Референдуми в Україні — спосіб прийняття електоратом (виборцями) рішення з конституційних, законодавчих чи інших внутрішньо- чи зовнішньополітичних питань шляхом відповіді на конкретно сформульовані запитання, на які можлива відповідь у формі «Так» або «Ні». З 1991 року в Україні відбулося два всеукраїнських референдуми.
26 січня 2021 року прийнятий Закон України «Про всеукраїнський референдум», що визначає правові засади здійснення народного волевиявлення через всеукраїнський референдум, його організацію та порядок проведення.
Першим загальнонаціональним референдумом був референдум щодо проголошення незалежності України, який було проведено 1 грудня 1991 р. На референдум було винесено одне питання: «Чи підтверджуєте Ви Акт проголошення незалежності України?». Текст Акту проголошення незалежності України, прийнятий Верховною Радою24 серпня1991 року, було наведено у виборчому бюлетені. Громадяни України висловились на підтримку незалежності. У референдумі взяли участь &&&&&&&031891742.&&&&0031 891 742 особи — 84,18 % населення України. З них &&&&&&&028804071.&&&&0028 804 071 особа (90,32 %) проголосувала за, відповівши «Так».
На референдум було винесено чотири питання, які стосувалися:
обмеження депутатської недоторканості;
установлення додаткових підстав для розпуску Президентом України Верховної Ради;
зменшення кількості народних депутатів з 450 до 300;
формування двопалатного парламенту.
За офіційними даними на всі чотири поставлені питання виборці дали ствердну відповідь (від 81,7 % до 89,9 %), проте відповідні зміни до законодавства так і не було внесено Верховною Радою.
Галицький обласний референдум відбувся 17 березня1991 року у Івано-Франківській, Львівській і Тернопільській областях одночасно з Всесоюзним референдумом про збереження СРСР і республіканським референдумом. На нього винесено питання «Чи хочете Ви, щоб Україна стала незалежною державою, яка самостійно вирішує всі питання внутрішньої і зовнішньої політики, забезпечує рівні права громадянам, незалежно від національної та релігійної приналежності?». Відповідь «Так» дали 88,3 % виборців цих трьох областей (цей показник становив від 87 % до 90 %)[3]
Закарпатський референдум 1991
Загальнообласний референдум у Закарпатській області відбувся 1 грудня 1991 року, одночасно зі Всеукраїнським референдумом. Ставилося питання «Чи бажаєте Ви, щоб Закарпаття отримало статус автономної території, як суб'єкта у складі незалежної України і не входило в будь-які інші адміністративно-територіальні утворення?».[4] Ствердну відповідь дали 546 450 виборців області, або 78,6 %. Найменшу підтримку питання референдуму здобули у Рахівському районі (54 %), найбільшу — в Ужгородському та Берегівському (майже 90 %)[5]
11 травня2014 року було проведено три псевдореферендуми в деяких населених пунктах Донецької і Луганської областей. Два псевдореферендуми були організовані проросійськими силами. Ще один псевдореферендум як жарт — «референдум» передбачав приєднання Донецької області до Дніпропетровської області. Всі референдуми були проведені всупереч Конституції України, з системними порушеннями ґрунтовних міжнародних принципів і процедур проведення референдумів, і є нелегітимними, їх результати не були визнані українською владою, а також не були визнані Євросоюзом і США.
На другому з'їзді Республіканської партії Криму, у жовтні 1993 року, Юрій Мєшков заявив, що майбутнє Криму залежить від «економічної й політичної незалежності Республіки Крим» і досягнуто це буде за допомогою місцевого референдуму. 30 січня Мєшков отримав перемогу в другому турі виборів президента Республіки Крим. 11 березня Український Громадянський конгрес Криму і Українська Республіканська партія (кримський осередок) прийняли резолюцію, в якій засудили декрет Мєшкова про проведення референдуму стосовно незалежності. 14 березня Центральна виборча комісія Криму оголосила прийнятий Мєшковим закон про референдум незаконним. 16 березня Кравчук заявив, що Мєшков перевищив свої повноваження призначивши референдум. Кравчук видав декрет, в якому проголосив майбутній референдум незаконним. Мєшков відповів, що референдум все одно відбудеться. 21 березня Мєшков створив спеціальну президентську комісію для проведення референдуму про статус Криму.
27 березня було проведено референдум про статус Криму.[6] В референдумі взяло участь 1,3 мільйони громадян, з яких 78,4 % підтримали розширення автономії, 82,2 % (82,8 %) — висловилися на користь подвійного російсько-українського громадянства, а 77,9 % (80 %) проголосували за те, щоб укази президента Криму мали силу законів.[7],[8]
ООН, СНД, ЄС та ОБСЄ своїх офіційних спостерігачів не надсилали. Референдум був проведений за допомогою російських військ.
За оголошеними організаторами результатами референдуму, за приєднання до Росії у Криму (крім Севастополя) проголосувало 96,77 % учасників голосування, у Севастополі — 95,6 %. На сайті ради при президентові Росії з питань розвитку громадянського суспільства та прав людини на короткий час з'явилася інформація, що у референдумі брало участь не більше 30 %, з яких близько 50 % висловилося за приєднання до Російської Федерації. Дані про 30-40 процентну явку оприлюднив і Меджліс кримськотатарського народу.
У Севастополі проходив окремий референдум, оскільки місто не входить до Автономної Республіки Крим.
↑Архівована копія. Архів оригіналу за 16 грудня 2014. Процитовано 16 грудня 2014.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
↑Mark Clarence Walker (2003) The Strategic Use of Referendums: Power, Legitimacy, and Democracy, Palgrave Macmillan, p109
Джерела
Теоретичні засади референдумного процесу в Україні: Монографія / А. О. Янчук. — К. : Вид.-полігр. центр «Київський ун-т», 2010. — 207 c.
