Родіонов Михайло Іванович
Народився	12 (25) жовтня 1907  село Ратуніно Макар'євського повіту Нижньогородської губернії, тепер Нижньогородської області, Російська Федерація
Помер	1 жовтня 1950(1950-10-01) (42 роки)  місто Ленінград
Поховання	Меморіальне кладовище «Левашівська пустинь»
Країна	СРСР
Національність	росіянин
Діяльність	політик
Знання мов	російська
Членство	ЦК КПРС
Посада	депутат Верховної ради СРСР[d]
Партія	КПРС
Нагороди

Миха́йло Іва́нович Родіо́нов (8 листопада 1907 село Ратуніно Макар'євського повіту Нижньогородської губернії, тепер Нижньогородської області, Російська Федерація) — розстріляний 1 жовтня 1950, Ленінград) — радянський державний і партійний діяч, голова Ради міністрів РРФСР (1946—1949). Кандидат у члени ЦК ВКП(б) у 1941—1949 роках. Член Організаційного бюро ЦК ВКП(б) (18 березня 1946 — 7 березня 1949). Депутат Верховної ради СРСР 1-2 скликань.

Народився в родині селянина-середняка. Працював у власному сільському господарстві. У 1927 році закінчив Лисковський педагогічний технікум Нижньогородської губернії.

У 1927—1928 роках — секретар Кисловского волосного комітету ВЛКСМ Нижньогородської губернії.

У 1928—1930 роках — інспектор політико-просвітницької роботи Лисковського волосного (районного) відділу народної освіти Нижньогородської губернії, інспектор Нижньогородського окружного відділу народної освіти.

Член ВКП(б) з 1929 року.

У 1930—1931 роках — завідувач (директор) Борського педагогічного технікуму Нижньогородського краю.

У 1931—1935 роках — завідувач відділу культури і пропаганди, агітаційно-масового відділу, заступник секретаря Борського районного комітету ВКП(б) Нижньогородського краю — Горьковської області.

У грудні 1935 — січні 1938 року — 1-й секретар Івановського районного комітету ВКП(б) Горьковської області.

У січні — липні 1938 року — завідувачем Горьковського обласного відділу народної освіти.

13 липня 1938 — 16 квітня 1939 року — 3-й секретар Горьковського обласного комітету ВКП(б).

У квітні 1939 — січні 1940 року — голова виконавчого комітету Горьковської обласної Ради депутатів трудящих.

16 січня 1940 — 25 березня 1946 року — 1-й секретар Горьковського обласного комітету ВКП(б).

23 березня 1946 — 9 березня 1949 року — голова Ради міністрів РРФСР.

У березні 1949 року відправлений на навчання до Академії суспільних наук при ЦК ВКП(б).

13 серпня 1949 року заарештований у т. зв. «Ленінградській справі», розстріляний у Ленінграді 1 жовтня 1950 року. Посмертно реабілітований.

• два ордени Леніна (1942,)
• орден Вітчизняної війни I ступеня
• орден Трудового Червоного Прапора
• медалі

• Родионов Михаил Иванович // Справочник по истории Коммунистической партии и Советского Союза 1898—1991