обирає собі свій і є відповідальною за свій вибір.
Жеміна — богиня, що надає людині необхідні їй життєві сили, мати.
.png)
.PNG)
